Постанова № 75928628, 07.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2018 року справа № 804/9010/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року (головуючий суддя у 1 інстанції Чорна В.В., рішення ухвалено та складено у залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі 19.04.2018 року) у справі №804/9010/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1676-13 від 26.10.2016 року форми «Ф», яким визначено грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржуване рішення про нарахування транспортного податку винесено в порушення вимог ст. 267 Податкового кодексу України після 01.07.2016 року. Також позивач зазначав, що бюджетним періодом, в якому починає застосовуватись вказаний податок є 2017 рік, а ринкова вартість належного позивачу транспортного засобу є меншою ніж визначена в п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. Таким чином, об’єкт оподаткування транспортним податком - відсутній.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято після 01.07.2016 року, що суперечить в п.п.267.6, п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України. Крім того, висновку суду першої інстанції щодо визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля як на підставу для віднесення автомобіля позивача до об’єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році є хибними, оскільки станом на 01.02.2016 року норми методики визначення середньоринокової вартості автомобіля ще не були чинними та інформація щодо вартості транспортних засобів до 01.02.2016 року до податкового органу від Мінекономрозвитку не надходила. Також позивач зазначав, що відсутність розрахунку до спірного податкового повідомлення рішення унеможливлює перевірку правильності нарахування податкового зобов’язання з транспортного податку, в тому числі правильність визначення податкового періоду, за який нараховане дане податкове зобов’язання.

Відповідач до суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі є безпідставними, а тому рішення суду першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, жодних клопотань чи заяв до суду не надали, тому апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що у власності ОСОБА_2 перебуває легковий автомобіль Porsche Cayenne, 2015 року випуску, об’ємом двигуна 3599 куб. см, який зареєстровано у встановленому законом порядку 05.01.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії CХТ 732129.

26.10.2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 1676-13, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25000 грн. за 2016 рік.

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Положеннями п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у ст. 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016 року, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З наведених законодавчих норм вбачається, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, а внесені зміни стосувалися визначення вартості об’єкта оподаткування.

З огляду на вищевказані норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Крім того, законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття рішення про встановлення місцевих податків.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що прийняття Дніпропетровською міською радою рішення № 7/11 від 13.07.2016 року, яким внесено зміни до рішення міської ради № 5/6 від 27.12.2010 року «Про місцеві податки і збори на території міста» та регламентовано порядок сплати транспортного податку на 2016 рік відповідно до нових вимог ПК України в залежності від середньоринкової вартості автомобіля, не є перешкодою у 2016 році (на відміну від 2015 року) для обрахування податкового зобов'язання.

Так, станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 1378,00грн. згідно з ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року складали 1033500,00грн.

За таких обставин, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03 квітня 2018 року у справі №804/112/17 (адміністративне провадження № К/9901/30912/18).

Суд першої інстанції надаючи оцінку наявності у транспортного засобу позивача ознак об’єкта оподаткування, виходив із того, що відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Так, зокрема, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції неодноразово ставилося питання щодо зобов’язання позивача надати для огляду транспортний засіб, з метою визначення його реального пробігу (як обов’язкової розрахункової одиниці для визначення вартості автомобіля), проте останнім проігноровано вимоги суду, через що судом першої інстанції взято до уваги надані відповідачем розрахунки вартості легкового автомобіля, отримані через на веб-сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, з яких слідує, що за будь-яких умов автомобіль позивача у 2016 році був об'єктом оподаткування транспортним податком.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на відсутність розрахунку до спірного податкового повідомлення рішення, який унеможливлює перевірку правильності нарахування податкового зобов’язання з транспортного податку, в тому числі правильність визначення податкового періоду, за який нараховане дане податкове зобов’язання, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка транспортного податку є фіксованою та складає 25000,00грн. При цьому у графі «податковий період» оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №1676-13 від 26.10.2016 року форми «Ф» видно, що сума грошового зобов’язання, визначена цим рішенням, донарахована за 2016 рік.

Також є безпідставними доводи позивача що датою набуття права власності на автомобіль є 05.01.2016 року, тоді як транспортний податок обраховується на календарний рік, оскільки відповідності до абз. 2 п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Таким чином, посилання позивача на необхідність обрахунку податку у днях є безпідставними.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у справі №804/9010/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 ОСОБА_1

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_4