Постанова № 75928679, 16.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року справа №812/1258/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 812/1258/18 (головуючий суддя І інстанції – Басова Н.М.), складене в повному обсязі 05 червня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про:

- визнання протиправною бездіяльність управління щодо нездійснення перерахунку позивачу його пенсії за інвалідністю за заявою від 30 березня 2018 року;

- зобов’язання управління провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 3-5).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 30 березня 2018 року про перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України “Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов’язано Старобільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 березня 2018 року про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 66-70).

Не погодившись з судовим рішенням, Старобільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовні вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки він не проходив дійсну строкову службу в армії під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 77-78).

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

31 липня 2018 року до канцелярії суду від управління до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника управління (а.с. 100).

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) є особою 1 категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням Серії А №047722 від 17 травня 1995 року (а.с. 6,7).

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідчення серії Б №528021 від 06 жовтня 2009 року (а.с.7) та перебуває на обліку в Старобільському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, як одержувач пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок ЧАЄС (а.с. 6-7, 33-37).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 30 березня 2018 року, в якій просив провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 14, 56).

Листом від 10 квітня 2018 року № 20/К-Н відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що у позивачу відсутнє право на проведення перерахунку пенсії згідно з Постановою КМУ від 15 листопада 2017 року № 851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбулась не під час проходження строкової служби (а.с. 15, 57).

Не погодившись із не проведенням перерахунку пенсії позивач звернувся до суду із даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак, він звернувся до Пенсійного органу з заявою не встановленого зразку, при цьому, судом першої інстанції зобов’язано Пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки суду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції по суті, з огляду на наступне.

Перевіряючи відповідність закону вчиненої суб’єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок дій територіальних органів ПФУ при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб громадян з приводу призначення (перерахунку) пенсії визначений ст. 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у силу яких рішення у формі протоколу за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження заяви за формою згідно з Порядком №22-1.

Результати розгляду суб’єктом владних повноважень звернення громадянина з питання призначення (перерахунку) пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ані за строком прийняття рішення, ані за процедурою, ані за формою волевиявлення закону не суперечать.

Стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до інформації зазначеної у довідці Чорнобильської квартально-експлуатаційної частини району від 09 березня 1989 року №110, підписаною командиром військової частини Чорнобильської КЄЧ ОСОБА_2, ОСОБА_3 з 05 жовтня 1988 року по 09 жовтня 1988 року, з 03 листопада 1988 року по 15 листопада 1988 року, з 01 грудня 1988 року по 19 грудня 1988 року, з 04 січня 1989 року по 24 січня 1989 року, з 01 лютого 1989 року по 28 лютого 1989 року та з 01 березня 1989 року по 08 березня 1989 безпосередньо був зайнятий на роботах, які дають право на пенсію на пільгових умовах відповідно за Списком №1 (а.с.12).

Також, відповідно до довідки Чорнобильської квартально-експлуатаційної частини району від 09 березня 1989 року №109, ОСОБА_1Р призивався на збори Жовтневим РВК м.Ворошиловграда виконувати службові обов’язки Чорнобильської КЄЧ з 14 вересня 1988 року по 09 березня 1989 року (а.с.13).

Згідно експертному висновку Луганської регіональної міжвідомчої експертної комісії №982 від 24 грудня 1992 року позивач отримав захворювання внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.8).

З довідки огляду МСЕК сер. 2-20 СМ № 096872 від 30 вересня 2009 року встановлено, що життєдіяльність позивача значно обмежена у зв’язку з виконанням обов’язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с.9)

Виходячи з аналізу вищевказаних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач є інвалідом ІІ групи, отримав інвалідність внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, однак брав участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях не під час проходження дійсної строкової служби, відтак, він не має право на перерахунок пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, не вірно надано оцінку матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд першої інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а по-друге, з огляду на відповідь управління, неналежне форма заяви не була підставою для відмови.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірною відповіддю управління відмовлено у перерахунку пенсії позивачу, та з огляду на відсутність права у позивача на перерахунок пенсії на підставі положень ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд апеляційної інстанції не вбачає доцільності у повторному перегляді заяви позивача про перерахунок пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області – задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 812/1258/18 – скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_5