Рішення № 75924078, 07.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р. Справа№805/4336/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., при секретарі судового засідання Хороші С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 84301, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (юридична адреса: 75583, Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Центральна, буд. 105, код ЄДРПОУ 26283863) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

за участі представників сторін:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (надалі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати (в разі наявності) рішення сесії Стрілківської сільської Ради Генічевського району Херсонської області, яким йому було відмовлено у наданні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов’язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах, не більше 0,25 гектара, яка розташована за адресою: с. Стрілкове, вул. Чокракська, 7.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року суд забезпечив докази, шляхом витребування доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні, призначеному на 07 серпня 2018 року суд закінчив підготовче провадження та за клопотання позивача призначив справу до судового розгляду на 07 серпня 2018 року.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив, що він як учасник антитерористичної операції (надалі учасник АТО) звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га у власність для будівництва жилого будинку, додавши до заяви повний пакет документів відповідно до вимог статті 118 Земельного Кодексу України (надалі – ЗК України). Проте, рішення щодо розгляду відповідної заяви відповідачем, станом на дату подання позову не прийнято.

Отже, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не прийняття останнім обґрунтованого рішення органу місцевого самоврядування протиправною, позивач звернуся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми Конституції України та Земельного Кодексу, якими, зокрема, гарантовано право власності на землю та визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Позивач також зауважив, що норами статті 118 ЗК України визначені виключні підстави для відмови органу місцевого самоврядування у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги адміністративного позову та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, отже, згідно вимог частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На виконання ухвали суду про забезпечення позову відповідачем на адресу суду надіслано копії документів, а саме:

- викопіювання з Генерального плану забудови с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області з зазначенням вільних земельних ділянок призначених для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- копію Заяви ОСОБА_1 з додатками від 15 лютого 2018 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Щодо довідки з кількісного обліку земель станом на 01 січня 2016 року щодо земель державної або комунальної власності, які обслуговуються на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області та які призначені для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за формою № 6-ЗЕМ, відповідач зазначив, що зазначена довідка видається зокрема місцевим управлінням Держгеокадастру за заявою зацікавлених осіб.

Одночасно, відповідач повідомив суду, що заява ОСОБА_1 знаходиться на розгляді в Стрілківській сільській раді та відмови щодо надання земельної ділянки не було.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року суд витребував у відділі Держгеокадастру у Генічеському районі Херсонської області (75500, Херсонська область, м. Генічеськ пр-т, Миру, 51, henichesk_khe@land.gov.ua) довідку з кількісного обліку земель станом на 01 січня 2016 року щодо земель державної або комунальної власності, які обліковуються на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області та які призначенні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за формою № 6-зем («Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем»).

На виконання зазначеної ухвали відділом Держгеокадастру у Генічеському районі Херсонської області на адресу суду надіслано копію Довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01 січня 2016 року.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником АТО та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД № 132709.

Згідно довідки від 14.05.2018 року № 297 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач в період з 24.07.2016 року по 30.04.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Нормами статті 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги для учасників війни, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом (пункт 13 частини першої статті 14).

У лютому 2018 року позивач звернувся до відповідача щодо надання інформації про розташування вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку на території с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області.

У відповідь на його запит листом від 13 лютого 2018 року вих. № 3/І-18/001 позивачу надано копію викопіювання з генерального плану с. Стрілкове Генічеського району щодо розташування вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: с. Стрілкове, вул. Чокракська, 5,7,9.

Відповідно до довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01 січня 2016 року зазначені землі є землями комунальної власності за цільовим призначенням – Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій відповідно до статті 19 Конституції, статей 116, 118 ЗК України, враховуючи норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,2 га, що розташована на території Стрілківської сільської ради Генічеського району для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою (місце розташування згідно генерального плану) с. Стрілкове, вул. Чокракська, 5 або іншу вільну земельну ділянку.

Як встановлено судом, до зазначеної заяви було додані наступні документи: копія паспорта громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія довідки про безпосередню участь в АТО, копія посвідчення учасника бойових дій УБД № 132709, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки, копія листа відповіді Стрілківської сільської ради від 13.02.2018 року № 3/1-18/001.

Суд зауважує, що станом на час прийняття рішення відповіді та/або прийнятого рішення за результатами зазначеної заяви матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є обєктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Згідно зі статтею 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України, міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

За частиною 1 статті 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Розпорядженням Кабінету ОСОБА_2 України від 19.08.2015 року за № 898, зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування уряд також рекомендував розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок.

Згідно пункту «в» та «г» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Нормами абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 122 органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам.

Окрім того, з аналізу норм чинного законодавства суд доходить висновку, що графічні матеріали, які додаються до клопотання (заяви) повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що давало можливість відповідачу встановити місце її розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо визначеної земельної ділянки.

Як було встановлено судом, позивачем разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подавалися графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки, щодо якої позивач бажає отримати дозвіл, а саме земельної ділянки орієнтованою площею 0,2 га, що розташована на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою (місце розташування згідно генерального плану): с. Стрілкове, вул. Чокракська, 5 або іншу вільну ділянку /арк. справи 33/. Згідно інформації наданої відповідачем зазначені земельні ділянки є вільними та призначені для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою, підстав для відмови у наданні такого дозволу судом не встановлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження надання відповіді в установлені законодавством строки на заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не надано пояснень такої поведінки, в чому суд розцінює неприпустимість зловживання своїми обов’язками як суб’єкта владних повноважень та вбачає протиправну бездіяльність відповідача.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача.

При цьому, суд відповідно до положень статті 6 КАС України при розгляді даної справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.

ОСОБА_3 Судом під час розгляду справи № 823/795/17 за адміністративним провадженням К/9901/2159/17 було зроблено правовий висновок, згідно якого якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб’єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов’язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача надати відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Позивач на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому, відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання протиправними дії, а саме не розгляд заяви позивача щодо надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, Стрілківською сільською радою Генічеського району Херсонської області у встановлені строки та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області щодо не розгляду заяви позивача про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у встановлені строки.

Зобов’язати Стрілківську сільську раду Генічеського району Херсонської області (юридична адреса: 75583, Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Центральна, буд. 105, код ЄДРПОУ 26283863) надати ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 84301, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах, не більше 0,25 гектара, яка розташована за адресою: с. Стрілкове, вул. Чокракська, 7.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 07 серпня 2018 року. Повний текст рішення складено та підписано 16 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.