Рішення № 75928290, 16.08.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.2018р. Справа №905/3510/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансексім», м.Кривий Ріг

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»,

м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в розмірі 8278705,40 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Бойчук Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансексім», м.Кривий Ріг, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 8278705,40 грн., у тому числі основний борг в сумі 6262356,41 грн., три проценти річних в сумі 238164,80 грн., інфляція в сумі 926821,07 грн. та пеня в сумі 851363,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за типовим договором №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого обладнання.

Ухвалою від 16.12.2016р. порушено провадження по справі №905/3510/16, призначене судове засідання на 16.01.2017р. об 14.30 год.

17.01.2017р. до початку розгляду справи по суті до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансексім” про визнання недійсним договору на придбання технологічного обладнання №088ПТ/221 від 21.07.2014р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.01.2017р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

27.01.2017р. до господарського суду Донецької області від ОСОБА_1 акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.01.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.01.2017р. провадження у справі №905/3510/16 зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Постановою Донецького апеляційною господарського суду від 20.02.2017р. ухвалу господарського суду Донецької області від 19.01.2017р. у справі №905/3510/16 залишено без змін.

До суду повернулись матеріали справи №905/3510/16 з Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.02.2017р. провадження у справі №905/3510/16 поновлено та призначено розгляд справи на 16.03.2017р.

01.03.2017р., 11.04.2017р. до господарського суду Донецької області від Донецького апеляційного господарського суду надійшли запити про направлення матеріалів справи №905/3510/16 у зв’язку з надходженням касаційної скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.01.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.03.2017р. зупинено провадження у справі №905/3510/16 до повернення матеріалів справи №905/3510/16 до господарського суду Донецької області.

Згідно супровідних листів від 02.03.2017р., 04.04.2017р. матеріали справи №905/3510/16 були направлені на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Після повернення матеріалів справи до господарського суду та у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ” на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.01.2017р. по справі №905/3510/16 матеріали справи №905/3510/16 були направлені на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2017р. по справі №905/3510/16 відмовлено у прийнятті вищевказаної апеляційної скарги.

У зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2017р. по справі №905/3510/16 матеріали справи направлені на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

01.11.2017р. матеріали справи повернуто до господарського суду Донецької області.

Протоколом автоматичного розподілу справи від 20.11.2017р. у зв'язку із закінченням повноважень судді Хабарової М.В., справу передано на розгляд судді Левшиної Г.В.

24.11.2017р. матеріали справи №905/3510/16 на запит від 22.11.2017р. направлені на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

29.03.2018р. справа №905/3510/16 повернута до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 02.04.2018р. на підставі статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі №905/3510/16 поновлено.

02.04.2018р. до господарського суду повторно надійшов запит від Донецького апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи №905/3510/16 у зв’язку з надходженням касаційної скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2017р. по справі №905/3510/16.

Ухвалою від 04.04.2018р. зупинено провадження по справі №905/3510/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансексім”, м.Кривий Ріг до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 8278705,40 грн. до закінчення касаційного провадження та повернення справи №905/3510/16 до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.07.2018р. було поновлено провадження у справі №905/3510/16 та призначено підготовче судове засідання на 01.08.2018 року о 12:00 год.

24.07.2018р. до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що:

- позивачем не надано доказів передачі відповідачу документів передбачених п.6.3 договору, а саме згідно п.5.2 договору з цього моменту виникає обов’язок оплати;

- позивачем на адресу відповідача не направлялося коригувального рахунку, коригувальної накладної та рахунку-коригування до податкової накладної.

Ухвалою від 01.08.2018р. було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 07.08.2018 року о 14:00 год.

03.08.2018р. від відповідача до канцелярії суду надйішло доповнення до відзиву на позовну заяву, згідно якого відповідач вказує на неправомірне включення позивачем до вартості товару транспортних витрат, що суперечить умовам договору та призводить до необґрунтованого завищення суми заборгованості.

07.08.2018р. від позивача до канцелярії суду найшла заява про долучення документів до справи.

У підготовче судове засідання 07.08.2018р. з'явились представники сторін. При цьому, відповідачем заявлене усне клопотання про витребування доказів у позивача.

Ухвалою від 07.08.2018р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті на 16.08.2018р. о 14.15 год.

16.08.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 100,00 грн. та відстрочити виконання рішення суду на 1 рік з дня прийняття судом рішення по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За приписами п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

21.07.2014р. між позивачем та відповідачем був підписаний типовий договір №088ПТ/221, за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язався передати, а відповідач (покупець) – прийняти та оплатити запасні частини на умовах, передбачених даним договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід’ємною частиною (п.2.1 договору).

Згідно розділу 3 типового договору від 21.07.2014р. №088ПТ/221 поставка обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Позивач зобов’язаний поставити обладнання на умовах, поставки, вказаних у специфікаціях згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. Строки поставки обладнання вказуються у специфікаціях.

Відповідно до п.4.3 договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

27.04.2015р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014р. та викладено п.п.6.3, 8.1, 8.2. 8.3 в новій редакції.

На виконання умов типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014р. сторонами було підписано специфікацію №2 від 06.04.2015р. до типового договору від 21.07.2014р. №088ПТ/221 на суму 12666311,12 грн. та специфікацію №3 від 07.07.2015р. до типового договору від 21.07.2014р. №088ПТ/221 на суму 2242493,23 грн.

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними позивачем за специфікацією №2 від 06.04.2015р. до договору від 21.07.2014р. №088ПТ/221 було поставлено відповідачу:

- за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015р. обладнання на суму 2841975,26 грн.;

- за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015р. обладнання на суму 1094323,15 грн.;

- за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015р. обладнання на суму 421524,00 грн.;

- за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015р. обладнання на суму 134666,86 грн.;

- за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015р. обладнання на суму 377294,96 грн.;

- за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. обладнання на суму 2134747,72 грн.;

- за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. обладнання на суму 1094323,15 грн.;

- за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015р. обладнання на суму 1175990,18 грн.;

- за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015р. обладнання на суму 681828,43 грн.;

- за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015р. обладнання на суму 547161,58 грн.;

- за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015р. обладнання на суму 547161,57 грн.;

- за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015р. обладнання на суму 733978,58 грн.;

- за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016р. обладнання на суму 421524,00 грн.;

- за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016р. обладнання на суму 377294,96 грн.;

- за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016р. обладнання на суму 134666,86 грн.

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними позивачем за специфікацією №3 від 07.07.2015р. до договору від 21.07.2014р. №088ПТ/221 було поставлено відповідачу:

- за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015р. обладнання на суму 787571,90 грн.;

- за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015р. обладнання на суму 249323,76 грн.

Вказані видаткові накладні були підписані сторонами без заперечень та зауважень. Таким чином, на підставі за типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014р. та специфікації №2 від 06.04.2015р. та специфікації №3 від 07.07.2015р. позивачем було поставлено обладнання відповідачу на суму13755356,93 грн.

Позивачем на оплату вказаного товару було надано наступні рахунки-фактури №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р., №111701 від 17.11.2015р., №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №12302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №11201 від 12.01.2016р., №11202 від 12.01.2016р., №20402 від 04.02.2016р., №112602 від 26.11.2015р., №120303 від 03.12.2015р.

Посилання відповідача у відзиві на позов на ті обставини, що позивачем не надано доказів передачі відповідачу документів передбачених п.6.3 договору, а саме згідно п.5.2 договору з цього моменту виникає обов’язок оплати, судом до уваги не приймаються.

Так, згідно п.6.3 типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014р. постачальник зобов’язаний надати покупцю до початку прийому обладнання оригінали наступних документів: рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, упаковочних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акту приймання-передачі обладнання.

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів на підтвердження наявності заперечень під час прийняття товару щодо відсутності документів, встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за типовим договором №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014р. з передачі документів, що стосуються товару та, відповідно, належне постачання товару.

Одночасно, твердження відповідача щодо неправомірного включення позивачем до вартості товару транспортних витрат, судом відхилено з огляду на наступне.

Зокрема, як встановлено, згідно наданих до матеріалів справи видаткових накладних, рахунків №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р., №111701 від 17.11.2015р., №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №12302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №11201 від 12.01.2016р., №11202 від 12.01.2016р., №20402 від 04.02.2016р., №112602 від 26.11.2015р., №120303 від 03.12.2015р., які були виставлені позивачем до сплати відповідачу, відсутні будь-які відомості щодо окремого включення до вартості товару транспортних витрат.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідно до розділу 5 типового договору №088ПТ/221(на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014р. оплата відповідачем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору – рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, упаковочних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акту приймання-передачі обладнання.

Згідно специфікації №2 від 06.04.2015р. до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014р. строк оплати поставленого обладнання 100% по факту поставки протягом 30 банківських днів.

Згідно специфікації №3 від 07.07.2015р. до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014р. строк оплати поставленого обладнання 100% по факту поставки протягом 20 банківських днів.

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:

- за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015р. в строк до 23.09.2015р.

- за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015р. в строк до 16.10.2015р.

- за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015р. в строк до 16.10.2015р.

- за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015р. в строк до 16.10.2015р.

- за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015р. в строк до 16.10.2015р.

- за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. в строк до 11.11.2015р.

- за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. в строк до 29.12.2015р.

- за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015р. в строк до 12.01.2016р.

- за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015р. в строк до 18.01.2016р.

- за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015р. в строк до 18.01.2016р.

- за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015р. в строк до 12.02.2016р.

- за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015р. в строк до 12.02.2016р.

- за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016р. в строк до 22.02.2016р.

- за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016р. в строк до 22.02.2016р.

- за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016р. в строк до 18.03.2016р.

- за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015р. в строк до 24.12.2015р.

- за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015р. в строк до 31.12.2015р.

Відповідно до п.5 специфікації №2 від 06.04.2015р. до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014р. сторонами було узгоджено додаткові умови, а саме прив’язка до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку Курс на 23.03.2015р. - 23,149873 грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях, по зафіксованих в доларах по офіційному курсі НБУ 23.03.2015р. (1 долар=23,149873 грн.). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати по наступній формулі:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 – сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 – сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 – курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 – курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 23.03.2015р. (1 дол. США. = 23,149873).

Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов’язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючи документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов’язаний надати корегувальний рахунок, корегувальну накладну і розрахунок-корегування до податкової накладної.

Відповідно до п.5 специфікації №3 від 07.07.2015р. до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014р.

сторонами було узгоджено додаткові умови, а саме прив’язка до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку Курс на 10.04.2015р. - 23,1435369 грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях, по зафіксованих в доларах по офіційному курсі НБУ 10.04.2015р. (1 долар=23,435369 грн.). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати по наступній формулі:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 – сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 – сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 – курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 – курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 10.04.2015р. (1 дол. США. = 435369).

Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов’язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючи документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов’язаний надати корегувальний рахунок, корегувальну накладну і розрахунок-корегування до податкової накладної.

Частиною 1 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вказаними нормами надано можливість визначення сторонами у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем виставлено відповідачу корегуючі рахунки на суму 518427,09 грн., а саме:

- корегуючий рахунок №081101 від 29.04.2016р. на оплату до рахунку №081101 від 11.08.2015р. на суму 84018,50 грн., у зв’язку зі зміною курсу долара на дати оплати 15.01.2016р., 22.01.2016р., 29.04.2016р.;

- корегуючий рахунок №090302 від 29.04.2016р. на оплату до рахунку №090302 від 03.09.2015р. на суму 36601,49 грн., у зв’язку зі зміною курсу долара на дати оплати 29.01.2016р., 29.04.2016р.;

- корегуючий рахунок №090304 від 29.04.2016р. на оплату по рахунку №090304 від 03.09.2015р. на суму 24395,58 грн., у зв’язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016р.;

- корегуючий рахунок №092901 від 29.04.2016р.на оплату до рахунку №092901 від 29.09.2015р. на суму 187808,70 грн., у зв’язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016р.;

- корегуючий рахунок №111701 від 29.04.2016р. на оплату до рахунку №111701 від 17.11.2015р. на суму 96275,27 грн., у зв’язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016р.;

- корегуючий рахунок №20402 від 29.04.2016р. на оплату до рахунку №20402 від 04.02.2016р. на суму 11847,59 грн., у зв’язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016р.;

- корегуючий рахунок №112602 від 29.04.2016р. на оплату до рахунку №112602 від 26.11.2015р. на суму 58849,74 грн., у зв’язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016р.;

- корегуючий рахунок №120303 від 29.04.2016р. на оплату до рахунку №120303 від 03.12.2015р. на суму 18630,22 грн., у зв’язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016р.

Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, оплата за поставлене обладнання відповідачем, всупереч вимогам договору та специфікацій була здійснена частково в сумі 8041427,61 грн., зокрема:

- за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015р. була здійснена оплата 11.11.2015р. на 50000,00 грн., 13.11.2015р. на суму 500000,00 грн., 18.11.2015р. на суму 500000,00 грн., 04.12.2015р. на суму 200000,00 грн., 25.12.2015р. на суму 343000,00 грн., 15.01.2016р. на суму 350000,00 грн., 22.01.2016р. на суму 250000,00 грн., 29.04.2016р. на суму 648975,26 грн. (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015р. була здійснена оплата 29.01.2016р. на суму 321524,00 грн. та 29.04.2016р. на суму 100000,00 грн. (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015р. була здійснена оплата 11.12.2015р. на суму 100000,00 грн. та 29.04.2016р. на суму 277294,96 грн. (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. була здійснена оплата 29.04.2016р. на суму 2134747,72 грн. (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. була здійснена оплата 29.04.2016р. на суму 1094323,15 грн. (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016р. оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016р. була здійснена оплата 29.04.2016р. на суму 134666,86 грн. (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015р. була здійснена оплата 29.04.2016р. на суму 787571,90 грн.;

- за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015р. була здійснена оплата 29.04.2016р. на суму 249323,76 грн.

Оплата за корегуючими рахунками відповідачем здійснена не була.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 6262356,41 грн. за типовим договором від 21.07.2014р. №088ПТ/221 щодо оплати отриманого за видатковими накладними обладнання з урахуванням корегуючих рахунків, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача три проценти річних в розмірі 238164,80 грн. за періоди визначені згідно розрахунку у позові за кожною видатковою накладною та корегуючим рахунком окремо, а саме з 11.11.2015р. по 17.11.2016р. та інфляцію в сумі 727985,33 грн. за періоди визначені згідно розрахунку у позові за кожною видатковою накладною окремо, а саме з 01.11.2015р. по 31.10.2016р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за поставлений товар (прострочення платежу) за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р., №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №120302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №20402 від 04.02.2016р. Крім того, розрахунок трьох процентів річних за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. в сумі 24564,22 грн. з урахуванням вірного строку настання платежу визначений судом, в межах періоду нарахування визначений позивачем є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем на підставі ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, розрахунок трьох процентів річних за корегуючим рахунком №090302 від 29.04.2016р. на суму 36301,49 грн. (сума визначена позивачем у розрахунку) за період з 11.06.2016р. по 17.11.2016р. є невірним, у зв’язку з арифметичними помилками, а сума що підлягає стягненню за вказаним рахунком з урахуванням суми нарахування та періоду визначеним позивачем за розрахунком суду становить 476,09 грн.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку трьох процентів річних за кожною видатковою накладною та корегуючим рахунком окремо, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 235702,74 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляції судом враховано наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору та специфікацій до нього відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача обладнання за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. у листопаді 2015р., за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. у грудні 2015р., за видатковими накладними №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р. у січні 2016р., за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. у листопаді 2015р., за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. у грудні 2015р., за видатковими накладними №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р. у січні 2016р., за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016р. у квітні 2016р. нарахування інфляції на вказані місяці є невірним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем 29.04.2016р. було повністю погашена заборгованість за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р., №111701 від 17.11.2015р., №112602 від 26.11.2015р., №120303 від 03.12.2015р., а тому нарахування інфляції за квітень за вказаними накладними також є неправомірним. В свою чергу, у зв’язку з повною оплатою 29.04.2016р. видаткової накладної №20402 від 04.02.2016р. нарахування інфляції за період з 01.04.2016 по 28.04.2016р. також є невірним.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції за кожною видатковою накладною окремо стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 696522,76 грн., а решта вимог про стягнення інфляції є неправомірною.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014р. встановлено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку поставки оплата обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Таким чином, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 851363,12 грн. за періоди визначені згідно розрахунку у позові за кожною видатковою накладною та корегуючим рахунком окремо, а саме з 11.11.2015р. по 17.11.2016р.

Перевіривши здійснений позивачем пені, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за поставлений товар (прострочення платежу) за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р.., №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №120302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №20402 від 04.02.2016р.

Разом з тим, позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем також не вірно визначено строк нарахування пені за корегуючими рахунками №081101 від 29.04.2016р., №090302 від 29.04.2016р., №090304 від 29.04.2016р., №092901 від 29.04.2016р., №111701 від 29.04.2016р., №20402 від 29.04.2016р., №112602 від 29.04.2016р., №120303 від 29.04.2016р.

Крім того, позивачем порушено 6 місячний строк нарахування пені передбачений п.6 ст.232 Господарського кодексу України за корегуючими рахунками №081101 від 29.04.2016р., №090302 від 29.04.2016р., №090304 від 29.04.2016р., №092901 від 29.04.2016р. в межах заявленого періоду.

Розрахунок пені за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №120302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №11201 від 12.01.2016р., №11202 від 12.01.2016р. та за корегуючими рахунками №111701 від 29.04.2016р., №20402 від 29.04.2016р.,№112602 від 29.04.2016р., №120303 від 29.04.2016р. в межах періоду визначених позивачем також є частково неправомірним, враховуючи неврахування останнім вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку пені стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 751546,20 грн., а решта вимог щодо стягнення пені в сумі 99816,92 грн. є неправомірною.

16.08.2018р. відповідачем заявлене клопотання, зокрема, про зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 100,00 грн.

Розглянувши клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, суд зазначає наступне:

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Як встановлено, клопотання відповідача мотивовано тяжким фінансовим становищем ПРАТ «МК «Азовсталь», у зв’язку із знаходженням останнього в м. Маріуполь (місце знаходження та місце реєстрації відповідача) в населеному пункті, в якому проводиться антитерористична операція, внаслідок чого у відповідача виникли труднощі при веденні господарської діяльності.

До вказаного клопотання відповідачем додано копію наказів ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» «Про міри в період зниження об’ємів виробництва і погіршення фінансово-економічних стану комбінату» №532 від 12.11.2015р., №605 від 25.12.2015р., копію звіту про фінансовий результатами за 12 місяців 2017р.

Однак, відповідачем усупереч вимог ст.ст. 13. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності виняткових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 100 грн.

При цьому, самі по собі соціально-економічна напруга в суспільстві та важке становище в металургійній сфері не є підставами для зменшення пені, оскільки негативні фінансові наслідки соціально-економічної кризи в державі стосуються всіх господарюючих суб'єктів, насамперед, позивача.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.44 Господарського кодексу України принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Судом не приймаються посилання відповідача на проведення антитерористичної операції на території Донецької області, як на обставину, що значно ускладнює ведення господарської діяльності, оскільки заборгованість відповідача виникла на підставі договору укладеного сторонами в кінці 2015 року, а його виконання відбувалось у 2015р.- 2016р., тобто коли проведення антитерористичної операції давно для всіх є загальновідомим фактом, проте не зважаючи на вказані обставини, відповідач прийняв на себе зобов’язання, які виконує, проте, з порушенням строку.

Оскільки відповідачем не доведено обставин, за наявності яких у суду були б правові підстави для зменшення пені до 100 грн., суд не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.

На підставі викладеного, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 2462,06 грн., інфляції в сумі 230296,31 грн., пені в сумі 99816,92 грн. є неправомірним, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 7946128,11 грн., у тому числі основний борг в сумі 6262356,41 грн., інфляція в сумі 696522,76 грн., три проценти річних в сумі 235702,74 грн. та пеня в сумі 751546,20 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 74, 76, 77, 81, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансексім», м.Кривий Ріг до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 8278705,40 грн., у тому числі основний борг в сумі 6262356,41 грн., трьох процентів річних в сумі 238164,80 грн., інфляції в сумі 926821,07 грн. та пені в сумі 851363,12 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, рах.№26009962486445 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансексім» (50086 Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Леоніда Бородича, буд.13, рах. №26009962486876 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 30950277) основний борг у сумі 6262356,41 грн., три проценти річних в сумі 235702,74 грн., інфляцію в сумі 696522,76 грн., пеню в сумі 751546,20 грн. всього заборгованість в сумі 7946128,11 грн., судовий збір в сумі 119191,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 16.08.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 17.08.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина