Ухвала суду № 75927099, 18.08.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9298/18

Провадження №1-кс/219/2311/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2018 року слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Конопленко О.С., за участю секретаря судового засідання Троян Л.К., прокурора Дундара В.Є., слідчого Мороза К.О., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бахмут клопотання слідчого Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_3, яке погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050150001773 від 01 серпня 2018 року, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (нині – Бахмут) Донецької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, неповнолітніх дітей не утриманні не маючого, не працюючого, раніше судимого: 1) 22 лютого 2010 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 2) 25 вересня 2013 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказане клопотання з матеріалами в його обґрунтування надійшло до суду.

Згідно пред’явленої підозри, досудовим розслідуванням встановлено, що 31 липня 2018 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи раніше судимим за скоєння крадіжки, судимість за яку не знята і не погашена у встановленому законом порядку, перебуваючи у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, де діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю в кімнаті свого батька ОСОБА_5, перебуваючи в спальні, виявив мобільний телефон марки «Nokia 6300» EMEI: 358648014252898, у корпусі чорно-сірого кольору, який на праві приватної власності належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, після чого у ОСОБА_2, виник злочинний намір на крадіжку зазначеного телефону. Після цього, в цей же день 31 липня 2018 року, приблизно о 19 годині 15 хвилин, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна і звернення його в свою власність, шляхом вільного доступу, повторно, діючи умисно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, рукою з поверхні дивану, який знаходився у спальному приміщенні вищезазначеної квартири, таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia 6300» EMEI: 358648014252898, в корпусі чорно-сірого кольору, вартістю 1288 гривень 27 копійок, який поклав у кишеню брюк одягнених на ньому. Після чого, ОСОБА_2 з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 1288 гривень 27 копійок. Таким чином, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Сторона обвинувачення просила суд вказане клопотання задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. При цьому прокурор наголосив, що підозра є обґрунтованою, що підтверджується доданими до клопотання доказами. Також зазначив про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 може: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду через те, що є особою, раніше судимою за скоєння злочинів проти власності, судимості за які не знята і не погашені у встановленому законом порядку, не має стійких соціальних зв’язків (не має утриманців, не працевлаштований, не одружений, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, характеризується негативно, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, пов’язаних з насильством в сім’ї); незаконно впливати на свідків та потерпілого, який є його батьком; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: з метою уникнення притягання до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного можуть бути визнаними як менш небезпечними, ніж покарання і процедура виконання покарання, у зв’язку з чим інші, більш м’які запобіжні заходи, такі як особисте зобов’язання, особиста порука, застава та домашній арешт, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Підозрюваний пояснив, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, просив у задоволенні клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, оскільки бажає стати на шлях виправлення та влаштуватись на роботу. Також пояснив, що заходи фізичного або психологічного впливу під час досудового розслідування до нього не застосовувались.

Захисник заперечувала щодо задоволення клопотання слідчого, погодженого з прокурором, оскільки вважала, що тримання під вартою є надто суворим запобіжним заходом для підозрюваного. Також зауважила, що прокурором не надано жодних доказів вини підозрюваного та не зазначені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв’язку з чим просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_2 домашній арешт.

Також слідчим суддею під час розгляду клопотання на підставі ч. 4 ст. 193 КПК України для вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного допитано в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5, який клопотання сторони обвинувачення підтримав, заперечував щодо застосування відносно його сина домашнього арешту, оскільки останній після звільнення з місць позбавлення волі у 2016 році не працює, систематично зловживає алкогольними напоями, вчиняє психологічне та фізичне насильство в сім’ї, а також періодично викрадає майно батьків для придбання алкогольних напоїв.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_6 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з яким ОСОБА_6 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_6 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_6 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_6 України гарантується.

Статтею 21 ОСОБА_6 України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 17 цієї Конвенції говорить про те, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Статтею 8 цієї Декларації передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 8, 9, 12 КПК України кримінальне провадження повинно здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави і цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду відповідно до якої той, хто без законних підстав позбавлений свободи має бути негайно звільнений.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доведена прокурором з посиланням на вже зібрані докази та матеріали кримінального провадження, зокрема: протоколом огляду місця події від 31 липня 2018 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 01 серпня 2018 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8; протоколом огляду предмету від 01 серпня 2018 року; висновком судово-товарознавчої експертизи № 3324 від 14 серпня 2018 року; протоколом пред’явлення речей для впізнання від 16 серпня 2018 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2018 року.

16 серпня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, – таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Зазначена обставина свідчить про неможливість запобігання тим ризикам, що підозрюваний ОСОБА_2, який є особою раніше судимою за скоєння злочинів проти власності, судимості за які не зняті і не погашені у встановленому законом порядку, не має стійких соціальних зв’язків (не має утриманців, не працевлаштований, не одружений, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, характеризується негативно, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, пов’язаних з насильством в сім’ї відносно свого батька – ОСОБА_5, який є потерпілим у кримінальному провадженні та в судовому засіданні наполягав на застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного), з метою уникнути покарання, пов’язаного з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/чи суду, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілого по кримінальному провадженню, скоїти інше кримінальне правопорушення, а застосування більш м’яких запобіжних заходів не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані суду докази, слідчий суддя, враховуючи принцип поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, час і місце скоєння злочину, приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, оскільки прокурор довів слідчому судді обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення та те, що інші більш м’які міри запобіжного заходу, не можуть відкинути ризики, вказані у статті 177 КПК України, та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, 16 серпня 2018 року, тобто строк досудового розслідування спливає 16 жовтня 2018 року. У зв’язку з наведеним, слідчий суддя вважає за необхідне встановити запобіжний захід ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 18 серпня 2018 року по 16 жовтня 2018 року включно.

Також, виконуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за обов’язок визначити розмір застави у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 36820 гривень, при внесенні якої підозрюваного, що перебуває під вартою, належить, відповідно до статті 202 частини 4 КПК України, звільнити з під варти і повідомити вказаних у статті осіб, з роз’ясненням умов дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно КПК України.

Оскільки при обговорені обрання запобіжного заходу прокурор довів суду наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, то суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного з моменту настання дії застави зобов’язання: 1) прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування, прокурора або суду, для проведення слідчих дій, а в разі неможливості з’явитися з поважних причин – завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик; 2) не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання, перебування та роботи; 4) не відвідувати ресторани, бари, кафе, магазини, торгові точки, де реалізуються на розлив спиртні напої; 5) пройти курс лікування від алкогольної залежності; 6) докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (нині – Бахмут) Донецької області, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (Донецька обл., м. Бахмут, вул. Ціолковського, буд. 4) строком на 60 (шістдесят) днів з 18 серпня 2018 року по 16 жовтня 2018 року включно.

Строк дії ухвали по 16 жовтня 2018 року включно.

У разі внесення визначеної судом застави на розрахунковий рахунок 37311047011792, отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача – Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26288796, у розмірі 36820 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) гривень, начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виконати вимоги ч. 4 ст. 202 КПК України і у разі відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і прямо передбачає тримання підозрюваного під вартою – звільнити ОСОБА_2 з під варти, роз’яснивши письмово усі дії застави відповідно до КПК України, повідомити вказаних в статті осіб. Контроль покласти на прокурора.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 на протязі 2 (двох) місяців з дня внесення застави наступні зобов’язання:

1) прибувати за кожною вимогою органу досудового розслідування, прокурора або суду, для проведення слідчих дій, а в разі неможливості з’явитися з поважних причин – завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик;

2) не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання, перебування та роботи;

4) не відвідувати ресторани, бари, кафе, магазини, торгові точки, де реалізуються на розлив спиртні напої;

5) пройти курс лікування від алкогольної залежності;

6) докласти зусиль до пошуку роботи.

Строк дії обов’язків в разі внесення застави визначити до двох місяців з моменту звільнення підозрюваного з-під варти.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області прокурором, підозрюваним, захисником.

Слідчий суддя О.С.Конопленко