Рішення № 75928006, 15.08.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 серпня 2018 р.

Справа № 903/226/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Уманьавтодор”, м. Вінниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська мостобудівельна компанія”, м.Луцьк

про стягнення 453 374 грн. 00 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: на адресу суду надійшла позовна заява ПАТ “Уманьавтодор” №118 від 30.03.2018 року про стягнення з відповідача ТОВ “Волинська мостобудівельна компанія” 453 374 грн. 00 коп.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору субпідряду №3 від 18.11.2013 року щодо повернення авансових платежів та оплати наданих генпідрядником послуг.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за позовом ПАТ “Уманьавтодор” до ТОВ “Волинська мостобудівельна компанія” про стягнення 453 374 грн. 00 коп., ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 07.05.2018 року на 10 год. 00 хв. Зобов’язано позивача до 20.04.2018 року подати суду належним чином завірені копії: додатків до договору № 3 від 18.11.2013 року , в тому числі додатку №3 “Календарний графік виконання робіт (етапів, комплексів), №1 щодо договірної ціни; проектно-кошторисної документації. Запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та документів, що підтверджують одночасне надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана позивачем 16.04.2018 року, відповідачем12.04.2018 року, проте вимоги суду сторони не виконали.

У зв'язку з перебуванням судді Кравчук А.М. у відпустці 07.05.2018 року засідання по справі № 903/226/18, призначене 07.05.2018 року о 10 год. 00 хв., не відбулося, про що помічником судді на підставі пункту 13 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у господарському суді Волинської області, затвердженого рішенням зборів суддів господарського суду Волинської області 27.04.2017 року складена відповідна довідка від 07.05.2018 року.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року розгляд справи у підготовчому засіданні призначено 06.06.2018 року о 10 год. 00 хв..

Протокольною ухвалою від 06.06.2018 року суд закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив 20.06.2018 року о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року повідомлено позивача ПАТ “Уманьавтодор” про призначення судового засідання по розгляду справи по суті 20.06.2018 року о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року клопотання ПАТ “ Уманьавтодор ” про участь у судовому засіданні, що призначене 20.06.2018 року на 15 год. 00 хв., в режимі відеоконференції задоволено, встановлено Подільському районному суду м. Києва забезпечити проведення 20.06.2018 року о 15 год. 00 хв. в режимі відеоконфенції в приміщенні суду судового засідання по справі №903/226/18 за позовом публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська мостобудівельна компанія" про стягнення 453 374 грн. 00 коп.

20.06.2018 року надійшла заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог ПАТ "Уманьавтодор" про стягнення 453 374 грн. 00 коп., оскільки право на звернення до суду із позовом про стягнення грошових сум з підстав неналежного виконання умов договору у позивача виникло 26.11.2014 року, наступного дня після отримання письмової вимоги позивача від 18.03.2014 року №372 про сплату боргу в сумі 940 000 грн. 00 коп.

20.06.2018 року господарським судом Волинської області складено акт про неможливість проведення судового засідання 20.06.2018 року о 15 год. 00 хв. в режимі відеоконференції, оскільки Подільським районним судом м.Києва повідомлено про тривале затягування розгляду справи №235/5720/17 в приміщенні для проведення відеоконференції.

На підставі ст.ст. 195, 234 ГПК України, враховуючи необхідність розгляду справ, призначених після 15 год. 00 хв., господарський суд протокольною ухвалою від 20.06.2018 року розгляд справи по суті відклав на 25.07.2018 року об 11 год. 30 хв.

Позивач у клопотанні від 24.07.2018 року розгляд справи просить відкласти, оскільки про відмову у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції йому стало відомо лише 24.07.2018 року, в той час як представник товариства здійснює адвокатську діяльність в складі Адвокатського об'єднання "Юрімекс", яке знаходиться в м. Києві, що позбавляє через територіальну віддаленість забезпечити явку представника у судове засідання 25.07.2018 року.

Суд протокольною ухвалою від 25.07.2018 року відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, проте, з метою повного та всебічного розгляду справи, рівність всіх учасників судового процесу, надання можливості позивачу подати пояснення щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, на підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України розгляд справи по суті відклав на 15.08.2018 о 10 год. 30 хв.

06.08.2018 року надійшло клопотання публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" від 31.07.2018 року про проведення судового засідання 15.08.2018 року о 10 год. 30 хв. по справі в режимі відеоконференції, визначити Апеляційний суд м. Києва відповідальним за проведення відеоконференції під час судового засідання.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року у задоволенні клопотання відмовлено у зв'язку відсутністю технічної можливості для проведення в режимі відеоконференції судового засідання, оскільки, як вбачається зі службової записки в.о. начальника відділу інформатизації господарського суду Волинської області, згідно інформації з WEB-програми "Бронювання систем відеокоференцзв’язку 15.08.2018 року в Апеляційному суді міста Києва вже заброньований час, на який призначено розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач у клопотанні від 15.08.2018 року просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, застосувати строки позовної давності щодо заявлених вимог, у разі повторної неявки позивача позовну заяву залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не заслуговує на увагу суду, оскільки явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визнавши зібрані докази достатніми для вирішення спору по суті та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

Встановив:

18.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Уманьавтодор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська мостобудівельна компанія" укладений договір субпідряду №3 про закупівлю робіт з будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя за державні кошти (а.с. 12-18), відповідно до якого субпідрядник зобов'язався у 2013-2014 роках виконати роботи, зазначені у п. 1.2, а генпідрядник - прийняти та оплатити такі роботи (п.1.1 договору в редакції додаткової угоди №4).

В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод - №1 від 16.09.2013 року, № 2 від 10.12.2013 року, № 3 від 12.12.2013 року, №4 від 08.01.2014 року, №5 від 22.01.2014 року, якими вносились зміни до договору (а.с. 19-23).

Пунктом 1.2 договору (в редакції додаткової угоди №5) сторонами визначено найменування робіт: роботи з влаштування водовідводу, бар'єрного огородження, перильного огородження на споруді №11, будівництво очисних споруд №8 та №9 на об'єкті будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя за державні кошти.

Ціна цього договору становить згідно додатку №1. Ціна договору є динамічною. Договірна ціна розробляється згідно з проектно-кошторисною документацією (на стадії проекту) та робочої документації, затвердженої згідно чинного законодавства (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).

Сторони у п. 4.1 договору погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником виконаних робіт після підписання сторонами "Актів приймання виконаних робіт" (форма №КБ -2в) та "Довідок про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/ (форма №КБ-3)

Попередня оплата (аванс) здійснюється на підставі чинного законодавства у терміни і розмірах, визначених ним.

Відповідно до постанови КМУ №1404 від 9 жовтня 2006 року "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" .

Пунктом 4.9 договору сторонами узгоджено, що при взаєморозрахунках за виконані роботи вартість наданих генпідрядником послуг утримується щомісячно з вартості виконаних субпідрядником робіт у розмірі 1%.

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №4) термін виконання робіт з 18.11.2013 року по 31.12.2014 року. Цей договір набирає чинності з 18.11.2013 року і діє по 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Кількість робіт: склад і обсяги будівельних робіт, що є предметом договору, визначені проектно-кошторисною документацією.

Позивач перерахував відповідачу аванс на загальну суму 940 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №1837 від 20.11.2013 року на суму 500 000 грн. 00 коп., №12 від 09.01.2014 року на суму 440 000 грн. 00 коп. (а.с. 24-25).

За наданими позивачем доказами ним прийнято виконання відповідачем робіт на загальну суму 491 541 грн. 42 коп., про що складено довідки про вартість робіт та витрати (форма КБ-3) від 27.06.2014 року, від 25.11.2014 року; акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) від 27.06.2014 року, від 25.11.2014 року; акти надання послуг № ГП-03/06 від 27.06.2014 року, № 47 від 25.11.2014 року (а.с. 26-37).

Станом на день звернення до суду роботи на суму авансу 448 458 грн. 58 коп. не виконані.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань)

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, регулюються ст.ст. 837-864 ЦК України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Положеннями частин 4, 6 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Пунктом 1 ст. 323 ГК України передбачено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668 затверджені Загальні умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Пунктом 2 Загальних умов передбачено, що вони є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

Пунктом 98 Загальних умов передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.

Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Крім того, Постановою КМУ від 27 грудня 2001 року за № 1764 затверджено Порядок державного фінансування капітального будівництва.

Згідно пункту 3 Порядку, даний Порядок є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.

За змістом пункту 18 Порядку розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 19 Порядку, Замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором (контрактом) робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в тому числі щодо пускових комплексів та черг.

Зі змісту абзацу 7 Порядку, вбачається, що для проведення закупівлі матеріалів, конструкцій, виробів, необхідних для виконання робіт з будівництва автотранспортної магістралі через річку Дніпро у м. Запоріжжі, замовники можуть здійснювати попередню оплату в розмірі до 100 відсотків вартості зазначених матеріалів, конструкцій, виробів згідно з договором (контрактом) на строк не більш як девять місяців з урахуванням раніше наданих попередніх оплат.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що приймання та оплата робіт, виконаних субпідрядниками, здійснюється генеральним підрядником або замовником на підставі підписаних документів згідно з умовами договору (контракту).

Відповідно до роз'яснень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, викладених у листі від 21 листопада 2013 року щодо порядку підтвердження підрядною організацією авансу, використаного на придбання будівельних матеріалів, конструкцій та виробів, звітування про цільове використання авансу, отриманого для придбання будівельних матеріалів, конструкцій та виробів, необхідних для виконання робіт і вартість яких включається до вартості будівельних робіт здійснюється на підставі примірних форм первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в акт приймання виконаних будівельних робіт з відповідними обґрунтуваннями.

Умовами пункту 4.1 договору сторонами встановлено, що попередня оплата (аванс) здійснюється на підставі чинного законодавства у терміни і в розмірах визначених ним.

Як вже встановлено матеріалами справи, позивач надав відповідачу попередню оплату в розмірі 940 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано довідки про вартість робіт та витрати (форма КБ-3) від 27.06.2014 року, від 25.11.2014 року; акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) від 27.06.2014 року, від 25.11.2014 року; акти надання послуг № ГП-03/06 від 27.06.2014 року, № 47 від 25.11.2014 року на загальну суму 491 541 грн. 42 коп., які було зараховано у якості відпрацювання наданої попередньої оплати.

Відповідач в порушення умов договору підрядні роботи на суму 448 458 грн. 58 не виконав, суму невідпрацьованої попередньої оплати не повернув, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, та не надав позивачу впродовж дев'яти місяців з дати отримання авансу підтвердження його повного використання, в зв'язку з чим вимога про стягнення 448 458 грн. 58 коп., обґрунтована, доведена матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1% вартості утримання від вартості послуг.

Пунктом 4.9 договору сторонами узгоджено, що при взаєморозрахунках за виконані роботи вартість наданих Генпідрядником послуг утримується щомісячно з вартості виконаних субпідрядником робіт у розмірі 1%.

За послуги генпідряду позивачем підлягає утриманню з відповідача 4 915 грн. 41 коп. (491 541 грн. 42 коп. х 1% = 4 915 грн. 41 коп.).

Щодо суми позову в цій частині відповідач не заперечував, спростовуючих доказів не надав, розрахунки позивача підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, відповідач звернувся із заявою від 20.06.2018 року (вх. №01-67/30/18) про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що позивачем було направлено вимогу №372 від 18.03.2014 року про сплату ТОВ "Волинська містобудівельна компанія" заборгованості, яка виникла з підстав невиконання укладеного договору, яку відповідачем отримано 25.03.2014 року. Відповідно право на звернення позивача до суду виникло 26.11.2014 року. Зазначає, що позивач звернувся в суд 30.03.2018 року, тобто з пропуском строку (а.с 80-81).

Умовами абзаців 2 та 3 пункту 4.1 Договору сторонами встановлено, що попередня оплата (аванс) здійснюється на підставі чинного законодавства у терміни і в розмірах, визначених ним.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006 року "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" зі змінами та доповненнями і постанови Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2001 року "Про затвердження Порядку держаного фінансування капітального будівництва" зі змінами та доповненнями встановлено, що вся сума авансів надається на строк не більше як дев'ять місяців з моменту отримання авансу.

Враховуючи перерахування позивачем коштів в якості авансу 20.11.2013 року, 09.01.2014 року, строк вимагати у позивача з відповідача підтвердження використання по кожній із сум, перерахованих згідно даних доручень є таким, що настав у випадку відсутності підтвердження використання зазначеного авансу:

- 20 серпня 2014 року, згідно платіжного доручення №1873 від 20 листопада 2013 року;

- 09 жовтня 2014 року, згідно платіжного доручення №12 від 09 січня 2014 року;

З урахуванням вищевикладеного, строк вимагати у позивача з відповідача підтвердження використання по кожній із сум, перерахованих згідно даних доручень є таким, що настав в будь-якому випадку з 09 жовтня 2014 року.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Отже, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов’язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об’єктивні (сам факт порушення права), так і суб’єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"(далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

При цьому, як зазначено в п. 2.2. Постанови № 10, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 86 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової-вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Окрім цього, приписи чинного законодавства не містять застережень щодо задоволення заяв відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

В свою чергу, судом за матеріалами справи встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, проте поданий позивачем після спливу строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на пропущення ним строку відповідного звернення до суду.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду, відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська мостобудівельна компанія" про стягнення 453 374 грн. 00 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено

17.08.2018

Суддя А. М. Кравчук