Постанова № 75929342, 14.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17280/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Київагронафтотрейд» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві при порушенні порядку проведення камеральної перевірки та складанні акту від 31.05.2016 № 7046/26-58-12-01-31202724 та податкового повідомлення-рішення від 03.06.2016 № 0013441201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.06.2016 № 0013441201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2016 відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Київагронафтотрейд» (код ЄДРПОУ 31202724) щодо своєчасності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт №7046/26-58-12-01-31202724 від 31.05.2016, яким було встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.10.2010 № 2755-VІ, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних - зазначених в Таблиці 1 до цього акту.

В подальшому, на підставі акту перевірки від 31.05.2016 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0013441201 від 03.06.2016 про застосування штрафних санкцій на суму 11 834, 22 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Вважаючи дії відповідача та податкове повідомлення рішення № 0013441201 від 03.06.2016 протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки порушення виникло не з вини платника податків, а у зв'язку з діями самого податкового органу, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Перевіряючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем терміну реєстрації податкових накладних, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

З аналізу наведених норм права, колегія суддів зазначає про наявність у платника податків обов'язку скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, реєстрація податкової накладної має бути здійснена не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У листі ДФС України від 12.01.2016 №352/6/99-99-19-03-02-15 надано роз'яснення, що згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У разі порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до платників податків застосовуються штрафи відповідно до ст. 120-1 ПК України.

Отже, штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних застосовуються у разі, якщо такі податкові накладні підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ.

Колегія суддів звертає увагу, що сам факт порушення терміну реєстрації податкової накладної (дата складання - 03.12.2015) в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач не заперечує, дата реєстрації - 19.01.2016.

З огляду на викладене, висновок Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України сталось внаслідок бездіяльності відповідача щодо тривалого безпідставного не підписання договору про визнання електронних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України « 233 від 10.04.2008, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України за « 320/15011 від 16.04.2008 (далі - Інструкція), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 6 розділу 2 Інструкції передбачено, що для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.

Відповідно до розділу 6 Додатка I Інструкції договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

За правилами п. 5.5 Інструкції після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

З матеріалів справи вбачається (копія витягу з ЄДРПОУ, протокол Загальних зборів від 14.12.2015), що позивач 18.12.2015 змінив своє місцезнаходження на нову адресу: м. Київ, бул. І. Лепсе, 4 корп.21, у зв'язку з чим змінилось і місце обліку з ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на ДПІ Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, для реєстрації податкової накладної від 03.12.2015 в ЄРПН позивач повинен був підписати договір про визнання електронних документів з органом державної фіскальної служби за основним місцем обліку.

28.12.2016 позивачем направлено договір про визнання електронних документів № 281220151 на підписання контролюючому органу, однак в той же день отримано квитанцію №1 з центрального порталу прийому звітності з відміткою «Документ не прийнято», виявлені помилки: документ не може бути прийнятий, договір про визнання електронної звітності укладається за основним місцем обліку.

Вдруге позивачем направлено договір про визнання електронних документів № 281220152 на підписання 05.01.2016, однак 13.01.2016 отримано Квитанцію № 2 - з відміткою «Документ не прийнято», виявлені помилки: недостовірна інформація про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається договір п.5.3 розділу ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, зареєстрований в Мінюсті від 16.04.2008 №320/1501; п.5.3 розділу ІІІ Інструкції - платник податків, ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити.

В той же день, 13.01.2016 позивачем втретє направлено договір про визнання електронних документів № 130120161, який було прийнято контролюючим органом. Повідомлення про прийняття (Квитанція № 2 «Документ прийнято») отримано позивачем 18.01.2016.

Відповідно до п.7.6 розділу 3 Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п. 8. Інструкції якщо платник податків надіслав до органів ДПС кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім до закінчення граничного терміну встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних ДПС та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

В матеріалах справи містяться квитанція № 2 про прийняття Договору про визнання електронних документів від 13.01.2016 та про присвоєння йому номеру 9000478440.

З системного аналізу викладеного вбачається, що позивачем було укладено договір про визнання електронних документів, який раніше не прийнято податковим органом у зв'язку із наявністю помилок, про що повідомлено позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що дії щодо відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів не є предметом вирішення даної справи.

Також, з урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає бездіяльності податкового органу щодо тривалого укладення з позивачем договору про визнання електронних документів, оскільки податковим органом було відмовлено у прийнятті договорів від 28.12.2015 та 05.01.2016, про що повідомлено позивача, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спірна податкова накладна від 03.12.2015, виписана за наявності чинного договору про визнання електронних документів. Однак, позивач вчинив дії щодо її реєстрації лише після вчинення дій щодо укладання нового договору.

Стосовно доводів апелянта на неправильне застосування відповідачем п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України при визначенні штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Судом першої інстанції було встановлено, що оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, тобто відповідно до згадуваних норм законодавства, а тому застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій є правомірним.

У період порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних пунктом 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачалось, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII названий пункт статті 120-1 Податкового кодексу України було виключено.

Прийняття чи неприйняття Порядку застосування штрафних санкцій (штрафу), передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України за порушення 15-денного терміну реєстрації податкових накладних, не може впливати на дію вказаної норми Податкового кодексу України або скасовувати її дію. Відсутність порядку застосування штрафних санкцій не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну реєстрацією податкових накладених та не свідчить про відсутність у податкового органу повноважень щодо застосування штрафних санкцій за вказане порушення, передбаченого вказаним Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII не було ані введено нових видів відповідальності за порушення податкового законодавства, ані збільшено розмір відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Фактично, цим законом було змінено лише процедуру застосування штрафних санкцій, що не може вважатись погіршенням становища платника податків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому не підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 16.08.2018.