Ухвала суду № 75932717, 17.08.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6304/17

Провадження № 2/336/1387/2018

У Х В А Л А

17 серпня 2018 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Петрова С.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до визнання службової перевірки неповною та не всебічною, визнання висновків службової перевірки такими, що ґрунтуються на формальній перевірці та зобов’язання повторно провести службову перевірку, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться зазначена цивільна справа.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Представник відповідача заперечував проти закриття провадження у справі, вважаючи, що спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 року, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

В позові позивач оскаржує перевірку відповідача по наказу відповідача від 31.05.17 р. №63-Н, проведену в порушення порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13 червня 2000 року, та просить зобов’язати відповідача повторно провести відповідну службову перевірку.

Наказом відповідача від 31.05.17 р. №63-Н призначено проведення перевірки за зверненнями ОСОБА_2 від 24.05.2017 р. та від 26.05.2017 р.

У ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" зазначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про звернення громадян» особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Заявляючи клопотання про закриття провадження по справі представник позивача зазначив, що Запорізький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України є суб’єктом владних повноважень, тому позовні вимоги позивача мають бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування цих доводів зявник посилається на практику суду першої інстанції, зокрема на ухвалу судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.06.2018 р. у справі № 336/244/18.

Суд вважає таке посилання не обґрунтованим, оскільки нормами ЦПК України не передбачено обов’язку суду першої інстанції враховувати висновки суддів першої інстанції щодо застосування норм права.

Спірні правовідносини по справі виникли між позивачем та відповідачем з приводу здійснення ним повноважень як керівника Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, які не містять ознак здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вказане свідчать про відсутність публічно-правового спору у цій справі.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України, що діяла на час виникнення спріних правовідносин, встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Ч.1 ст.19 ЦПК України також передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що спір з яким позивач звернулась до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя не є публічно-правовим спором і повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі у порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Керуючись ст. 255, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до визнання службової перевірки неповною та не всебічною, визнання висновків службової перевірки такими, що ґрунтуються на формальній перевірці та зобов’язання повторно провести службову перевірку – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Дмитрюк