Постанова № 75929999, 16.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5048/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Гулида Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі № 807/431/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області про зобов’язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції прийняте суддею Рейті С.І. в м. Ужгород Закарпатської області, 21.05.2018 року), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Апеляційного суду Закарпатської області, яким просить (дослівно зі змісту позовних вимог): «Запросити ОСОБА_2 представника прокурора Закарпатской обл ОСОБА_3 – як особу, яка бачила очима процес судового засідання 18.04.18 та інші судові засідання 15.05.18.; Надати позивачу час (время) – 16 годин в судовому засіданні для роз'яснень по документам, які виготовлені в апеляційному суді відповідачем.; По наслідкам роз'яснень вимагати від відповідача усунення помилок, описок, перекруток згідно ст. 276 ЦК добровільно або згідно П.2 ст.276 ЦК. З видачей документів відповідача – особі позивачу.; Врахувати рішення від 18.05.17 Євросуду справ людини та спрямувати суму позову – 0,21 коп. – позивачу, як постраждалому від дій або бездій Апеляційного суду Закарпатської області.; Визнати, що Апеляційний суд Закарпатської області у вступній частині ухвали від 18.04.18 не зазначив статус та мету прокурора Роман М.С. а також статус та мету адвоката ВПДП ОСОБА_4В.».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив Позивач, який покликаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року про відмову у відкритті провадження скасувати, а справу направити на продовження розгляду.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Юрисдикція та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних справах встановлюється Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 1 КАС України) та згідно термінів, що наведені у ст. 4 цього Кодексу, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Тобто, адміністративною справою (яка може бути переданою на вирішення адміністративного суду) є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак адміністративної справи і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Згідно ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

З матеріалів справи встановлено, що предметом позову є визнання протиправними дій та бездіяльності Апеляційного суду Закарпатської області під час розгляду в апеляційному порядку апеляційної справи (скарги) за № 22ц/1442/08, яка була розглянута складом суддів: Кемінь М.П., Фазикош Г.В., Кожух О.А (згідно викладеному в тексті позовної заяви ОСОБА_1С.).

Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Тобто, дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

Такий висновок міститься у п. 22 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» № 8 від 20.05.2013 року.

Разом з тим, предметом оскарження позивачем є не акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб Апеляційного суду Закарпатської області, що належать до сфери управлінської діяльності, а дії та бездіяльність суддів, допущені ними (на думку позивача) під час апеляційного розгляду конкретної цивільної справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дану справу (за позовом про оскарження дій та бездіяльності суду, що вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя) - не є управлінськими, а процесуальними, відтак, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позивача не мають ознак публічно-правового спору, які передбачені нормами КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі № 807/431/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7