Рішення № 75920704, 07.08.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.2018 м. Ужгород Справа № 907/387/18

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Васьковського О.В. ,

розглянувши матеріали справи №907/387/18

за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліскомплекс», с. Баранинці, Ужгородський район, Закарпатська область

про стягнення суми 61140,03 грн. заборгованості за договором про подачу та забирання вагонів від 03.08.2015 року №Л/ДН- 5/15/926/Мп, у відповідності ст.ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України

За участі секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.

Представники:

від позивача – ОСОБА_1 - юрисконсульт юридичного сектору (дов. № 5255 від 11.07.18р.)

від відповідача - не з’явився

СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 61140,03 грн. заборгованості за договором про подачу та забирання вагонів від 03.08.2015 року №Л/ДН-5/15/926/Мп, у відповідності ст.ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2018 року у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву з доказами в його обґрунтування.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2018 року з огляду на суть позовних вимог та підстави їх подання судове засідання по розгляду справи по суті відкладено.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач не виконав в повному обсязі договірні зобов’язання по оплаті вартості подачі, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів на під’їзній колії, яка належить залізниці, внаслідок чого у нього виникла та рахується заборгованість по договору у сумі 50012,64 грн. основного боргу за лютий-березень 2018 року. У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 50012,64 грн. - основної заборгованості, за договором. Крім того, за несвоєчасне оплату належних залізниці платежів у відповідності до умов п.13.1 договору позивачем нараховано суму 11127,39 грн. – пені.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення однак, не зважаючи на вимоги ухвали суду, викладені в ухвалах суду від 18.06.2018 року, 04.07.2018 року відзиву на позовну заяву з доказами в його обґрунтування та участь уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.08.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03 серпня 2015 року між позивачем -Державним територіально-галузевим об`єднанням «Львівська залізниця» та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Укрліскомплекс» укладено договір про подачу та забирання вагонів №Л/ДН- 5/15/926/Мп терміном на 5 років до 03 серпня 2020 року.

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови КМУ від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця» реорганізоване в регіональну філію «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі- Філія, Залізниця).

Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” згідно Постанови КМУ від 02.09.2015 №735 являється правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в т.ч. і ДТГО «Львівська залізниця».

Згідно п.3 договору у межах смуги відведення залізниці біля станційної колії №124 ст.Мукачево Львівської залізниці ТОВ «Укрліскомплекс» (користувачу по договору) надано у користування майданчик для складування вантажу площею 13620 кв м (згідно внесених до договору змін за додатковою угодою №2 від 27.04.2016 року).

Пунктом 11.3 Договору (із наступними змінами) передбачено, що за складування вантажів у смузі відведення залізниці Користувач сплачує залізниці плату згідно калькуляції від 03.08.2015 в розмірі 1,83 грн (з ПДВ) за 1 кв.м. за місяць. За місяць плата за користування майданчиком для складування вантажів становить 25006,32 грн (з ПДВ). Ця плата сплачується залізниці по накопичувальній картці щомісячно, до 10-го числа за поточний місяць, тобто утримується з коду підприємства через ЄТехПД.

Також сторонами узгоджено, що порядок здійснення розрахунків між залізницею та відповідачем визначається договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № Л/М/1501/п від 22.07.2014 року.

Згідно з пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі- Правила) залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.5 Правил передбачено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

У відповідності до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Залізницею включено збір за складування вантажів у смузі відведення залізниці до накопичувальних карток (копії додаються). Відповідач не з'явився на ст.Мукачево для їх підписання та отримання. Дані факти засвідчено актами загальної форми, які складено у відповідності до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N334 для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту.

Позивач вказує, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2018 року у справі №907/840/17 з відповідача стягнуто заборгованість за договором, яка виникла станом на 31.01.2018 року у сумі 173832,48 грн. основної заборгованості та 10469,03грн. пені за весь період прострочення заборгованості (за період з 10.07.2017 по 31.12.2017). однак, через відсутність коштів на рахунку відповідача виникла заборгованість за договором за лютий-березень 2018 року у сумі 50012,64 грн.

З огляду на наведене, позивач вважає вимоги про стягнення з відповідача суми 50012,64 грн. основного боргу належним чином обґрунтованими.

У відповідності до пункту 13.1 Договору за несвоєчасну оплату належних залізниці платежів користувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми прострочки за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно поданого позивачем розрахунку позивач просить стягнути з відповідача суму 11127,39 грн. пені за весь період прострочення заборгованості (за період з лютий-березень 2018 року). Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач вказує, що звертався до відповідача з претензією №ДН-5-ДНЮ/73 від 16.03.2018 року про сплату наявної заборгованості в сумі 58205,07 грн., однак така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та подані докази, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

За приписами ст629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до умов договору про подачу та забирання вагонів у межах смуги відведення залізниці біля станційної колії №124 ст. Мукачево Львівської залізниці ТОВ «Укрліскомплекс» (користувачу за договором) було відведено у користування майданчик для складування вантажу площею 13620кв.м. та останнім взято на себе зобов’язання по оплаті вартості користування майданчиком.

Згідно ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Згідно з п. 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Умовами договору № Л/ДН-5/15/926/Мп передбачена можливість безспірного списання залізницею з особового додаткового рахунку позивача коштів.

Згідно з наданими позивачем документами та накопичувальними відомостями з ТОВ «Укрліскомплекс» залізницею здійснювалось списання коштів з рахунку відповідача, однак, у зв'язку з відсутністю у подальшому коштів на рахунку відповідача виникла заборгованість за договором у сумі 50012,64 грн.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 50012,64 грн. заборгованості по оплаті за період з лютого місяця 2018 року (25006,32 грн.) з ПДВ по березня 2018 року (25006,32 грн.) підлягають задоволенню повністю.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 6 ст.62 Статуту у разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів, справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Чинне законодавство не встановлює розмір такої пені. Проте, залізниця при укладанні з вантажовідправником та вантажоодержувачем договору може передбачити у ньому конкретні умови оплати послуг та розмір пені за порушення умов оплати.

Пунктом 13.1 Договору сторонами передбачено, що у разі виникнення боргу Вантажовласника перед Залізницею Вантажовласник сплачує Залізниці пеню в розмірі 0,5% від суми прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки з першого дня виникнення заборгованості включаючи день сплати.

Враховуючи вищенаведене, встановлений судом факт прострочення відповідачем зобов'язання за договором та здійснена судом перевірка правильності поданого позивачем розрахунку пені, суд погоджується також з висновками про обґрунтованість стягнення з відповідача суми 11127,39 грн. пені за увесь період прострочення заборгованості (лютий-березень 2018 року).

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач свої договірні зобов’язання по оплаті вартості подачі, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів на під’їзній колії, яка належить залізниці за лютий-березень 2018 року у відповідності до умов та строків, визначених в договорі в сумі 50012,64 грн. не виконав, чим порушив права позивача щодо своєчасного отримання коштів, згідно умов договору, відтак заявлені позовні вимоги, за захистом яких звернувся позивач є правомірними, в тому числі і в частині стягнення з відповідача суми 11127,39 грн. – пені, яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України та п.13.1 договору.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 61140,03 грн. заборгованості за договором про подачу та забирання вагонів від 03.08.2015 року №Л/ДН-5/15/926/Мп підлягає задоволенню повністю.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 61140,03 грн. заборгованості, у тому числі суму 50012,64 грн. – основного боргу та суму 11127,39 грн. - пені за договором про подачу та забирання вагонів від 03.08.2015 року №Л/ДН-5/15/926/Мп, у відповідності ст.ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України. Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, як і не подано будь-яких заперечень щодо поданого позивачем розрахунку заборгованості.

З огляду на наведене, позов належить задоволити повністю.

Згідно з ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1762,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 27, 42, 46, 73-79, 86, 129, 202, 222, ст.ст.237-240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліскомплекс» (89425, вул. Центральна, буд. 42В, с. Баранинці, Ужгородський район, Закарпатська область, код ЄДРЮОФОПтаГФ 38720529) на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРЮОФОПтаГФ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, код ЄДРЮОФОПтаГФ 40081195):

- суму 61140,03 грн. заборгованості, у тому числі суму 50012,64 грн. – основного боргу та суму 11127,39 грн. - пені, згідно договору про подачу та забирання вагонів від 03.08.2015 №Л/ДН-5/15/926/Мп,

- суму 1762,00 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України до Львівського апеляційного господарськогго суду.

Повне рішення складено 17.08.18.

Суддя О.В. Васьковський