Постанова № 75930070, 16.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4161/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Рибачука А. І.,

суддів – Курильця А. Р., Старунського Д. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі № 340/112/18 (рішення ухвалене у м. Івано – Франківську судом у складі головуючого судді Остап’юка С. В.) за позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - управління), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплатити йому пенсію без обмежень її максимальним розміром та зобов'язати управління здійснювати виплату йому пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII) без обмежень її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії з 30 червня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що пенсія йому призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон № 3668-VI), а відтак відповідач протиправно обмежив розмір призначеної йому відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року вказаний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, управління подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що позивачу правомірно обмежено розмір призначеної йому пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі – Закон № 213-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789-XII.

Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2016 року дії управління щодо відмови здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, з урахуванням довідки прокуратури Дніпропетровської області про заробітну плату від 24 червня 2016 року № 18-82 вих 16 визнано протиправними та зобов'язано управління здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаної пенсії з 30 червня 2016 року.

На виконання вказаного судового рішення відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії, однак розмір такої пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

На звернення позивача щодо виплати йому зазначеної пенсії без обмежень її максимального розміру, листом відповідача від 15 листопада 2017 року № 115/О-15 позивачу відмовлено у виплаті такої у зв’язку з тим, що Законом № 213-VIII встановлені максимальні обмеження розміру вказаної пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії управління щодо обмеження граничного розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність є протиправними, оскільки законодавством, чинним на час призначення позивачу пенсії не було передбачено такого обмеження, а тому при перерахунку пенсії таке обмеження не може бути застосовано.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-XII (чинною на час призначення позивачу пенсії) визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

1 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3668-VI, яким частину п’ятнадцяту 50-1 Закону № 1789-XII викладено в редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).

Окрім цього Законом № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року також було внесено зміни в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII та встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

Відтак, частина п'ятнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Законом № 1697-VІІ, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Водночас, відповідно до абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII (в редакції чинній на час перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у частині п'ятнадцятій в абзаці шостому статті 86 Закону № 1697-VII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Отже чинним законодавством встановлені тимчасові обмеження розміру виплачуваної позивачу пенсії, які мають імперативний характер, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

З огляду на те, що прийняття тимчасових обмежень у виплаті пенсії позивачу обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України з метою створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики, такі підлягають застосуванню, як нормативно-правові акти, що прийняті пізніше.

Таким чином, розмір пенсії позивача за вислугу років, що підлягає виплаті з 30 червня 2016 року відповідно до постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2016 року, яка набрала законної сили, не може перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на викладене слід зробити висновок про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати перерахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії) оскільки положення цієї статті втратили чинність.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі № 340/112/18 – скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4