Постанова № 75929853, 08.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/748/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Довгополова О.М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання: Гром І.М.,

позивач : не з’явився

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Нововолинського міського центру зайнятості на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 11 грудня 2017 року (головуючий суддя: Ференс-Піжук О.Р. м. Нововолинськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» до Нововолинського міського центру зайнятості, третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, Володимир-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання відмови у призначенні допомоги по безробіттю неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В :

01.07.2017 року ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2М.) звернувся в суд з позовом до Нововолинського міського центру зайнятості та просив :

- визнати протиправною відмову Нововолинського міського центру зайнятості у призначенні допомоги відповідно до ч.1. ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- зобов’язати Нововолинський міський центр зайнятості зарахувати період з 23.05.2016 року по 18.09.2016 року під час роботи у ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю та здійснити перерахунок та виплату належних суд допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з урахуванням виплаченого;

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.04.2017 року він звернувся в Нововолинський міський центр зайнятості з вимогою переглянути йому розмір допомоги та провести доплату невиплачених сум. Листом від 13.04.2017 року Нововолинський центр зайнятості відмовив йому у перерахунку допомоги по безробіттю, роз’яснивши, що його страховий стаж за останні дванадцять місяців, що передують реєстрації в центрі зайнятості, становив менше шести місяців. Відтак, допомогу по безробіттю йому було призначено в мінімальному розмірі 544 гривні. Зазначає, що з отриманих 12.04.2017 року на вимогу позивача звернень, ДП «Шахта №1 Нововолинська» повідомило, що нарахована позивачу заробітна плата виплачена повністю та в повному обсязі перераховано в бюджет ЄСВ, проте у зв’язку з нерегулярною виплатою зарплати підприємству необхідно було сплатити штрафні санкції та пені за несвоєчасно сплачений ЄСВ, а тому суми сплаченого ним при виплаті заробітної плати ЄСВ зараховувались в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. В період його роботи на шахті №1, ЄСВ за 2015-2016 роки сплачено, і станом на 24.06.2016 року заборгованість по сплаті ЄСВ за вказаний період відсутня. Однак до страхового стажу не зараховано період за який сплачено ЄСВ, а саме з 22.04.2015 року по 22.04.2016 року, чим порушено його право на отримання допомоги по безробіттю відповідно до розміру середньоденної зарплати..

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області 11.12.2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Нововолинського міського центру зайнятості у призначенні допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Зобов’язано Нововолинський міський центр зайнятості зарахувати період з 23.05.2016 року по 18.09.2016 року під час роботи у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю та здійснити перерахунок та виплату належних сум допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з урахуванням виплаченого.

Стягнуто з Нововолинського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_2М в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень сплачений судовий збір.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Нововолинським міським центром зайнятості подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що допомога по безробіттю обчислюються виходячи з даних про страховий стаж безробітного, який виникає в разі сплати страхових внесків. Факт сплати підтверджується даними Державного реєстру або довідок про грошове забезпечення. Інші джерела інформації законодавством не передбачені, та не можуть бути використані центром зайнятості. Крім того, апелянт вказує на те, що центр зайнятості не здійснює контролю за сплатою єдиного внеску, не проводить зарахування періоду роботи до страхового стажу та у своїй роботі керується даними Державного реєстру виключно для призначення допомоги по безробіттю. Вказує на ту обставину, що період роботи позивача на ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» судом першої інстанції було зараховано до страхового стажу, однак у вказаний період він перебував на обліку в Нововолинському міському центрі зайнятості. Також звертає увагу на те, що даний адміністративний позов поданий із пропуском строку на оскарження.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Нововолинського міського центру зайнятості із заявою за пошуком роботи, на підставі якої йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу, що становив менше шести місяців, а також з урахуванням підстав звільнення з роботи - у мінімальному розмірі, що підтверджується копією заяви про призначення виплати допомоги по безробіттю копією рішення щодо зареєстрованого безробітного, копією витягу із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_2 , копією розрахунку стажу.

В подальшому 11.04.2017 року позивач звернувся до Нововолинського міського центру зайнятості про перегляд розміру допомоги та перерахунку її відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 23.05.2016 року по 18.09.2016 року, а також просив надати копії документів на підставі, яких було призначена та виплачувалася допомога по безробіттю.

Проте, листом № 485/08-2 від 13.04.2017 позивачу було відмовлено у перерахунку допомоги по безробіттю за вказаний період, у зв’язку з відсутністю у нього протягом останнього року 6 місяців страхового стажу та було роз’яснено, що за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом останніх 12 місяців, що передують реєстрації у службі зайнятості його страховий стаж становить 1 місяць.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що страховий стаж, що передував його реєстрації, як безробітного, становив більше шести місяців, що надавало йому право отримувати розмір допомоги по безробіттю, визначеного у відсотках від його середньої заробітної плати. Крім того, суд першої інстанції також зазначив, що на момент призначення допомоги по безробіттю за позивача не були сплачені страхові внески, а також те, що відомості про донарахування страхового стажу не внесено до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а тому факт несплати підприємством страхового внеску не може слугувати підставою для застосування несприятливих наслідків для працівника, а також для обмеження його конституційного права на соціальну допомогу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками та зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі Закон №1533-III), Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613 (надалі Порядок 613) та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (надалі Постанова 1266).

Частиною 1 статті 4 Закону №1533-III встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи - це, зокрема, наймані працівники та особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами тощо (пункт 1 статті 6 Закону №1533-ІІІ).

Відповідно до ст. 21 Закону України № 1533 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Таким чином, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до розділу ІІ Порядку 613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

За приписами п. 1 розділу ІІ Порядку № 613 розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу).

Відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої 04.12.2015 року № 77, мінімальний розмір допомоги по безробіттю для осіб, визначених у п. 2 ст. 22 Закону України № 1533-ІІІ становить 544,00 гривні.

Отже, допомога по безробіттю обчислюються виходячи з даних про страховий стаж безробітного, який виникає в разі сплати страхових внесків. Факт сплати підтверджується даними Державного реєстру, який є єдиним (виключним) джерелом інформацію про наявність та періоди, за які було сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 31 Постанови 1266 середня заробітна плата для призначення допомоги по безробіттю, обчислюється центрами зайнятості з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку, для розрахунку допомоги по безробіттю - реєстрації особи в державній службі зайнятості, як безробітної.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (2 ст. 22 закону №1533-ІІІ та п.3 ч.2 Порядку 613).

Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати, (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду. (Абзац 2 пункту 9 розділу II Порядку 613).

Тобто особа, що за даними Державного реєстру за 12 місяців, що передували моменту реєстрації в центрі зайнятості, має страховий стаж менше шести місяців, має право допомогу по безробіттю виключно у розмірі 544,00 грн..

За даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування ДП Шахта № 1 «Нововолинська» сплачено єдиний внесок по квітень 2015 року включно і дані про сплату ДП Шахта № 1 «Нововолинська» єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відсутні.

Відтак, згідно даних Державного реєстру станом на 27 квітня 2016 року страховий стаж ОСОБА_2М за останні 12 місяців, що передували реєстрації в центрі зайнятості, становив менше 6 місяців, а саме 1 місяць у зв’язку з чим центром зайнятості йому було правомірно призначено допомогу по безробіттю у розмірі 544 грн..

Висновки суду першої інстанції про те, що згідно довідки ДП «Шахта № 1 «Новолинська» від 12.05.2017 року № 335/14 заборгованість по заробітній платі працівника підприємства ОСОБА_2 звільненого 22.04.2016 року була виплачена повністю згідно поступлених бюджетних коштів 24.06.2016 року. Разом із перерахованими коштами на заробітну були пропорційно перераховані кошти на сплату ЄСВ та інших податків, а відтак твердження, що страхові внески були зараховані і сплаченні є помилковим.

Оскільки, як вже було зазначено вище допомога по безробіттю обчислюються виходячи з даних про страховий стаж безробітного, який виникає в разі сплати страхових внесків. Факт сплати підтверджується даними Державного реєстру, який є єдиним (виключним) джерелом інформацію про наявність та періоди, за які було сплачено страхові внески, які були підтверджені лише за 1 місяць.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо відсутності, ознак неправомірності в діях Нововолинського міського центру зайнятості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Центр зайнятості не здійснює контролю за сплатою єдиного внеску, не проводить зарахування періоду роботи до страхового стажу та у своїй роботі керується даними Державного реєстру виключно для призначення допомоги по безробіттю.

Колегія суддів, також не погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо зобов’язання Нововолинського міського центру зайнятості зарахувати період 23.05.2016 року по 18.09.2016 року під час роботи у ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, записів трудової книжки позивача період, який суд першої інстанції зарахував до страхового стажу 23.05.2016 року по 18.09.2016 року), як період роботи на ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» для призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 перебував на обліку у Нововолинському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю та у трудових відносинах із ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» не перебував.

Відповідно до п. 1 ч. 2 Розділу ІІІ порядку № 613 до страхового стажу не включаються періоди отримання допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відтак, вказаний період не можу бути зарахований до страхового стажу, оскільки в саме в цей період позивач не був пов'язаний жодними трудовими відносинами із ДП «Шахта № 1 «Нововолинська», що в даному випадку вказує на помилковий висновок суду в цій частині.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що такі позовні вимоги, зокрема зобов’язання зарахування до страхового стажу період з 23.05.2016 року по 18.09.2016 року під час роботи у ДП «Шахта» № 1 «Нововолинська» позивачем не були заявлені при поданні позовної заяви, а суд першої інстанції не зазначив мотивів та підстав для виходу за межі позовних вимог чи необхідності такого для повного захисту порушеного права.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку проте, що зобов’язуючи відповідача до зарахування стажу у період 25.05.2016 року по 18.09.2016 року суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку та безпідставно вийшов за межі позовних вимог,а тому рішення суду в частинні зарахування страхового стажу під час роботи у ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» за період 25.05.2016 року по 18.09.2016 року.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо відсутності ознак неправомірності в діях відповідача.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про визнання дій Нововолинського міського центру зайнятості неправомірними та наявність підстав для перерахунку допомоги по безробіттю та зарахуванню стажу дійшов помилкового висновку, оскільки нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є достатньою підставою для зарахування стажу особи як страхового за відсутності його сплати, навіть за умови звільнення роботодавця від виконання зобов’язань платника єдиного внеску в порядку Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, тому така підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Нововолинського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Нововолинського міського суду від 11 грудня 2017 року у справі № 165/1829/17 – скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» до Нововолинського міського центру зайнятості, третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, Володимир-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання відмови у призначенні допомоги по безробіттю неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по безробіттю – відмовити.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 16.08.2018 року.