Постанова № 75929479, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12480/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Коротких А.Ю.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, третя особа: Нотаріальна палата України про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: Нотаріальна палата України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 21.04.2017 № 1338/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», прийнятого на підставі Довідки за результатами камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 10.04.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 адміністративний позов Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 21.04.2017 № 1338/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», виданий на підставі Довідки за результатами камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 10.04.2017.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при перевірці реєстраційних дій, вчинених позивачем у Державному реєстрі прав, виявлені порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, тому обмежувальні заходи щодо позивача є обґрунтованими.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені обставини на спростування доводів апелянта та зазначено про необґрунтованість прийнятого ним рішення, при цьому суд першої інстанції дійшов вірного висновку із належним обґрунтуванням своєї позиції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені у Довідці обставини, та оскаржуваний наказ є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам та нормам законодавства, у зв'язку з чим наказ Міністерства юстиції України підлягає скасуванню.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що під час проведення Міністерством юстиції України перевірки встановлено порушення Приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 при вчиненні реєстраційних дій приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.04.2017 Міністерством юстиції України, відповідно до ст. 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, та на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 від 31.03.2017 Міністерством юстиції України прийнято наказ від 03.04.2017 № 1053/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київською міського нотаріального округу ОСОБА_3» з 03.04.2017 року.

За результатами проведення камеральної перевірки комісією складено довідку від 10.04.2017, в якій в якій, зокрема, зазначено, що приватним нотаріусом 18.01.2017 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, при цьому стягнуто 160 грн адміністративного збору, що дорівнює 0,1 прожиткового мінімуму, а державну реєстрацію проведено у строк 1 день, чим порушено вимоги щодо оплати за проведення реєстраційних дій з урахуванням скорочених строків державної реєстрації права власності, оскільки ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено стягнення плати у розмірі 3200 грн (два прожиткові мінімуми).

Крім того, у Довідці за результатами перевірки від 10.04.2017 зазначено, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 з порушенням вимог частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як зазначає Комісія, серед поданих заявником документів наявна декларація про готовність об'єкта до експлуатації, видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 06.06.2016 № КВ 143161581421, з якої вбачається, що житлові будинки по вул. Вільямса,8-В та 6-Б були побудовані на земельних ділянках з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), тоді як згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації на них збудовано багатоквартирний будинок на 80 квартир. Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державною адміністрацією вищезазначеним житловим будинкам присвоєно такі поштові адреси: вул. Академіка Вільямса, 8-В - вул. Академіка Вільямса, 6-В; вул. Академіка Вільямса, 6-Г - вул. Академіка Вільямса, 6-Г

Аналогічні порушення виявлено Комісією при перевірці реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за заявою від 23.03.2017 року №21534691.

21.04.2017 Мін'юстом, на підставі довідки від 10.04.2017, відповідно до ст. 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку № 990, прийнято наказ № 1338/5, яким тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяці, а виконання наказу у зазначеній частині покладено на ДП «НІС».

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним наказом відповідача, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку щодо відсутності підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок здійснення контролю з боку Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, проведення відповідних перевірок та прийняття рішень за їх результатами.

Відповідно до Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації № 990 визначено процедуру здійснення Міністерством юстиції України відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З аналізу викладених норм вбачається, що Міністерство юстиції України, з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав, наділений повноваженнями здійснювати моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, а також у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав проводити перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.

При цьому, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для застосування такого дисциплінарного стягнення як, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Як вбачається з матеріалів справи, на спростування висновків відповідача позивач зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. Згідно ч.1 ст. 21 цього ж Закону за державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі: 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк два робочі дні; 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб - у строк один робочий день; 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години.

Законодавець ставить в залежність розмір сплаченого адміністративного збору за державну реєстрацію прав від строків (моменту) видачі заявнику документів за результатом розгляду заяви, тобто видачі заявнику Витягу про державну реєстрацію прав, що передбачено статтею 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а не від моменту прийняття рішення та/або відкриття розділу або реєстрації права, як зазначає Комісія з проведення перевірки у Висновку від 10.04.2017.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності гаражного боксу №176 по вул. Кудрявській 37-41 у м. Києві за Цикаленко М.М. за її заявою від 18.01.2017, сформовано його 24.01.2017, тобто на п'ятий робочий день, тобто у даному випадку реєстрація права власності не проводилася у скорочені терміни, тому адміністративний збір з заявника стягнуто позивачем вірно у розмірі 160 грн.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, натомість законодавством не зазначена заборона здійснювати державну реєстрацію раніше зазначеного терміну, оскільки встановлено лише граничні межі щодо його закінчення.

Таким чином не зазначено заборони вичиняти реєстраційну дію раніше ніж на п'ятий день, натомість справляння адміністративного збору у збільшеному розмірі є за доцільне у разі здійснення такої дії у скорочені терміни саме на вимогу заявника.

Крім того, на спростування іншої частини виявлених під час перевірки порушень, позивачем направлено запит до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Згідно листа Департаменту містобудування, архітектури та планування територій Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 № 8/14.1-574-17 показники житлового будинку визначаються у проектній документації на будівництво. Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення.

Таку ж позицію висловлено Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 19.06.2017 № 055-10390 та Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 22.05.2017 № 10/26-14/2205/05, наданих на запит позивача.

Таким чином, законодавством не встановлено прямої заборони будівництва житлових будинків на земельних ділянках з цільовим призначенням 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд» за умов коли таке будівництво визначено у встановленому порядку відповідною містобудівною документацією та прийняте в експлуатацію у передбаченому порядку компетентними органами.

Позивачем під час вивчення документів встановлено, що забудовником - обслуговуючим кооперативом «Житлового будівельний кооператив «Голосіївський квартал» у встановленому порядку набуто право на землю, розроблено та погоджено проектну документацію на будівництво, органами Державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано відповідні дозвільні документи щодо надання дозволу на початок робіт на прийняття в експлуатацію, органом місцевої влади житловому будинку присвоєно поштову адресу, тому вирішуючи питання щодо можливості реєстрації за заявником права власності у державного реєстратора не виникло підстав для відмови у проведенні такої реєстрації на об'єкти нерухомого майна (квартир) у зазначеному будинку.

Колегія суддів зазначає, що довідка від 10.04.2017, складена за результатами камеральної перевірки, містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць, отже за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов'язковою для прийняття Мін'юстом наказу саме у відповідності до цієї пропозиції.

При цьому, з аналізу змісту наказу № 1338/5 від 21.04.2017 вбачається, що відповідач не здійснив жодного дослідження або перевірки фактів, викладених у довідці від 10.04.2017 за результатами проведення камеральної перевірки позивача, не зазначив норми, які порушено позивачем та які є підставою для прийняття такого наказу.

Встановлюючи термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як 1 (один) місяць, відповідач, відповідно до принципу обґрунтованості рішення, мав навести мотиви, з яких він виходив, обираючи саме такий строк, навіть незважаючи на відсутність нормативно передбачених меж такого строку. Оскаржуваний наказ не тільки не містить викладення фактів порушення позивачем законодавства у сфері державної реєстрації прав, а також не містить будь-яких відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

Крім того, відповідачем при проведенні камеральної перевірки, складенні Довідки та винесенні оскаржуваного наказу не забезпечено участі позивача у процесі прийняття рішення, в тому числі шляхом надання можливості викласти свої пояснення з приводу тих чи інших обставин, які перевірялись, не надано доказів на підтвердження надіслання та отримання позивачем копії наказу щодо призначення камеральної перевірки від 03.04.2017 № 1053/7 до моменту проведення перевірки, що також порушує право особи приймати участь у прийнятті рішення щодо неї.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, приймаючи наказ 1338/5 від 21.04.2017, яким тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць, не надав обґрунтувань строку встановлення такого обмеження, не провів співставлення важкості проступку та встановленого строку, наявності повторного (систематичного) вчинення порушення чи будь-яких інших порушень, що зумовлюють встановлення саме такого терміну обмеження. Крім того, апелянтом не наведено доказів щодо існування негативних наслідків за результатом вчинення дій позивачем, натомість можливе виникнення таких наслідків у подальшому відповідачем не підтверджено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимагати та витребовувати від суб'єкта державної реєстрації надання пояснень не є обов'язком Міністерства юстиції України, а є лише правом і застосовується у разі необхідності, однак відповідач для встановлення вини позивача та прийняття обґрунтованого висновку за результатами перевірки, даним правом не скористався, позбавивши позивача можливості довести правомірність своїх дій, чи надати пояснення з приводу відсутності порушень чинного законодавства.

Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих причин застосування до позивача саме такого покарання, як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць, наведені доводи не спростовуються висновків суду першої інстанції.

Крім того, апеляційна скарга в повній мірі відтворює текст довідки від 10.04.2017 за результатами камеральної перевірки та на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ від 21.04.2017 №1338/5, такі доводи були повністю спростовані судом першої інстанції, натомість інших доказів, що раніше не досліджувались, чи доводів, які спростовують позицію суду першої інстанції відповідачем надано не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Міністерства юстиції України від 21.04.2017 № 1338/5 прийнято з порушеннями вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 990, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню, натомість відповідачем належних доказів щодо обґрунтованості даного наказу наведено не було.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17.08.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Л.В. Бєлова

А.Ю. Коротких