Постанова № 75932097, 13.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/2059/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Куштана Б.П.

з участю секретаря - Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави на рішення Свалявського районного суду від 25 листопада 2015 року (головуючий суддя Вінер Е.А.) по справі за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області в інтересах держави до Родниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, правонаступником якої є Полянська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, ОСОБА_1, третя особа: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта, повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року прокурор Свалявського району Закарпатської області звернувся в суд із даним позовом, посилаючись на те, що рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 17.07.2008 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в урочищі «Ріка» с. Родниківка.

Рішенням 24-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 14.08.2008 було надано дозвіл виконкому цієї ради на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних смуг р. Пиня та струмків у межах с. Родниківка.

ОСОБА_1 висновком Мукачівського МУВГ від 30.09.2008 № 83 було погоджено встановлення прибережної захисної смуги в урочищі «Ріка» відповідно до картографічних матеріалів із надання земельних ділянок за межами прибережної смуги.

Рішенням 27-ї сесії 5-го скликання сільської ради від 24.11.2008 затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку в урочищі «Ріка» с. Родниківка площею 0,12 га для ведення садівництва.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 27.05.2009, площею 0,12 га для ведення садівництва в урочищі «Ріка» с. Родниківка.

Позивач вказував, що за інформацією Державного підприємства «Закарпатгеодезцентр» від 20.10.2014 ОСОБА_1 надана земельна ділянка у межах прибережної смуги і знаходиться на відстані 11,98 м. і 10,57 м. від р. Пиня.

Рішенням 6-ї сесії 6-го скликання Родниківської сільської ради від 13.05.2011 № 36 затверджено розроблений профільним інститутом проект водоохоронних зон і прибережних смуг р. Пиня та її притоків у межах с. Родниківка, ширина прибережних смуг прийнята за наявними рубежами забудови мінімальною шириною до 5 м, а на незабудованих землях - 25 м.

Позивач вказував, що земельна ділянка передана ОСОБА_1 у власність із порушенням вимог ч. 4 ст. 59, ч. ч. 2, 3 ст. 60, ст. 61 ЗК України, ст. ст. 88, 89 ВК України, оскільки знаходиться у прибережній захисній смузі шириною у 25 м. та не підлягає передачі у приватну власність. У прибережних смугах річок обмежується господарська діяльність, у т.ч., забороняється садівництво та городництво. Ці порушення законодавства були виявлені за результатами перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, що зафіксовані у довідці від 24.11.2014, і саме з цього часу про них стало відомо позивачу, для якого розпочався перебіг позовної давності.

Посилаючись на дані обставини, прокурор просив: визнати недійсними рішення 27-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради Свалявського району від 24.11.2008 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та державний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку від 27 травня 2009 року за реєстраційним № 010971300017; повернути вказану земельну ділянку до земель запасу Родниківської сільської ради.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 25.11.2015 у задоволенні позову прокурора відмовлено за спливом позовної давності.

На дане рішення заступник прокурора Закарпатської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. У скарзі, зокрема, вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги довідку державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 24.11.2014, складену за результатами перевірки, оскільки саме з цієї довідки прокурор дізнався про порушення закону.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 01.07.2016 рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25.11.2015 було змінено та у позові прокурора відмовлено у зв'язку з порушенням вимог закону щодо суб'єктного складу сторін у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних від 25.10.2017 рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 01.07.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.01.2018 залучено до участі у справі Полянську сільську раду, як правонаступника Родниківської сільської ради.

В судовому засіданні апеляційного суду представник прокуратури Закарпатської області апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Інші учасники справи та їх представники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.200-204). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за їх відсутності

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, позицію представника прокуратури Закарпатської області, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 17.07.2008 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в урочищі «Ріка» с. Родниківка (а.с.9).

Рішенням 24-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 14.08.2008 було надано дозвіл виконкому цієї ради на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних смуг р. Пиня та струмків у межах с. Родниківка (а.с.8).

ОСОБА_1 висновком Мукачівського МУВГ від 30.09.2008 № 83 було погоджено встановлення прибережної захисної смуги в урочищі «Ріка» відповідно до картографічних матеріалів із надання земельних ділянок за межами прибережної смуги.

Рішенням 27-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 24.11.2008 затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку в урочищі «Ріка» с. Родниківка площею 0,12 га для ведення садівництва (а.с.7).

На підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 27.05.2009, площею 0,12 га для ведення садівництва в урочищі «Ріка» с. Родниківка (а.с.10).

Згідно довідки Держсільгоспінспекції в Закарпатської області - відповідно до наданої інформації ДП «Закарпатгеодезцентр» від 20.10.2014 земельна ділянка, передана ОСОБА_1, знаходиться від річки Пиня на відстані 11,98 м.

ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проект встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг р. Пиня та її притоків в межах с. Родниківка Родниківської сільської ради Свалявського району, який затверджено рішенням 6 сесії 6 скликання Родниківської сільської ради від 13.05.2011 № 36.

Відповідно до проекту передбачено встановлення меж прибережних захисних смуг вздовж р. Пиня та її притоків в межах с. Родниківка. Ширина прибережних захисних смуг прийнята із врахуванням конкретних умов, що склалися в результаті житлової забудови, а саме, по існуючих рубежах забудови мінімальною шириною до 5 м., та не забудованих землях рівною 25 м. (а.с.11-13).

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут і далі в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж річок; береговими смугами водних шляхів.

Статтею 60 ЗК України, ст. ст. 88,89 ВК України, було передбачено, що вздовж річок з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків - 25 метрів; у прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється, зокрема, садівництво.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції, і чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання таких земель.

Отже, спірна ділянка для ведення садівництва знаходиться в межах 25 метрової прибережної захисної смуги, а тому така не могла передаватися у власність.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на викладене, рішення 27 сесії 5 скликання Родниківської сільської ради від 24.11.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» слід визнати незаконним та скасувати.

Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 27 травня 2009 року, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, що розташована в с. Родниківка, ур. «Ріка», Свалявського району, який виданий на підставі незаконного рішення сільської ради, також слід визнати недійсним.

Оскільки державний акт видано з порушенням законодавства, то прокурор вправі ставити питання про повернення такої земельної ділянки до земель запасу сільської ради - на даний час - Полянської, відповідно до приписів ст. 388 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску прокурором строку позовної давності.

Однак, з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом перегляду, відповідач заявив про застосування позовної давності (а.с. 24-26).

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Суд першої інстанції, посилаючись на пропуск прокурором строку позовної давності, вказав на те, що позов пред'явлено 31.08.2015, а початок перебігу позовної давності почався 26.11.2008 - тоді коли прокуратура надіслала Сільській раді вимогу про надання рішень прийнятих на сесії сільської ради (а.с. 29).

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 45 ЦПК України (в редакції, що діяла на час звернення прокурора з даним позовом) було передбачено право прокурора з метою представництва інтересів держави в суді у випадках та порядку, встановлених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі він набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, були визначені ст. 46 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Згідно із ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду, зокрема, в державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналогічні положення щодо представництва прокурором інтересів держави, його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 56, 57 ЦПК України в діючій редакції.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Висновки щодо застосування відповідних норм права щодо позовної давності викладені, зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц.

У даній справі прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій держави, а відтак початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли прокурор дізнався або міг дізнатися про порушення законодавства.

В позовній заяві прокурор стверджує, що про порушення законодавства при виготовленні державного акту він дізнався з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області 24.11.2014 (а.с. 3, 11-13).

Представник відповідача ОСОБА_3 у заяві про застосування строків позовної давності вказує на те, що про порушення законодавства прокурор дізнався ще в 2008 році, оскільки прокуратура направила сільській раді вимогу про передачу їй усіх рішень сільської ради, що остання й зробила (а.с.29-30).

Однак, як пояснено представником прокуратури на дану вимогу було надано лише копії рішень сільської ради, без жодної документації (технічної зокрема), яка супроводжувала їх реалізацію. На думку колегії суддів, отримання прокуратурою копії оскаржуваного рішення сільської ради, в якому зазначено лише площу земельної ділянки та її приблизне розташування (ур. «Ріка»), не давала об'єктивної можливості встановити незаконність такого рішення, яка обґрунтовується саме її конкретним місцезнаходженням у межах прибережної захисної смуги.

Висновки суду першої інстанції, що перебіг строку позовної давності починається з 26 листопада 2008 року - з часу направлення прокуратурою сільській раді вимоги про передачу їй усіх рішень сільської ради, є помилковим. Виходячи зі встановленого та наявних в матеріалах справи доказів, апеляційний суд вважає, що про порушення вимог Закону, яке стало підставою для пред'явлення позову, прокурор дізнався саме з акту від 24.11.2014, а отже позов пред'явлено 31.08.2015 з дотриманням строку позовної давності.

Посилання представника ОСОБА_3 на висновки відповідних служб при виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку не може являтись підставою для твердження про те, що зазначеними службами не встановлено порушень водного та земельного законодавства з огляду на те, що такі надали свої висновки за умов, що така земельна ділянка надана за межами встановленої прибережної зони з дотримання вимог природоохоронного та водоохоронного законодавства.

Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_1 під час набуття земельної ділянки у власність.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Банку.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З ОСОБА_1 на користь прокуратури Закарпатської області слід стягнути судовий збір у розмірі 2800,60 грн., з яких 1339,00 грн. - за подання апеляційної скарги (а.с. 63) та 1461,60 грн. - за подання касаційної скарги (а.с.123).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області, Апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області - задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 25 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити в справі нове судове рішення, яким позов прокурора Свалявського району, що діє в інтересах держави - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 27 сесії 5 скликання Родниківської сільської ради від 24 листопада 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 27 травня 2009 року, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, що розташована в с. Родниківка, ур. «Ріка», Свалявського району.

Повернути земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, що розташована в с. Родниківка, ур. «Ріка», Свалявського району до земель запасу Полянської сільської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь прокуратури Закарпатської області (Закарпатська обл., м. Ужгород, вул.Коцюбинського, 2 а, ідентифікаційний код юридичної особи - 02909967) 2800,60 гривень понесених судових витрат, з яких 1339,00 грн. - за подання апеляційної скарги та 1461,60 грн. за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2018 року.

Головуюча: Судді: