Рішення № 75923018, 06.08.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5270/14-ц

Провадження № 2/362/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого – судді Корнієнка С.В., при секретарі Дрозденко К.О.,

розглянувши матеріали об’єднаної цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, треті особи – Васильківська міська рада Київської області та Васильківська міська державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на частку нерухомості у спільній власності та за позовом ОСОБА_4 до Васильківської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2, про виключення майна із спадкової маси та визнання права власності на частку майна, -

в с т а н о в и в :

У листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами, з урахуванням їх уточнення про визнання за ним права власності на 1/4 об’єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Васильків, вул. Пархоменка, 126 «а».

Свої позовні вимоги він обґрунтував тим, що 14 серпня 2014 року помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,06 га в м. Василькові по вул. Пархоменка, 126 «а».

Він фактично прийняв спадщину, оскільки на момент смерті батька проживав разом з ним та своєю матір’ю – відповідачем ОСОБА_2, за вищевказаною адресою, володіє спадковим майном (має ключі від будинку, доступ до господарства, можливість там вільно перебувати та проживати), але не може оформити спадщину в нотаріальній конторі, оскільки на будинок відсутні правовстановлюючі документи. За такими документами він звернувся до своєї матері, але вона відмовила йому в їх наданні, мотивуючи це тим, що вона останні 12 років проживала з його батьком без реєстрації шлюбу, але однією сім’єю як чоловік та дружина, допомагала йому по господарству, тому має намір оформити будинок на себе, так як вважає його своїм. Однак, як йому відомо, вказаний будинок будувався батьком особисто, в офіційному шлюбі він в цей час не перебував, тому вважає, що цей будинок являється його особистою власністю і він входить до складу спадщини після смерті його батька.

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення вимог, просила встановити факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з липня 2002 року до серпня 2014 року, визнати недобудований будинок за адресою м. Васильків, вул. Пархоменка, 126 «а», їх спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на 1/2 даного об’єкта незавершеного будівництва, та виключити цю частку із спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з кінця вісімдесятих років вона перебувала у близьких відносинах із ОСОБА_5, так як він був одружений, то на той час їхні стосунки носили відповідний характер, але вони мали намір їх продовжувати та в майбутньому одружитися.

23 вересня 1994 року він розлучився із своєю дружиною. Проте через певні обставини та проблеми вони не зареєстрували з ним шлюб оскільки ОСОБА_5 дуже хворів, отримав інвалідність.

В липні 2002 року він переїхав до неї в квартиру в м. Василькові, В/М-11АДРЕСА_1, де вони прожили разом з ним до серпня 2014 року. Водночас, хоч шлюб з ОСОБА_5 вони і не укладали, проте з липня 2002 року по серпень 2014 року вони проживали разом однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний побут, разом формували наш сімейний бюджет, визначили та виконували взаємні права та обов’язки, разом відпочивали та проводили вільний час.

У березні 2016 року ОСОБА_4 (за матеріалами справи вона же «Скляр» та «Педенко») звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недобудований будинок в м. Васильків по вул. Пархоменка, 128 «а», що побудований в період з 1990 по 1991 роки спільною власністю її та померлого ОСОБА_5, виключити зі спадкової маси 1/2 частки будівельних матеріалів які розташовані за адресою: м. Васильків, вул. Пархоменка, 128 «а», визнати право власності за нею на 1/2 будівельних матеріалів як гарантовано частки позивача в спільному майні її та померлого ОСОБА_5, які розташовані в м. Василькові, вул. Пархоменка, 128 «а», виключити зі спадкової маси 1/2 частки будівельних матеріалів які розташовані в м. Василькові, вул. Пархоменка, 128 «а», визнати права власності за позивачем на 1/2 будівельних матеріалів як гарантоване частки померлого ОСОБА_5 в спільному майні Позивача та померлого ОСОБА_5, які розташовані за адресою: м. Васильків, вул. Пархоменка, 128 «а», визнати право власності за позивачем на 1/2 будівельних матеріалів як гарантоване частки померлого ОСОБА_5 в її спільному майні та померлого ОСОБА_5 на підставі домовленості померлого ОСОБА_5 з нею в зв’язку з самостійним утриманням позивачем спільної дочки відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3, після фактичного припинення шлюбних відносин.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона з жовтня 1986 року по вересень 1994 року зі ОСОБА_5, який помер в 2014 році, був укладений шлюб. За час спільного проживання вона та померлий від виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів Київської області отримали земельну ділянку площею 600 кв2 для будівництва індивідуального житлового будинку по вул. Пархоменка в м. Васильків.Померлий ОСОБА_5 на час будівництва будинку (1989-1991 роках) ніде не працював, тому гроші на будівництво заробляла лише вона.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2017 року об’єднано цивільну справу № 362/5270/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, треті особи – Васильківська міська рада Київської області та Васильківська міська державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на частку нерухомості у спільній власності з цивільною справою № 362/145/16-ц за позовом ОСОБА_4 до Васильківської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2, про виключення майна із спадкової маси та визнання права власності на частку майна (т.2 а.с.20).

Представник позивача ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 вимоги первісного позову та зустрічного визнали та не заперечували проти їх задоволення.

Представники відповідача ОСОБА_3 та позивача за окремим позовом ОСОБА_4 вимоги первісного та зустрічного позовів не визнали, остання наполягала на задоволені саме її вимог.

Представник Васильківської міської ради в судове засідання не з’явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 заперечував, оскільки позивачем не надано суду допустимих та належних доказів, що могли б підтвердити обставини викладені у позовній заяві ( а.с.41).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст.ст.1 та 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами статей 76 -81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

За положеннями ч.2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За змістом вказаної правової норми вбачається ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.

Положеннями п.6 рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03 червня 1999 року встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з положеннями ч.ч.1 і 2 ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Згідно з положеннями ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, потрібно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1026цс15 від 23.09.2015 року.

В положеннях п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що під час застосування ст. 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Положення ч.2 ст.331 ЦК України передбачають, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності, особа може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.

Суд також враховує положення постанови Верховного суду по цивільній справі № 6-56цс12 від 20 червня 2012 року, недобудований подружжям будинок може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя в порядку ст.60 СК України, а тому, застосування ст.331 ЦК України можливо саме при розгляді зазначеного цивільного спору.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Законом України від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) ( ч. 3 ст. 331 ЦК України ).

За змістом ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За положеннями п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» за № 7 від 30.05.2008 року, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК) (435-15), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

В силу положень ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до положень п.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно з положеннями п.23 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за №7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до положень ч.1ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до роз'яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначенийст.1241 ЦК України, є вичерпний і розширеного тлумачення не потребує.

Спадкування обов'язкової частки в спадщині здійснюється на підставах встановлених законом, шляхом прийняття спадщини в порядку, передбаченому ст.ст.1268-1269 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії І-ОК №317058, виданого повторно 26 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, 14 серпня 2014 року помер ОСОБА_5 (т.1 а.с.5).

Відповідно до типового договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 30 жовтня 1989 року Васильківська міськрада народних депутатів на підставі рішення виконкому ради народних депутатів № 421 від 16.10.1989 року про відведення земельної ділянки ОСОБА_5 в безстрокове користування для будівництва житлового будинку №128-а по вул. Пархоменка (т.1 а.с.23-25).

Як вбачається з довідки депутата Васильківської міської ради УІ скликання ОСОБА_6 від 15 жовтня 2014 року, за свідченнями сусідів: ОСОБА_7 військове містечко № 11 АДРЕСА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в/м № 11 АДРЕСА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в/м № 11 АДРЕСА_4, ОСОБА_2 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, з липня 2002 року проживали сумісно в одній квартирі та спільно виховували їх дитину - сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.73).

Згідно свідоцтва про народження серії VН-БК №360393 від 30 липня 1991 року батьками ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 є: ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (позивач ОСОБА_4П.) (т.1 а.с.94).

Як вбачається з свідоцтва про шлюб, виданого 08 серпня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14, та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 (т.1 а.с.95).

Відповідно до свідоцтва про народження серії VІІ-БК №469700 батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_15 (т.1 а.с.99).

Згідно довідки відділу реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 09 квітня 2004 року №42 ОСОБА_5 та ОСОБА_16 (позивач ОСОБА_4П.) 18 жовтня 1986 року зареєстрували шлюб, актовий запис №378, 23 вересня 1994 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Васильківського міського управління юстиції Київської області зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу, актовий запис №140 (т.1 а.с.133)

З довідки депутата Васильківського міської ради Київської області ОСОБА_17 вбачається, що ОСОБА_5 від 17 квітня 2015 року проживав в ІНФОРМАЦІЯ_5, але 14 серпня 2014 року він помер (т.1 а.с.150).

Відповідно до п. 3 архівного витягу із рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів від 16.10.1989 року № 421 виділено земельну ділянку із земель земфонду під будівництво індивідуальних житлових будинків ОСОБА_5, склад сім'ї якого 2 особи: ОСОБА_5, ОСОБА_13 (позивач ОСОБА_4П.), ІНФОРМАЦІЯ_6 - дружина, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_7, земельну ділянку площею - 600 кв.м. по вул.Пархоменка, під будівництво індивідуального житлового будинку по типовому проекту Ко-5К-М6 жилою площею - 66 кв.м., загальною – 101,66 кв.м.(т.1 а.с. 184).

Згідно висновку експерта ТОВ «Судова незалежна експертиза України» № СЕ-1-1-419.16 від 26.08.2016 року за результатами проведеної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи встановлено, що ступінь готовності обстежуваного будинку № 126 «а» по вул. О.Лістрового (колишня вул. Пархоменко) в м. Васильків Васильківського району Київської області, станом на момент проведення обстеження складає - 85%. Вартість будинку №126А (№128А) по вул. О. Лістрового (колишня вул. Пархоменко) в м, Васильків Васильківського району Київської області станом на момент проведення експертизи без урахування земельного компоненту та з урахуванням фізичного зносу складає 474 688 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім грн). Перелік, об'єм (кількість) та вартість будівельних матеріалів, які були використані на будівництві будинку №126А (№128А) по вул. О.Лістрового (колишня вул. Пархоменко) в м. Васильків Васильківського району Київської області, станом на момент проведення експертизи з ПДВ та без урахування фізичного зносу складає 503700 грн. (п'ятсот три тисячі сімсот грн.).

Співставляючи результати дослідження документів, а саме: копії Викопіровки з проекту планіровки і землекористування м. Василькова станом на 1989 р., копії Плану забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку м. Василькова Васильківського району по вул. Пархоменка №126-а, копії плану забудови земельної ділянки індивідуального житлового фонду м. Василькова Васильківського району по вул. Пархоменка №126-а. площею 600 м2 та копії викопіровки з проекту планіровки і землекористування м. Василькова Васильківського району, з результатами візуального обстеження домоволодінь, розташованих суміжно із досліджуваним будинком, враховуючи те, що земельна ділянка, на якій зведений досліджуваний будинок, розташована між домоволодіннями №126 та №126б, приймаючи до уваги місце розташування та послідовність адрес домоволодінь, представлених на інтернеткарті «Візіком», а також виходячи з математичної послідовності чисел в цілому, логічності нумерації будинків, експерт прийшов до висновку про те, що найбільш вірогідною фактичною адресою досліджуваного будинку є: Київська область, Васильківський район, м. Васильків, вул. О.Лістрового (колишня вул.Пархоменко). будинок «№ 126 «а».Встановити початок будівництва основних конструктивних елементів будинку №128 “а” (за окремими матеріалами справи № 126 "а”) по вул.Пархоменка (зараз вул. ОСОБА_18) в м. Василькові Київської області (фундаменту, стін та даху) і як наслідок з якого часу він відбувся технічно не можливо. При цьому, приймаючи до уваги копії документів щодо купівлі будівельних матеріалів для будівництва спірного будинку №126А (№128А) по вул. О.Лістрового (колишня вул.Пархоменко) в м. Василькові Васильківського району Київської області, на яких вказане прізвище замовника ОСОБА_5: копія накладної №3207 на відпускання матеріалів на сторону від 07.10.1992 р. на ПК8-48-12 (3 шт.) - плити перекриття; копія накладної №6712 на відпускання матеріалів на сторону від 12.12.1992 р. на ФБС 24-5-6 (30 шт) - фундаментні блоки; копія товарно-транспортної накладної від 03.06.1999 р. на пиломатеріали (2,7 м3), на якій також вказано, що вантажоотримувач ОСОБА_5, пункт розвантаження Васильків; копія накладної №245 від 10.03.2003 р. на шифер (70 шт.),при умові достовірності наданих вищевказаних накладних та при умові, що дійсно будівельні матеріали, вказані у накладних були використані при будівництві досліджуваного будинку в той же час, що й були придбані — можна припустити, що орієнтовний час початку будівництва – початок 1990-х років, приблизно 1992 рік (т.1 а.с.223-268).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає що вимоги позову ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають для задоволення, оскільки ОСОБА_1 не може оформити спадщину після смерті свого батька.

Щодо вимог зустрічного позову суд вважає, що позивачем надано обґрунтовані та беззаперечні докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 в період з липня 2002 року до серпня 2014 року, факт ведення ними спільного господарства та будівництва спірного будинку по вул.Пархоменка, 126 «а» в м. Василькові, а тому, позов підлягає до задоволення, але часткового, оскільки діючим законодавством факт проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу встановлений лише з 1 січня 2004 року.

Вимоги позову ОСОБА_4 суд вважає недоведеними, а тому в його задоволені необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 об’єкта незавершеного будівництва - будинок № 126 «а» по вул. О.Лістрового (колишня вул.Пархоменко) в м. Василькові Київської області.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по 14 серпня 2014 року.

Визнати об’єкт незавершеного будівництва - будинок № 126 «а» по вул. О.Лістрового (колишня вул.Пархоменко) в м. Василькові Київської області спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільної сумісної власності право власності на 1/2 об’єкта незавершеного будівництва - будинок № 126 «а» по вул. О.Лістрового (колишня вул. Пархоменко) в м. Василькові Київської області.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.