Постанова № 75923494, 14.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/1635/18 Головуючий у І інстанції Бондаренко О. В.Провадження № 22-ц/780/2895/18 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 52 14.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Олійника В.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа: начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Матвієнко Олена Володимирівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовував тим, що 06 березня 2015 року наказом Управління ветеринарної медицини в Білоцерківському районі №5-к його було призначено на посаду начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 06.02.2018 року №24-К «Про звільнення ОСОБА_2.» було звільнено ОСОБА_2 - начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини - лікаря ветеринарної медицини 06 лютого 2018 року із займаної посади згідно з п.1 ст.41 КЗпП України.

Підставою для видання наказу про звільнення було зазначено: акт за результатами службового розслідування від 16.01.2018 року, пояснення ОСОБА_2 від 30.01.2018 року, та лист Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області «Про погодження звільнення ОСОБА_2» від 05.02.2018 року від №06-16/173.

Відповідно до тексту оскаржуваного наказу у ньому взагалі не вказано, яке саме одноразове грубе порушення було ним допущено, коли воно скоєно, в чому полягає його вина, які конкретно посадові обов'язки ним були порушені, та яку завдано шкоду.

В акті за результатами службового розслідування, що став підставою для видання оскаржуваного наказу про звільнення зазначено, що виявлені факти свідчать про зловживання посадовими особами Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини службових повноважень та мають постійний, систематичний, усвідомлений, контрольований з боку начальника лікарні, характер яких охоплює всі структурні підрозділи державної установи.

Вважав, що за таких обставин, встановлене в акті неналежне виконання ним обов'язків носить тривалий, систематичний характер та не має ознак одноразового порушення, а тому не може бути правовою підставою для звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України.

Крім того, обов'язковою ознакою звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України є грубість порушення, а тому необхідно було встановити причинно-наслідковий зв'язок між вчиненим одноразовим порушенням трудових обов'язків і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення, що не було здійснено відповідачем. Звільнення на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у ст.ст.148, 149 КЗпП України.

Більшість порушень, викладених в акті службового розслідування, які стали підставою для видання наказу про звільнення, вчинені працівниками лікарні протягом 2016 року та 1 півріччя 2017 року, тобто дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення накладене на нього з порушенням строків, встановлених трудовим законодавством.

Також, відповідачем не враховано, що за період перебування на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини до нього жодного разу не застосовувалися заходи стягнення за порушення трудової дисципліни. Всупереч вимогам ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України, відповідач провів виплату розрахунку при звільненні лише 13.02.2018 року.

За таких обставин вважав, що відповідач упереджено поставився до нього, не з'ясував всіх необхідних обставин та неправомірно його звільнив з посади начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення йому не було нараховано середньомісячну заробітну плату, то позивач вважав, що відповідач при поновленні на раніше займаній посаді зобов'язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу від 07.02.2018 року по день поновлення на роботі.

Згідно штатного розпису Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, його заробітна плата за останні два місяці роботи грудень 2017 року-січень 2018 року складала 9 081 грн. 60 коп. (за грудень 2017 року - 4128 грн., за січень 2018 року - 4953грн. 60 коп.). Розрахунок середньоденної заробітної плати складається з: 9081 грн. 60 коп. (за грудень 2017 року - 4128 грн., за січень 2018 року - 4953 грн. 60 коп.) І 41 робочий день (за грудень 2017 року - 20 роб. днів, за січень 2018року - 21 роб. день) = 221 грн. 50 коп. Отже, середньоденна заробітна плата становить 221 грн. 50 коп.

За таких обставин вважав, що з відповідача підлягає стягненню на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від 07.02.2018 року до дня прийняття рішення про поновлення на роботі з розрахунку 221 грн. 50 коп. за кожен день вимушеного прогулу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Проте, відповідач незаконно позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти на життя.

Тому позивач вважав, що його безпідставно звільнили з роботи, не дотримуючись вимог трудового законодавства та грубо порушивши його право на працю і просив в судовому порядку скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 06.02.2018 року за №24-К «Про звільнення ОСОБА_2», поновити його (ОСОБА_2) на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від 07.02.2018 року по день прийняття рішення про поновлення на роботі з розрахунку 221 грн. 50 коп. за кожен день вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення суду в частині його поновлення на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2018 року позов задоволено.

Скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 06.02.2018 року №24-К «Про звільнення ОСОБА_2».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 07.02.2018 року до 10.04.2018 року в розмірі 9524 грн. 50 коп.

Також стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 12000 грн. та судовий збір в дохід держави в розмірі 2114 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідача з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з оцінки обставин, доказів в їх сукупності та обґрунтованості позову.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-8)

Наказом Управління ветеринарної медицини в Білоцерківському районі Головного управління ветеринарної медицини в Київській області №5-к від 06.03.2015 року ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини з випробувальним терміном на три місяці на підставі: заяви ОСОБА_2 від 20.02.2015 року та листа погодження Головного управління ветеринарної медицини в Київській області від 06.02.2015 року за №10-01-16/165.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 06.02.2018 року №24-К «Про звільнення ОСОБА_2» було звільнено ОСОБА_2 - начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини - лікаря ветеринарної медицини 06 лютого 2018 року із займаної посади згідно п.1 ст.41 КЗпП України. Підставою для видання наказу про звільнення було зазначено: акт за результатами службового розслідування від 16.01.2018 року, пояснення ОСОБА_2 від 30.01.2018 року, лист Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області «Про погодження звільнення ОСОБА_2» від 05.02.2018 року за №06-16/173.

З акту за результатами службового розслідування від 16.01.2018 року на виконання наказів Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області з урахуванням результатів проведеного позапланового внутрішнього аудиту відповідності та фінансового аудиту окремих питань фінансово - господарської діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини (аудиторський звіт від 14.11.2017 року №10-11-12/2) вбачається, що комісія дійшла таких висновків: начальник (ОСОБА_2.) та посадові особи Білоцерківської районної держаної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 допустили грубе порушення вимог законів України «Про ветеринарну медицину», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про адміністративні послуги», «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», Постанов КМ України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», «Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, органами та установами, що належать до сфери ї управління, і розміру плати за їх надання», «Про затвердження порядку видачі ветеринарних документів» та інших нормативно правових документів у сфері ветеринарної медицини.

Відповідно до акту боку начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2, вбачалася відсутність контролю за діями чи бездіяльністю посадових осіб установи в питаннях надання адміністративних та ветеринарних послуг, порядку та правил видачі ветеринарних документів, ідентифікації та реєстрації тварин, контролю епізоотичного благополуччя, проведення протиепізоотичних заходів, правил ведення фінансово - господарської діяльності, що ставить під сумнів його професійну компетентність та відповідність займаній посаді. Виявлені факти свідчать про зловживання посадовими особами Білоцерківської районної держаної лікарні ветеринарної медицини службовими повноваженнями та мають постійний, систематичний, усвідомлений, контрольований з боку начальника лікарні, характер яких охоплює всі структурні підрозділи державної установи, може свідчити про діяння, що містять ознаки корупції та ставить небезпеку загрози епізоотичному благополуччю Білоцерківського району щодо інфекційних захворювань сільськогосподарських та домашніх тварин. Враховуючи викладене, керуючись п.8 Постанови КМ України від 13.06.2000 року № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», комісія пропонувала застосувати до начальника Білоцерківської районної держаної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади, а щодо інших посадових осіб - дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Також комісія зазначила, що частина виявлених в ході службового розслідування порушень можуть мати ознаки корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, що в свою чергу потребує надіслання даного акту до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, передбачених ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», і тому на виконання даних вимог Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області направили до Начальника ГУ СБУ в місті Києві та Київській області матеріали службового розслідування на 194 аркушах з листом від 02.02.2018 року за №10-01-21/877 (а.с.52).

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 30.01.2018 року вбачається, що позивачем надано пояснення щодо виявлених перевіркою порушень законодавства, про застосовані дисциплінарні заходи до посадових осіб лікарні та висновки щодо посилення в їх роботі контролю за діяльністю структурних підрозділів Білоцерківської районної держаної лікарні ветеринарної медицини та дотримання вимог законодавства при виконання ними своїх посадових обов'язків (а.с.83-84).

З листа від 05.02.2018 року за №06-16/173 вбачається, що Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області погоджує звільнення начальника Білоцерківської районної держаної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 (а.с.51).

Також, з матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2017 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області було проведено позаплановий внутрішній аудит відповідності та фінансово - господарській діяльності від 01.01.2016 року до 01.10.2017 року Білоцерківської районної держаної лікарні ветеринарної медицини. (а.с.62-79).

За результатами аудиту був складений Аудиторський звіт від 14.11.2017 року за №10-11-12/2, в якому були викладені рекомендації і встановлені терміни виправлення виявлених порушень. 29.11.2017 року був виданий наказ №177 «Про розробку Плану заходів по усуненню недоліків та порушень. виявлених аудитом».

05.12.2017 року ОСОБА_2 було затверджено План заходів по усуненню недоліків та порушень виявлених аудитом, в якому зазначено зміст порушення, заходи по їх усуненню, відповідальна особа та термін виконання. 13.12.2017 року наказами №186, №187 за неналежне виконання посадових обов'язків працівниками лікарні, що допустили порушення в роботі, виявлені в ході проведення аудиту, оголошено догани. 15.12.2017 року на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області направлено здійснений перелік заходів на виконання рекомендацій, викладених в аудиторському звіті та копії підтверджуючих документів.

04.01.2018 року було надіслано моніторинг впровадження рекомендацій за результатами проведених внутрішніх аудитів, в якому зазначено стан виконання та підтверджуючі документи (з 28 пунктів недоліків та порушень, невиконаними залишився лише один - не здійснюється забезпечення достатньою кількістю медикаментів, інструментів та обладнання дільничних лікарень у зв'язку з відсутністю відповідних звернень).

Відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Згідно з текстом наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 06.02.2018 року за №24-К «Про звільнення ОСОБА_2» з нього вбачається, що у ньому взагалі не вказано, яке саме одноразове грубе порушення допущено позивачем, коли воно скоєно, в чому полягає його вина, які конкретно посадові обов'язки ним були порушені та яку завдано шкоду.

У судовому засіданні представник відповідача зазначав, що позивачем було порушено п.7.1 Положення про Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 04.09.2017 року за №802, з якого вбачається, що діяльністю лікарні керує начальник, разом з тим, до суду не надано посадові обов'язки, якими має керуватися позивач у своїй роботі (а.с.53-56).

Проте, за змістом п.1 ст.41 КЗпП України підставою для звільнення є разове грубе порушення трудових обов'язків, а не тривале та систематичне. Під разовим порушенням слід розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків тривале, неналежне керівництво роботою установи та ослаблення контролю за роботою підлеглих.

Крім того, звільнення на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у ст.ст.148, 149 КЗпП України.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплiнарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудової дисциплiни письмовi пояснення. За кожне порушення трудової дисциплiни може бути застосовано лише одне дисциплiнарне стягнення. При обраннi виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступiнь тяжкостi вчиненого проступку i заподiяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працiвника. Стягнення оголошується в наказi (розпорядженнi) i повiдомляється працiвниковi пiд розписку.

Судом першої інстанції встановлено, що при застосуванні дисциплінарного стягнення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області при винесенні наказу від 06.02.2018 року №24-К не було враховано положення вказаних норм, в тому числі не враховано проведені позивачем заходи на виконання рекомендацій згідно Аудиторського звіту від 14.11.2017 року №10-11-12/2 та те, що за період перебування позивача на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини до нього жодного разу не застосовувалися заходи стягнення за порушення трудової дисципліни, а наказ про звільнення не містить конкретних посилань на порушення ним трудового чи іншого законодавства, і в ньому наводяться лише загальні обставини.

В акті за результатами службового розслідування, що став підставою для видання наказу про звільнення від 06.02.2018 року №24-К, вказано, що виявлені факти свідчать про зловживання посадовими особами Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини службовими повноваженнями та вони мають постійний, систематичний, усвідомлений, контрольований з боку начальника лікарні характер, який охоплює всі структурні підрозділи державної установи, а щодо позивача надана лише пропозиція щодо звільнення.

За цих обставин встановлене в акті неналежне виконання позивачем своїх обов'язків носить тривалий, систематичний характер та не має ознак одноразового порушення, і тому не може бути правовою підставою для звільнення його за п.1 ст.41 КЗпП України.

Згідно з положеннями ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

З акту службового розслідування вбачається, що більшість порушень, які стали підставою для видання наказу про звільнення, вчинені працівниками лікарні протягом 2016 року та 1 півріччя 2017 року, тобто дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосоване до позивача з порушенням строків, встановлених трудовим законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд вірно вважав, що відповідачем не надано до суду допустимих доказів в підтвердження виконання зазначених вимог, а надані пояснювальні записки бухгалтера ОСОБА_11 (а.с.57, 58) не є такими доказами, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, яким є розрахунково-платіжна відомість /платіжна відомість/ видатковий касовий ордер та розписка працівника про отримання належно оформленої трудової книжки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року (із змінами) за №58.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Проте, відповідачем не доведено в судовому порядку, що звільнення ОСОБА_2 відбулося без порушення законодавства про працю і що його правомірно звільнено за п.1 ст. 41 КЗпПУ.

За ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У п.32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

При обчисленні середнього заробітку суд вірно керувався ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п.2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно штатного розпису Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці роботи грудень 2017 року-січень 2018 року складала 9 081 грн. 60 коп. (за грудень 2017 року - 4128 грн., за січень 2018 року - 4953 грн. 60 коп.), що визнається відповідачем.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача склала 221 грн. 50 коп. з розрахунку: 9081 грн. 60 коп. /41 робочий день (за грудень 2017 року - 20 робочих днів, за січень 2018 року - 21 робочий день), а тому з відповідача підлягав до стягнення на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 07.02.2018 року до 10.04.2018 року (день винесення рішення) в розмірі 9524 грн. 50 коп. з розрахунку: 221 грн. 50 коп. х 43 робочі дні (16 днів лютого 2018 року, 21 день березень 2018 року, 6 днів квітень 2018 року).

Відповідно до ст.233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Наказ №24-К «Про звільнення ОСОБА_2» видано 06.02.2018 року, а позов подано до суду 16.02.2018 року, а тому, як вірно зазначив суд, позивач звернувся за захистом порушеного права в межах строку, встановленого чинним трудовим законодавством.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позову ОСОБА_2

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 6 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: