Постанова № 75932296, 14.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/391/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

14 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземного підприємства "ОСОБА_4 Україна" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства "ОСОБА_4 Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання дій протиправними.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених законодавством податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, керуючись ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, ГУ ДФС у Вінницькій області 10.11.2017 року винесено наказ №3566 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ІП "ОСОБА_4 України".

Наказом визначено провести документальну планову виїзну перевірку ІП "ОСОБА_4 Україна" з 24 листопада 2017 року тривалістю 10 робочих днів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016р. та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011р. по 31.12.2016р.

10.11.2017 ГУ ДФС у Вінницькій області сформовано повідомлення №2031, яким ПП "ОСОБА_4 Україна" повідомлено, що згідно з планом - графіком проведення перевірок податковим органом на підставі ст. 77 ПК України та наказу №3566 від 10.11.2017 з 24 листопада 2017 року буде проводитись документальна планова перевірка ІП "ОСОБА_4 Україна".

13.11.2017 податковим органом направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку її проведення.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 77.4 статті 77 ПК України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно матеріалів справи, податковим органом надіслано рекомендованим листом з повідомлення про вручення копію наказу №3566 від 10.11.2017 та повідомлення №2031 від 10.11.2017, про що свідчить список поштових відправлень від 13.11.2017.

З огляду на вказані докази суд вважає, що податковим органом відправлено наказ в установлений строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Натомість, як свідчить наданий стороною позивача витяг із поштового відстеження Укрпошти про направлення на адресу ІП "ОСОБА_4 Україна" наказу та повідомлення, убачається, що працівниками поштового зв'язку вказане відправлення 15.11.2017 не вручено під час доставки.

При цьому, слід зазначити, що перевірка податковим органом не проводилась, що не заперечується сторонами та відповідно встановлено і в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2017 по справі №802/2176/17-а. Згідно наданих пояснень стороною позивача в ході розгляду даної справи та її матеріалів слідує, що позивач не допустив перевіряючих до перевірки, що в свою чергу спростовує аргументи позивача про протиправність дій ГУ ДФС у Вінницькій області щодо проведення перевірки.

Згідно ч. 4 ст. 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов платника податків, який спрямований на оскарження дій або бездіяльності контролюючого органу щодо призначення та/або проведення перевірки може бути дієвим в тому разі, якщо контролюючим органом порушено права платника. Однак, оскільки позивачем не допущено посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, суд приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах не порушені та не підлягають судовому захисту.

Щодо посилань позивача на застосування умовного адміністративного арешту майна, які були вжиті до підприємства через не допуск контролюючого органу до перевірки відхиляються судом з огляду на те, що такі обставини виходять за межі даного спору.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Іноземного підприємства "ОСОБА_4 Україна" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 серпня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6