Постанова № 75930638, 15.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Панченко О.В.

15 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/811/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Бенедик А.П. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 17.05.2018 (17:51 год., повний текст складено 18.05.18) по справі № 820/811/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славянка" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Славянка") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту – ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2017 № НОМЕР_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/811/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 08.11.2017р. №0002491411.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Пушкінська, буд. 46,м.Харків, 61057, код 39599198), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" (вул. Полтавський шлях, буд. 123, к. 9,м. Харків,61064, код 31341503) суму сплаченого судового збору в розмірі 3607 (три тисячі шістсот сім) грн. 89 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права (п.187. ст.187 ПК України), викладення висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу ст.317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/811/18 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та СВК «Велика Рідня» з посиланням на пояснення ОСОБА_3, директора контрагента, про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності. Вважає, що надані для перевірки TOB «Славянка» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договори, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, оборотно-сальдова відомість) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, а тому спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими Головним управлінням ДФС у Харківській області фактами діяльності контрагента СВК «Велика Рідня» (податковий номер 40709593) у грудні 2016 року, січні, лютому, березні, квітні 2017 року, свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства. Стверджує про неможливість реалізації товарів на адресу СВК «Велика Рідня» у грудні 2016 року та у січні, лютому, березні, квітні 2017 року, оскільки перевіркою не встановлено використання товарів в господарській діяльності платника податку. Неврахування суду першої інстанції при прийнятті рішення вказаних обставин, формальний підхід до з'ясування фактичних обставин даної справи, обґрунтування судового рішення виключно на правовій позиції позивача без надання належної оцінки доводам та поясненням, наданим представником відповідача, на думку апелянта, призвело до невірного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/811/18 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Стверджує, що господарські операції між позивачем та СВК «Велика Рідня» повністю підтверджені первинними документами, які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Звертає увагу суду на те, що не можна визнати правильними судження контролюючого органу про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ з посиланням на п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що встановивши реальність товарів та послуг, потребу у задіяні таких товарів і послуг у виробничому процесі платника податків, факт реєстрації виписаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, фізичне використання товарів та послуг у виробничому процесі, суб'єкт владних повноважень водночас з цим не добув жодних доказів та не навів жодних мотивів з приводу того, у яких же саме операціях платника податків, які не є господарською діяльністю, були використані ці товари, не конкретизував ці операції за критерієм часового виміру та учасників тощо. Вважає, що посилання контролюючого органу на пояснення (свідчення) голови контрагента є безпідставними та необґрунтованими, оскільки без порушеного у встановленому законом порядку кримінального провадження, а тим більше відсутності відповідного вироку суду у кримінальній справі відсутні юридичні підстави ставити питання про непричетність директора контрагента до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та робити висновки про безтоварність господарських операцій.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в жовтні 2017 року контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з СВК “Велика Рідня” (податковий номер 40709593) за грудень 2016 року, січень, лютий, квітень 2017 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 17.10.2017 №15689/20-40-14-11-11/31341503 (а.с. 13-29), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання в розмірі 192420 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 192420 грн., в тому числі: в грудні 2016 року на суму ПДВ 20667 грн., в січні 2017 року на суму ПДВ 24031 грн., в лютому 2017 року на суму ПДВ 81802 грн., в березні 2017 року на суму ПДВ 65920 грн.

Висновку про наявність виявлених перевіркою порушень відповідач дійшов, виходячи з твердження про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та СВК “Велика Рідня” з продажу замінника молочного жиру “Віолія – молочний жир 3 “ЕАК” на загальну суму 1160922 грн., що на думку контролюючого органу призвело до заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період з 01.12.2016 по 30.04.2017 на загальну суму 192 420 грн.

При цьому контролюючим органом було взято до уваги інформацію, отриману від органів державної фіскальної служби, за якою СВК “Велика Рідня” було створено без мети здійснення реальної господарської діяльності.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення – рішення від 08.11.2017 № НОМЕР_1 (а.с. 12), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 240525, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 192420 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 48105 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення – рішення від 08.11.2017 № НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період з 01.12.2016 по 30.04.2017 на загальну суму 192 420 грн. та як наслідок - невідповідності оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновку про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання в розмірі 192 420 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 163 951 грн., контролюючий орган дійшов, оскільки вважає, що перевіркою не підтверджено реалізацію товару внаслідок ТОВ "Славянка" на адресу СВК “Велика Рідня”.

У відповідності до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України).

Згідно з приписами п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За приписами п. 189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

З аналізу вищенаведеної норм права можна дійти висновку, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту, та якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися серед іншого в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Разом з цим, операції, які мали місце між ТОВ "Славянка" та СВК “Велика Рідня”, відбулися внаслідок продажу позивачем олійно-жирової продукції, а не придбання або виготовлення. При цьому, позивачем були сформовані податкові зобов’язання з податку на додану вартість та в їх складі визначена певна сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті безпосередньо до бюджету.

За таких обставин, висновок контролюючого органу відносно того, що позивач повинен ще раз сплатити податок на додану вартість по операціям з продажу вказаного товару, не узгоджуються з приписами п.198.5 ст.198 ПК України.

Щодо висновку контролюючого органу про нереальність здійснення господарської операції з продажу позивачем СВК “Велика Рідня” олійно-жирової продукції та невіднесення відповідачем такої операції до господарської діяльності платника податку колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.12.2016 між ТОВ «Славянка» та СВК «Велика рідня» укладено договір № 15.12.2016, за умовами якого ТОВ «Славянка» (Продавець) передає, а СВК «Велика рідня» (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору сумою договору є сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%. Пунктом 6.1. Договору визначено, що договір укладено до 31 грудня 2017 року.

Листом від 20.12.2016 № б/н СВК «Велика рідня» звернулося до ТОВ «Славянка» з проханням поставляти олійно-жирову продукцію (Товар) за адресою: Харківська область, смт. Коломак, вул. Королева, буд. 2.

Відповідно до умов Договору у період грудень 2016 року - квітень 2017 року СВК «Велика рідня» придбало у ТОВ «Славянка» олійно-жирову продукцію, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними: № РН-0000274 від 16.12.2016; № РН-0000278 від 21.12.2016; № РН-0000005 від 13.01.2017; № РН- 0000011 від 19.01.2017; № РН-0000030 від 06.02.2017; № РН-0000046 від 16.02.2017; № РН-0000059 від 03.03.2017; № РН-0000073 від 15.03.2017; № РН-0000085 від 23.03.2017; № РН-0000086 від 24.03.2017; № РН-0000093 від 31.03.2017; № РН- 0000104 від 19.04.2017.

На підставі здійснених господарських операцій позивачем були виписані податкові накладні від 16.12.2016 № 11 на загальну суму 62000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 10333,33 грн.), від 21.12.2016 № 17 на загальну суму 62000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 10333,33 грн.), від 13.01.2017 № 11 на загальну суму 155000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 25833,33 грн.), від 19.01.2017 № 18 на загальну суму 160000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 26666,67 грн.), від 06.02.2017 № 6 на загальну суму 160000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 26666,67 гри.), від 16.02.2016 № 25 на загальну суму 160000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 26666,67 грн.), 03.02.2017 № 2 на загальну суму 96000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 16000,00 грн.), від 15.03.2017 № 17 на загальну суму 96000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 16000,00 грн.), від 23.03.2017 № 33 на загальну суму 11520,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1920,00 грн.), від 24.03.2017 N 34 на загальну суму 96000,01 грн. (в тому числі ПДВ - 16000,00 грн.), від 31.03.2017 № 50 на загальну суму 96000,01 грн. (в тому числі ПДВ - 16000,00 грн.), від 19.04.2017 № 30 на загальну суму 6400,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1066,67 грн.) (а.с. 79-95).

Як вбачається з акту перевірки, порушень ст.201 ПК України відповідачем не встановлено.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що як позивач, так і його контрагент на час здійснення спірної операції мали діюче свідоцтво платника податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до складу податкових зобов’язань, які відображені в реєстрі виданих податкових накладних, та які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2016 року в сумі ПДВ 20 667 грн., січень 2017 року в сумі ПДВ 52 500 грн., лютий 2017 року в сумі 53 333 грн., березень 2017 року в сумі 65 920 грн., квітень 2017 року в сумі 1 067 грн.

Перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 183 від 16.12.2016, № 193 від 21.12.2016, № 36 від 13.01.2017, № 62 від 19.01.2017, № 25 від 06.02.2017, № 72 від 16.02.2017, № 8 від 03.03.2017, № 70 від 15.03.2017, № 18 від 23.03.2017, № 113 від 24.03.2017, № 156 від 31.03.2017, № 39 від 19.04.2017.

Факт отримання товару підтверджується актами приймання-передачі товару від 16.12.2016, від 21.12.2016, від 13.01.2017, від 19.01.2017, від 06.02.2017, від 16.02.2017, від 03.03.2017, від 15.03.2017, від 23.03.2017, від 24.03.2017, від 19.04.2017.

Оплата СВК «Велика рідня» придбаного товару підтверджується банківськими виписками у період з 19.12.2016 по 31.03.2017.

Факт надходження оплати за поставлений товар встановлено під час проведення податкової перевірки та зафіксовано згідно акту перевірки від 17.10.2017р. № 15689/20-40-14-11-11/31341503, а відтак, сторонами дана обставина визнана. Крім того, оплата за товар підтверджується копією зведеного меморіального ордеру ПАТ “Скай Банк” (а.с. 98).

Щодо походження товару, який було продано позивачем СВК “Велика Рідня”, судом встановлено, що його позивачем було придбано у ТОВ “Підволочиськ зерно” згідно договору від 06.01.2016 № 60116 (а.с. 99-100) та договору від 03.01.2017 № 10117 (а.с. 101). Фактичне постачання товару підтверджено наданими до суду копіями видаткових накладних (а.с. 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115,117,119, 121, 123, 125), товарно-транспортних накладних (а.с. 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126). При цьому якість товару, що придбавався, засвідчено посвідченнями про якість на замінників молочного жиру (а.с. 133-142).

Фактична наявність відповідних договорів, складених належним чином, а також наявність виписаних на адресу позивача податкових накладних, зареєстрованих належним чином, контролюючим органом не заперечується.

Відомості, що підтверджують рух грошових коштів та залишки товару на початок та кінець перевіреного періоду, відображені в Журналі-ордері і Відомостях по рахунку № 361 та Оборотно-сальдовій відомості по рахунку № 281, які містяться в матеріалах справи.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ “Славянка” та СВК “Велика рідня” вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні – згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій (т.1, а.с.197, 199, т.2, а.с.65, 67, 69, 71).

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Також колегією суддів взято до уваги наявність у позивача за спірний період офісних та складських приміщень. Так, відповідно до договору оренди № 01/К-10-01/17 від 01.01.2017 (а.с.157-159), укладеного з ПАТ «ГОНГ», ТОВ «Славянка» є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 31, будівля літ. В-2, загальною площею 199,26 кв.м., яке використовується як складське приміщення. До того ж, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 6 від 01.12.2016 (а.с.143-152), укладеного з ТОВ «Харків-Агробуд», ТОВ «Славянка» є орендарем нежитлового приміщення на першому поверсі, кабінети № 1-23, 1-24, 1-25, 1-26, за адресою: 61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, загальною площею 50,2 кв.м., яке використовується товариством з метою розміщення офісу.

Щодо наявності трудових ресурсів колегією суддів встановлено, що відповідно до штатного розпису підприємства, станом на 01.01.2017 у Позивача працювало 8 осіб (директор (1 одиниця), заступник директора (2 одиниці), головний бухгалтер (1 одиниця), менеджери (4 одиниці). Відповідно до штатного розпису підприємства, станом на 01.12.2017 у Позивача працює 9 осіб (директор (1 одиниця), заступник директора (2 одиниці), головний бухгалтер (1 одиниця), менеджери (4 одиниці), юрисконсульт (1 одиниця).

Вищевикладені обставини, відображені в акті перевірки на стор.3, 4 та свідчать про наявність у позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.

Посилаючись на здійснення поставки товарів позивачем за невідомим напрямком, контролюючий орган врахував, що згідно отриманої ним інформації керівник СВК “Велика Рідня” ОСОБА_3 в межах розслідування кримінальної справи надала пояснення, згідно яких вона фактично до діяльності СВК “Велика Рідня” не причетна, здійснила реєстрацію вказаної юридичної особи на прохання іншої особи, наміру здійснювати господарську діяльність вона не мала.

Таким чином, як вказує відповідач, ним встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та СВК “Велика Рідня”.

Згідно з ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, пояснення посадових осіб контрагента, зафіксовані в поясненнях, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак, вони не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.6 ст.78 КАС України суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Як зазначено на стор. 9 акту перевірки «Станом на день реєстрації акту відсутня інформація щодо вироків щодо засновків підприємства-контрагента».

При наданні оцінки належності та допустимості поясненням керівника СВК “Велика Рідня” ОСОБА_3, викладеним в протоколі допиту свідка від 12.10.2016, як доказу по справі, колегія суддів зауважує, що останні не засвідчені належним чином (не містять відповідних підпису уповноваженої на це особи та печатки), невідомо, в якій спосіб отримані відповідачем по справі (з дотриманням установленої законом процедури).

Разом з цим, в матеріалах справи міститься копія посвідченої нотаріально заяви Директора СВК «Велика рідня» ОСОБА_3 від 23.10.2017р., відповідно до якої директор контрагента наголошує на тому, що ніяких пояснень, стосовно діяльності Кооперативу органам податкової інспекції, органам податкової поліції чи іншим компетентним органам не надавала, на допитах не була присутня.

Більш того, колегією суддів взято до уваги постанову про закриття кримінального провадження від 26.09.2017 ГУ Національної поліції в Харківській області, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 420172211430000172 від 04.07.2017 відносно СВК «ВЕЛИКА РІДНЯ», закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що надані пояснення керівника СВК “Велика Рідня” ОСОБА_3 відповідно до протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження, яке станом на дату складення акту від 17.10.2017 закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 72-78 КАС України, а тому відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податкові зобов’язання або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної прерогативи судових органів.

Слід також вказати, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкових зобов’язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу додаткових податкових зобов’язань через можливі порушення податкового законодавства покупцем товару.

Якщо контрагент (покупець) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для покладення на платника податку (продавця товару) додаткового обов’язку у вигляді сплати податкового зобов’язання за свого контрагента, якщо продавець виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідачем в обґрунтування узгодженості дій позивача з його контрагентом, з метою отримання неправомірних податкових вигод, або обізнаності позивача щодо недобросовісності покупця- контрагента належних та допустимих доказів не надано.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем у спірних відносинах правомірно сформовано податкові зобов’язання на підставі податкових накладних, виписаних за результатами реальної господарської операції із покупцем СВК “Велика Рідня” у загальній сумі 192 420 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.11.2017 № НОМЕР_1, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/811/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 17.08.2018.