Рішення № 75920701, 07.08.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/348/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача первісного : ОСОБА_1- лоордер серія ЖТ № 38486 від 23.03.2018

від відповідача відповідача : Максимов В.В.- довіреність № 21 від 30.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за первісним позовом Приватного підприємця ОСОБА_3

до Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції"

про стягнення 510396,15 грн.

та за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції"

до Приватного підприємця ОСОБА_3

про визнання недійсним договорів про надання послуг №НАЗ/10 від 11.11.2017 та №НАЗ/11 від 11.11.2017

Первісний позивач подав позов про стягнення з відповідача 510396,15 грн., з яких: 287750,00грн. боргу за надані послуги по збиранню та обмолоту сільськогосподарських культур згідно договору №НАЗ/10 від 11.11.2017(соняшник) , 34971,48грн. пені, 43162,50грн. штрафу; 114250,00грн. боргу за надані послуги по збиранню та обмолоту сільськогосподарських культур згідно договору № НАЗ/11 від 11.11.2017 (соя), 13124,67грн. пені, 17137,50грн. штрафу. Крім того первісний позивач просив покласти на відповідача судовий збір та витрати позивача на правову правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою від 14.05.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду. Відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.06.2018.

01.06.2018 Приватним підприємством "Новозаводські аграрні інвестиції" подано зустрічний позов до Приватного підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів про надання послуг № НАЗ/10 від 11.11.2017 та № НАЗ/11 від 11.11.2017 (а.с. 56-60).

Ухвалою від 04.06.2018 зустрічну позовну заяву ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" залишено без руху.

В підготовчому засіданні від 07.06.2018 оголошено перерву до 25.06.2018.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.06.2018 об'єднано вимоги Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" до Приватного підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів про надання послуг №НАЗ/10 від 11.11.2017 та №НАЗ/11 від 11.11.2017 з первісним позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг №НАЗ/10 від 11.11.2017 та №НАЗ/11 від 11.11.2017.

Ухвалою від 25.06.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження по 14.08.2018. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.07.2018.

В підготовчому засіданні від 19.07.2018 оголошено перерву до 07.08.2018.

В підготовчому судовому засіданні від 07.08.2018 за письмовою згодою представники сторін, суд в порядку ч.6 ст. 183 ГПК України, розпочав розгляд справи по суті.

Представник первісного позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримала в повному з підстав, викладених у позовній заяві.

Первісні позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами №НАЗ/10 від 11.11.2017 та № НАЗ/11 від 01.06.2018 щодо оплати наданих послуг зі збирання врожаю.

Проти зустрічних позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 114-117, ).

Заперечення первісного позивача проти вимог за зустрічним позовом ґрунтуються на тому, що ПП ОСОБА_3 під час укладенні оскаржуваних договорів не було відомо про обмеження зазначені у п. 8.3 Статуту.

Про такі обставини було вказано у листі-відповідді власника на претензію первісного позивача у квітні 2018 року.

Зазначає, що після виконання робіт за договором - 21.11.2017 ПП ОСОБА_3 та ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" в особі ОСОБА_4 був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт до договору № НАЗ/10 від 11.11.2017, який засвідчив, що ОСОБА_3, як виконавець виконала, а ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" , як замовник прийняло виконану роботу по обмолоту соняшника.

Вважає, що даним актом сторони підтвердили, що роботи ПП ОСОБА_3 виконано без порушень, зауваження до виконання робіт по обмолоту були відсутні.

Крім того, 30.11.2017 між ПП ОСОБА_3 та ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" в особі директора ОСОБА_4 був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт до договору № НАЗ/11 від 11.11.2017 також без зауважень.

06.03.2018 сторони провели звірку взаємних розрахунків, що вказує на визнання позивачем за зустрічним позовом заборгованості за укладеними з ПП ОСОБА_3 договорами.

Вказує, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Про такі обмеження позивач дізнався лише з листа відповіді на претензію , у квітні 2018 року.

Зважаючи на викладені обставини просить відмовити в задоволені зустрічного позову.

Водночас, представником первісного позивача в судовому засіданні по розгляду справи по суті заявлено клопотання про стягнення з первісного відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. та заявлено клопотання про те, що докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача з первісним позовом заперечив проти вимог за первісним позовом з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві (а.с. 56-60). Вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що власником Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції", яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся", не надавалося згоди на укладення спірних договорів, як це передбачено ст.8 Статуту Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції", тому вказані правочини з боку ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" вчинені з перевищенням повноважень, а тому не породжують для сторін жодних наслідків.

У відзиві на первісний позов та у запереченнях на відповідь на відзив Приватне підприємство "Новозаводські аграрні інвестиції" первісні позовні вимоги не визнало з тих підстав, що ПП ОСОБА_3 не надано жодних доказів на підтвердження справжності надання послуг по вказаних договорах, а саме: Книги обліку доходів та втрат, договорів оренди сільгосптехніки, доказів придбання палива для техніки, договорів підряду з фізичними особами щодо керування сільгосптехнікою, договори транспортування. (а.с.45, 109-110).

У доповненнях до відповіді на відзив від 24.07.2018 (а.с. 141-142) позивач за зустрічним позовом зазначає, що ПП "Новозаводські Аграрні Інвестиції" може укладати договір про збір урожаю третіми особами тільки та тих земельних ділянках які знаходяться або у власності або у оренді підприємства.

У договорах №НАЗ/10 від 11.11.2017р. та №НАЗ/11 від 11.11.2017р. та актах виконаних робіт до них, вказано тільки площу земельних ділянок на яких буде зібраний урожай, але взагалі не зазначено кадастрових номерів на яких безпосередньо буде зібрано врожай.

З вказаного припускає, що ПП ОСОБА_3 на власний ризик, можливо, збирався урожай на земельних ділянках які знаходяться у власності та/або у користуванні (оренді) інших осіб (юридичних або фізичних), фермерських господарств. Вказує, що на земельних ділянках які знаходяться в користуванні (оренді) ПП "Новозаводські Аграрні Інвестиції" ПП ОСОБА_3 урожай не збирався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2017 року між Приватним підприємцем ОСОБА_3 (виконавець/позивач за первісним позовом) та Приватним підприємством "Новозаводські аграрні інвестиції" в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту (замовник/відповідач за первісним позовом) укладені Договори про надання послуг №НАЗ/10 та №НАЗ/11, за якими виконавець зобов'язався на території угідь замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (а.с.18- ).

За умовами п. 1.2 -1.5 договору № НАЗ/10 від 11.11.2017 виконавець надаватиме послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на площі 610га.

Орієнтовна сума на момент підписання договору становить 445000,00 грн.

За умовами п. 1.2 -1.5 договору № НАЗ/11 від 11.11.2017 виконавець надаватиме послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на площі 210га.

Орієнтовна сума на момент підписання договору становить 210000,00 грн.

За приписами п.п. 1.6 даних договорів остаточна вартість наданих послуг розраховується виходячи з фактично прибраної кількості гектар , що підтверджується актами виконаних робіт - "Акти передачі-приймання наданих послуг".

Згідно п.п. 3.3. договорів, загальна вартість наданих послуг (сума до сплати замовником) обчислюється, виходячи з актів передачі-приймання наданих послуг , що підписані сторонами.

Відповідно до п.п. 3.4 договорів, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту. Якщо замовник не підпише отриманий акт передачі-прийняття наданих послуг і не надішле зауваження в триденний строк з моменту його отримання, акт передачі прийняття наданих послуг вважається погодженим, а послуги прийнятими, відповідно до умов дійсного договору.

У пунктах 4.1.5 договорів передбачено, що замовник зобов'язався своєчасно здійснювати оплату наданих послуг виконавця відповідно до умов договору.

За приписами п.п. 7.1 договорів, договори набувають чинності з моменту їх підписання та діють до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору № НАЗ/10 від 11.11.2017 позивачем виконано роботи на загальну суму 287750,00 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (по обмолоту соняшника) (а.с. 26).

На виконання умов договору № НАЗ/11 від 11.11.2017 позивачем виконано роботи на загальну суму 114250,00 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (по обмолоту сої ) (а.с. 27).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати робіт виконав неналежним чином.

Станом на 06.03.2018 між сторонами підписано акти взаємних розрахунків, з яких вбачається, що відповідач підтверджував заборгованість по договору № НАЗ/10 від 11.1.12017 в сумі 287750,00 грн. та за договором № НАЗ/11 від 11.11.2017 в сумі 114250,00 грн. (а.с. 28-29).

02.04.2018 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погасити заборгованість: по договору № НАЗ/10 від 11.11.2017 - 287750,00 грн. заборгованості, 30414,79 грн. пені та 43162,50 грн. штрафу; по № НАЗ/11 від 11.11.2017 - 114250,00 грн. заборгованості, 11315,45 грн. пені ,17137,50 грн. штрафу (а.с. 30-34).

У відповідь на вказану претензію власник ПП "Новозаводські аграрні Технології" відповідач повідомив позивача про те, що власником ПП "НАІ" - ТОВ "Агріс Полісся" згоди на укладення договорів про надання послуг між ПП "НАІ" та ПП ОСОБА_3 №№ НАЗ/10 та НАЗ/11 від 11.11.2017 не надавалось. Таким чином договори є недійсними, оскільки останні укладені від імені ПП "НАІ" представником з перевищенням повноважень. Отже, вимоги викладені в претензії не підлягають задоволенню (а.с. 88).

Первісний позивач зазначає, що свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг первісний відповідач станом на момент звернення до суду не виконав, внаслідок чого у останнього існує заборгованість за вищезазначеними договорами в сумі 402000,00 грн.

У пунктах 5.2 договорів сторонами погоджено, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків).

На підставі вищевказаного пункту договорів первісним позивачем за несвоєчасно проведені розрахунки нараховано відповідачу за первісним позовом 48096,15 пені. та 60300,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з вимогами за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом подано зустрічний позов про визнання недійсними вказаних договорів, оскільки вказані договори з боку Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" підписано директором ОСОБА_4 з перевищенням наданих йому повноважень.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, позивач зазначає, що відповідно до п.7.2 Статуту Приватного Підприємства "Новозаводські Аграрні Інвестиції" власником ПП "НАІ" є ТОВ "Агріс Полісся".

Відповідно до п. 8.3.10 Статуту ПП "НАІ" до виключної компетенції Власника належить надання згоди на укладання договорів (правочинів) Директором підприємства на суму, що дорівнює /перевищує 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) або її еквівалент в іноземній валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину та укладення двох або більше правочинів, з одним і тим же контрагентом протягом 1 (одного) календарного місяця поспіль, сума яких дорівнює/ перевищує 50000,00 гр н.

Згідно Договору № НАЗ/10 від 11.11.2017 року загальна вартість наданих послуг складає 287750,00 грн., згідно договору № НАЗ/11 від 11.11.2017 року загальна вартість наданих послуг складає 119000,00 грн.

Зазначає, що власником ПП "НАІ" ТОВ "Агріс Полісся" згоди на укладання договорів про надання послуг між ПП "НАІ" та ПП ОСОБА_3 №№ НАЗ/10 та НАЗ/11 від 11.11.2017р, не надавалось.

З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом, посилаючись на норми ст.ст. 92, 241, 203, 215 ЦК України просить суд визнати недійсними договори № НАЗ/10 та № НАЗ/11 від 11.11.2017.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, враховуючи, що первісний позов грунтується на договорах щодо яких відповідачем за первісним позовом заявлено вимоги про визнання їх недійсними, тому суд вважає за доцільне першочергово викласти свої висновки щодо відповідності договорів вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом недійсність договорів про надання послуг № НАЗ/10 від 11.11.2017 та № НАЗ/11 від 11.11.217 пов'язує з тим, що дані договори укладені з боку замовника директором ПП "Новозаводські Аграрні Інвестиції" ОСОБА_4 з перевищенням повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. При цьому, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи.

За приписами частин 1-3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження.

Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (абзац одинадцятий ч. 2 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.

Згідно Статуту Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції", його власником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" (а.с.65).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором підприємства є ОСОБА_4 (а.с.62). Органами управління підприємства є власник та директор.

Згідно п. п.10.1.2, 10.1.3 Статуту Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" до повноважень директора належить розпоряджатися коштами та майном підприємства у межах своєї компетенції; підписувати документи від імені підприємства.

За п.10.1.5 Статуту, укладення директором договорів та інших правочинів на суму, що дорівнює/перевищує 50000,00грн., або її еквіваленту в іноземній валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину та укладення двох або більше правочинів з одним і тим же контрагентом протягом 1 (одного) календарного місяця поспіль, сума яких не дорівнює/перевищує 50000,00 грн. можливо виключно після прийняття письмового рішення власником підприємства.

За п.8.3, пп. 8.3.10 Статуту, до виключної компетенції Власника належить, надання згоди на укладення договорів (правочинів) директором підприємства на суму, що дорівнює/перевищує 50000,00 грн. або її еквіваленту в іноземній ній валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину та укладення двох або більше правочинів з одним і тим же контрагентом протягом 1 (одного) календарного місяця поспіль, сума яких не дорівнює/перевищує 50000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що спірні договори №НАЗ/10 та №НАЗ/11 від 11.11.17 укладені директором ПП "Новозаводські Аграрні Інвестиції" ОСОБА_4 на суму 445000,00грн та 210000,00 грн. відповідно.

Частина третя ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визнання правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст.ст. 203,241 ЦК України).

Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

При цьому, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на викладене, суд зазначає, що контрагент юридичної особи при укладенні договорів знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо такі: обмеження передбачені законом; про такі обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

Відповідно до п.13 ч.2 ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

За умовами ч.3 ст. 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" (а.с. 61-64.). Проте у вказаному витязі відсутні відомості про обмеження щодо представництва юридичної особи, зокрема, директора позивача за зустрічним позовом.

Разом з тим, суд зауважує, що виходячи з положень добросовісності представництва юридичної особи, директор підприємства позивача за зустрічним позовом, підписуючи спірні договори, повинен був діяти добросовісно та попередньо отримати письмову згоду власника юридичної особи на таке укладення, як це передбачено статутом.

З огляду на викладені обставини, відповідач за зустрічним позовом, виходячи з принципів, визначених у ст. 92 ЦК України та враховуючи відсутність відомостей про обмеження директора ПП "НАІ" у даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, не міг бути обізнаним про наявні обмеження повноважень у директора на укладення спірних договорів.

Позивач за зустрічним позовом жодними належними та допустимими доказами не довів про обізнаність відповідача за зустрічним позовом про будь-які обмеження директора ОСОБА_4 при укладенні спірного договору.

При цьому, сторонами вчинялися дії на виконання спірних договорів, а саме підписувались без жодних зауважень акти приймання виконаних робіт, підписувались акти звірки взаєморозрахунків, які наявні в матеріалах справи. Обмежень у директора ПП "НАІ" на підписання актів звірки взаєморозрахунків та актів приймання-передачі робіт згідно статуту не визначено.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом не спростовано належними та допустимими доказами сам факт виконання робіт по обмолоту соняшника та сої на полях позивача за зустрічним позовом, що свідчить про те, що замовник прийняв такі роботи від виконавця, а отже й схвалив правочин укладений з перевищенням повноважень.

За ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, та з наступним схваленням такого правочину цією особою, яке полягає у вчиненні дій, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Водночас суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 92 ЦК України, члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Ці збитки відшкодовуються за рахунок їхнього власного майна.

За п.10.1.18 Статуту підприємства, директор несе відповідальність перед підприємством за збитки, спричинені підприємству, якщо вони стали наслідком неналежного виконання ним своїх обов'язків або виходу за межі своєї компетенції, передбаченої Статутом Підприємства.

Натомість, суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів притягнення директора, який підписав з відповідачем за зустрічним позовом оспорювані правочини, до відповідальності внаслідок укладення спірних договорів за межами його компетенції, передбаченої Статутом Підприємства.

Крім того, судом за даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що господарським судом Житомирської області розглядалася справа №906/100/17 за позовом Приватного підприємства "Новозаводські Аграрні інвестиції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 01/10-1 від 01.10.2015.

Позивач у даній справі просив визнати недійсним договір від 01.10.15 року на підставі того, що його підписано директором ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, застережених у Статуті цього підприємства.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 позов було задоволено та визнано недійсним договір від 01.10.2015, як такий, що укладений з перевищенням повноважень.

Однак, після винесення рішення у вищевказаній справі, власник Приватного підприємства "Новозаводські Аграрні інвестиції" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" не скористався правом передбаченим ст.9 Статуту підприємства, не звільнив директора, який здійснює діяльність з перевищенням наданих йому повноважень, порушуючи інтереси власника підприємства, завдаючи йому шкоди, чим схвалив такі дії директора ПП "НАІ" .

Таким чином, укладаючи спірні договори у листопаді 2017 директор позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 не міг не знати про обмеження його повноважень та свідомо бажав настання наслідків (виконання робіт третьою особою та відсутність необхідності оплачувати виконані роботи ПП ОСОБА_3.).

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги за зустрічними позовом є необґрунтованими, недоведеними належними да допустимими доказами, відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволені зустрічного позову.

Щодо вимог за первісним позовом, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів № НАЗ/10 від 11.11.2017 та № НАЗ/11 від 11.11.2017 , які за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, матеріалами справи, а саме підписаними між сторонами актом приймання-передачі робіт (по обмолоту соняшника) до договору № НАЗ/10 від 11.11.2017 від 21.11.2017 та актом приймання-передачі виконаних робіт по обмолоту сої (уточнений) до договору № НАЗ/11 від 11.11.2017 підтверджено, що позивачем, на виконання умов зазначених у в актах договорів були надані відповідачу послуги на загальну суму 402000,00 грн.,що вказує на належне виконання позивачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань.

В даних актах зазначено, що сторони підтверджують, що роботи виконано без порушень зобов'язань виконанвця. Зауваження до виконання робіт по (обмолоту) -відсутні.

Внаслідок прийняття від первісного позивача наданих послуг, шляхом підписання відповідних актів, у первісного відповідача виник кореспондуючий обов'язок щодо оплати таких послуг.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами пунктів 3.4 договорів сторонами погоджено порядок оплати наданих послуг, а саме - оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту.

З урахуванням викладеного, у відповідача за первісним позовом виник обов'язок оплатити отримані від позивача послуги за актом приймання-передачі робіт (по обмолоту соняшника) до договору № НАЗ/10 від 11.11.2017 від 21.11.2017 до 28.11.2017; за актом приймання-передачі виконаних робіт по обмолоту сої (уточнений) до договору № НАЗ/11 від 11.11.2017 від 30.11.2017 - до 07.12.2017.

Проте, як на дату звернення до суду так і на час розгляду справи в суді, у первісного відповідача перед первісним позивачем існує заборгованість за отримані послуги від первісного позивача на загальну суму 402000,00 грн.

Доказів оплати вказаної заборгованості первісним відповідачем матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з первісного відповідача в сумі 402000,00 грн. обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають задоволенню

Розглядаючи вимогу первісного позивача про стягнення з відповідача 48096,15 грн. пені та 60300,00 грн. штрафу суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пунктах 5.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати , а у випадку непогашення заборгованості більш як 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку первісного позивача (а.с. 5-6), пеню нараховано за договором № НАЗ/10 від 11.11.2017 за період з 29.11.2017 по 19.04.2018 на суму простроченої заборгованості 287750,00 грн., яка склала 34971,48 грн.

За договором № НАЗ/11 від 11.11.2017 пеню нараховано за період з 08.12.2017 по 19.04.2018 на суму простроченої заборгованості 114250,00 грн., яка складає 13124,67 грн.

Таким чином загальний розмір пені за двома договорами складає 48096,15 грн.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 60300,00 грн. штрафу, то суд зазначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, умовою сплати штрафу у розмірі 15% від суми простроченого платежу, сторони у п. 5.2 договорів визначили факт прострочення зобов'язання, яке складає 15 календарних днів.

З розрахунку, наданого позивачем (а.с. 5,6), вбачається, що штраф нараховано в розмірі 15% від вартості неоплачених первісним відповідачем послуг за договором № НАЗ/10 від 11.11.2017 в сумі 287750,00 грн., який становить 43162,50 грн., та за договором № НАЗ/11 від 11.11.2017 в сумі 114250,00 грн., який становить 17137,50 грн.

Таким чином, загальний розмір штрафу становить .60300,00 грн.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, вимога про стягнення з первісного відповідача штрафу в розмірі 60300 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог за первісним позовом та відповідно задоволення вимог за первісним позовом в повному обсязі.

Щодо заперечень первісного відповідача, що ПП ОСОБА_3 не надано жодних доказів на підтвердження справжності надання послуг по вказаних договорах, а саме: Книги обліку доходів та втрат, договорів оренди сільгосптехніки, доказів придбання палива для техніки, договорів підряду з фізичними особами щодо керування сільгосптехнікою, договори транспортування, то суд зазначає, що такі заперечення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та пов'язуються з предметом спору у даній справі.

У спірних правовідносинах первинними документами в підтвердження надання ПП ОСОБА_3 послуг згідно укладених між сторонами договорів є підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт від 21.11.2017 та від 30.11.2017 (а.с. 26,27).

Безпідставними є також посилання відповідача за первісним позовом на те, що договори про надання послуг № НАЗ/10 від 11.1.12017 та № НАЗ/11 від 11.11. 2017 є недійсними з тих підстав, що останні не містять кадастрових номерів земельних ділянок, на яких виконавець мав надавати послуги по збиранню врожаю, оскільки такі дані не є істотними умовами договору про надання послуг.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення первісного позову на загальну суму 510396,15 грн. з яких: 402000,00грн. основна заборгованість, 48096,15 грн. пеня, 60300,00 грн. штраф та про відмову у задоволені зустрічного позову.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.

Судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Щодо розподілу судових витрат на оплату послуг адвокат, то зважаючи на заявлене представником позивача за первісним позовом клопотання про те, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення, то в даній частині розподілу витрат суд не здійснює. Водночас, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати в частині витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" (12056, Житомирська область, Пулинський район, с. Новий Завод, вул.Лесі Українки, будинок 7, код ЄДРПОУ 35718391)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

- 402000,00грн. заборгованості

- 48096,15 грн. пені

- 60300,00 грн. штрафу

- 7655,94 грн. судового збору

3. В задоволені зустрічного позову відмовити.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати в частині витрат на правничу допомогу на 13.08.2018 р. на 14:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Житомирської області за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський 3/65, зал судових засідань № 401.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 до 13.08.2018 подати докази щодо розміру, понесених судових витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.08.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)