Постанова № 75932011, 17.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 712/7709/12

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., КОЖУХ О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 712/7709/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 22 травня 2018 року, повний текст якої складено 22 травня 2018 року, головуючий суддя Деметрадзе Т.Р., -

встановив:

Відповідач ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої діє адвокат Маркусь М.І., оскаржила ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2018, якою у поновленні строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16.11.2012 їй відмовлено, а заяву про перегляд цього заочного рішення суду залишено без розгляду. Апеляція мотивується тим, що ОСОБА_3 про розгляд судом справи не знала, судових повісток не отримувала, за них не розписувалася, участі в судовому розгляді не брала, заочне рішення суду не отримувала і доказів дотримання судом порядку надсилання такого рішення відповідачу та вручення рішення в справі немає. З 30.05.2013 ОСОБА_3 увесь час перебуває за межами України, проживає в Сполучених Штатах Америки, докази перетинання нею кордону були надані суду, однак, не були взяті до уваги. Копію судового рішення отримав її представник у суді лише 15.05.2018 і одразу ініціював його перегляд. Тому суд необґрунтовано відмовив відповідачу в поновленні процесуального строку і, як наслідок, безпідставно відмовив у перегляді заочного рішення.

Сторона просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про поновлення процесуального строку задовольнити, а заяву про перегляд заочного рішення суду передати до місцевого суду для розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

ПАТ КБ «Надра» у квітні 2012 року пред'явило до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов про солідарне стягнення боргу в сумі 335785,07 грн, що виник з кредитного договору, укладеного 20.04.2007 з ОСОБА_2, за виконання зобов'язань якою поручилася ОСОБА_3 за договором поруки від 23.04.2007 (а.с. 1-3).

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16.11.2012 позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» борг у сумі 335785,07 грн, а також стягнуто з відповідачів 3219,00 грн на користь позивачів у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору (а.с. 32-34).

У справі міститься супровідний лист суду без дати про направлення ОСОБА_3 копії заочного рішення суду (а.с. 36). Водночас доказів виконання судом вимог ст. 227 ЦПК України (в редакції, що була чинною на час ухвалення заочного рішення) про направлення ОСОБА_3 у триденний строк після проголошення рішення його копії рекомендованим листом із повідомленням у справі немає, тож немає і доказів вручення ОСОБА_3 копії рішення суду.

08.05.2018 до Ужгородського міськрайонного суду звернувся представник ОСОБА_3 адвокат Маркусь М.І., який діяв на підставі ордера серії ЗР № 27071, виданого 07.05.2018, ознайомився з матеріалами справи 15.05.2018 і отримав копію заочного рішення суду (а.с. 52-54). Заяву про перегляд заочного рішення суду, що містить і клопотання про поновлення процесуального строку, представник Маркусь М.І. подав до суду 18.05.2018 (а.с. 55-57). Відповідач просив поновити строк на перегляд заочного рішення суду, скасувати це рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Мотивував заяву, зокрема, тим, що ОСОБА_3 про розгляд судом справи не знала, судових повісток не отримувала, за них не розписувалася, участі в судовому розгляді не брала, заочне рішення суду не отримувала. З 30.05.2013 вона увесь час перебуває за межами України, проживає в Сполучених Штатах Америки. Тому не мала можливості захищати свої права в суді, тоді як кошти з неї стягнуті безпідставно, оскільки на момент звернення банку до суду з позовом порука припинилася, а строк позовної давності сплив. Відповідач вказував на поважність причин пропуску процесуального строку.

До заяви додані копії сторінок паспорта ОСОБА_3 для виїзду за кордон, з яких видно, зокрема, що вона мала візу на перебування в США з 08.05.2013 по 06.11.2013, у паспорті проставлена відмітка офіційних властей США щодо періоду перебування в країні з 30.05.2013 по 29.11.2013 (а.с. 58-60). Інших даних про перебування ОСОБА_3 за межами України у період, що має значення, в справі немає.

ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017, установлював правила, згідно з якими: суд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин; питання про поновлення пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ; одночасно з клопотанням про поновлення строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання (ст. 73 ч.ч. 1, 2, 3);

право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку (ст. 72 ч.ч. 1, 2).

Редакція ЦПК України, чинна з 15.12.2017, регулює ці питання загалом аналогічно (ст. 127 ч.ч. 1, 3, 4, ст. 126 ч.ч. 1, 2).

Відмовляючи ухвалою від 22.05.2018 (а.с. 64-65) у поновленні встановленого ст. 228 ч. 2 ЦПК України (в редакції на час ухвалення заочного рішення) десятиденного з моменту отримання копії заочного рішення суду строку для подання заяви про перегляд цього рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 знала про наявність судового провадження, оскільки їй направлялися відповідні поштові відправлення за адресою реєстрації, так само їй була надіслана копія заочного рішення суду. Втім, такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та доказах, позаяк ані доказу направлення ОСОБА_3 встановленим порядком копії заочного рішення суду у певну дату, ані доказу її одержання адресатом у справі немає. Понад те, суд не вказує в ухвалі про обізнаність ОСОБА_3 з фактом ухвалення заочного рішення, про його одержання, а зазначає лише про направлення цього рішення, що, вочевидь, не є тотожними поняттями.

Міркування про те, що інший відповідач подавав заяву про перегляд заочного рішення суду, не мають правового значення, оскільки кожна сторона діє в процесі самостійно (ст. 32 ч. 1 і ст. 50 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України), а процесуальні права однієї сторони не можуть ставитися в залежність від розпорядження такими правами іншою стороною.

Суд першої інстанції не з'ясовував по суті обставини, якими мотивувалася поважність причини пропуску відповідачем процесуального строку, не давав оцінку доказам, не перевіряв їх, не навів щодо цього жодних мотивів. Зокрема, суд нічим не обґрунтував по суті відхилення доводів сторони та наданих доказів щодо перебування за межами України. Самі лиш міркування про необхідність для сторони належним чином діяти в процесі, цікавитися провадженням і т.ін. за відсутності дій, спрямованих на з'ясування дійсних обставин, що в цьому контексті мають значення, та відповідної оцінки доводів і доказів сторони, не є належним обґрунтуванням судового рішення про відмову в клопотанні.

Відтак, ухвала суду в частині відмови в клопотанні про поновлення процесуального строку необґрунтована та не відповідає вимогам ЦПК України щодо повноти, всебічності, об'єктивності та обґрунтованості судового рішення (ст.ст. 212-215 і ст.ст. 89, 263-265 відповідних редакцій Кодексу). Це, відповідно, має наслідком необґрунтованість і передчасність ухвали суду і в частині залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без розгляду. При цьому, слід зауважити, що саме по собі задоволення клопотання про поновлення процесуального строку (в разі наявності підстав для такого), не означає автоматичного задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду, оскільки для цього встановлені спеціальні правила і умови (ст. 288 ч. 1 чинної редакції ЦПК України), які покладають відповідні обов'язки на сторону.

Розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі (ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст.ст. 351, 352, ст. 368 ч. 1 ЦПК України). Функцією апеляційного суду є перевірка законності та обґрунтованості судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, відповідно до закону, а не фактичне продовження розгляду справи після ухвалення рішення судом першої інстанції, вирішення справи, процесуальних питань замість суду першої інстанції і т.ін.

Беручи до уваги взаємопов'язаність клопотання про поновлення процесуального строку та заяви про перегляд заочного рішення суду, вирішення яких належить до компетенції суду першої інстанції і де можливість розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті залежить від вирішення клопотання про поновлення строку (ст. 126, 127, 284-288 чинної редакції ЦПК України), окремий розгляд цих питань, вирішення їх судом саме апеляційної інстанції за обставинами справи неможливі.

Виходячи з наведеного, апеляцію відповідача ОСОБА_3 слід на підставі ст. 379 ч. 1 п.п. 1, 4 ЦПК України задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції. Під час нового судового розгляду суду належить повно і всебічно встановити обставини, що мають значення, перевірити доводи сторони, та відповідно до встановленого і до результату реалізації стороною процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків вирішити відповідні процесуальні питання за правилами, передбаченими цивільним процесуальним законом.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п.п. 1, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 22 травня 2018 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, і оскарженню не підлягає.

Судді