Рішення № 75920499, 08.08.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2018 р. Справа № 903/41/18

за позовом Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат", м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:

- ОСОБА_1 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Київська обл., м. Бровари

- ОСОБА_1 концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м. Київ

- Міністерство аграрної політики та продовольства України, м. Київ

до відповідача 1: Головного територіального управління юстиції у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача 2: ОСОБА_2 фермерського господарства "Дєдов", Кіровоградська обл., Олександрівський р-н., смт. Олександрівка

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

- ОСОБА_1 підприємство "Сетам", м. Київ

- Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк", м. Луцьк

про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акту про проведені електронні торги та зобов'язання повернути майно

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Касьянова К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №002 від 18.01.2018 року

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"ОСОБА_4, довіреність №16-07/01 від 16.07.2018 року

від відповідача ОСОБА_2 фермерського господарства "Дєдов": ОСОБА_5, ордер на надання правової допомоги ВЛ № НОМЕР_1 від 19.02.2018 року.

суть спору: ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Волинській області, СФГ "Дєдов" про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації вантажного самоскиду КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова ХТС53215R72308182, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу, проведених 21.12.2017 року ДП "Сетам", а саме:

- протоколу проведення прилюдних торгів від 21.12.2017 року №305044, виданого ДП "Сетам",

- акту про проведення електронних торгів від 09.01.2018 року ВП №44841228, виданого Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області;

- зобов'язання СФГ "Дєдов" повернути ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" вантажний самоскид КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова ХТС5315R72308182, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Позовна заява обґрунтована неправомірною реалізацією майна позивача на електронних прилюдних торгах під час дії мораторію, передбаченого ст.ст. 1-2 ЗУ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки ДП Луцький СГК є державним підприємством, а продане майно відноситься до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства.

Ухвалою суду від 26.01.2018 року позовну заяву державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" залишено без руху. Зобов'язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази доплати судового збору в сумі 591 грн. 30 коп. 30.01.2018 року надійшла заява ДП Луцький СГК про долучення доказів доплати судового збору в сумі 591 грн. 30 коп. до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 31.01.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене 28.02.2018 року. Зобов’язано відповідача у строк до 20.02.2018 року, але не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачу. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов’язковою.

Ухвалами суду від 31.01.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 підприємство "Сетам", Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк".

СФГ "Дєдов" у відзиві від 19.02.2018 року (т. 1 а. с. 154-155) позовні вимоги вважає безпідставними та неправомірними, обґрунтовуючи таким:

21.12.2017 року Волинською філією ДП "СЕТАМ" проведені електронні торги з реалізації арештованого вантажного самоскиду КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова ХТС 53215R72308182, реєстраційний номер НОМЕР_2. Ціна продажу становить 360 000 грн. Переможцем електронних торгів визнано СФГ "Дєдов".

09 січня 2018 року відділом примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області видано СФГ “Дєдов” акт ВП № 44841228 про проведені електронні торги, який відповідно до чинного законодавства є документом, що підтверджує виникнення у СФГ “Дєдов” права власності на вантажний самоскид.

Порядок реалізації арештованого майна регулюється Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ “Про виконавче провадження ” і Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядок). Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно п. 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України “Про виконавче провадження ”, на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Статтею 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна ” встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна.

Реалізація майна Державного підприємства “Луцький спиртогорілчаний комбінат” на електронних торгах проводилась відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” та Порядку реалізації арештованого майна, тому твердження позивача про існування правових підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації вантажного самоскиду КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова ХТС53215К72308182, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ДП “Луцький СГК”, є безпідставними та неправомірними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ПАТ "Західінкомбанк" у поясненнях № 219-19 від 19.02.2018 року (т. 1 а. с 150-151) позовні вимоги заперечила, мотивуючи таким:

Згідно Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" введено мораторій не на все майно держаних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25%, а лише на: об'єкти нерухомого майна; основні засоби виробництва; основні засоби виробництва, які мають забезпечувати ведення виробничої діяльності не будь-якого підприємства (зокрема ДР "Укрспирт"), а лише підприємства, якому належить це майно - ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат".

Критерії визнання основних засобів встановлені п.4 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджені наказом Мінфіну №92 від 27.04.2000 року. Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). В доповнення до цього п. 6 П(С)БО 7 визначає: об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та його вартість може бути достовірно визначена.

Згідно з п. 3 НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання котрих, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому.

Критеріями визнання основних засобів є, зокрема, контрольованість, призначення - використання в процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

У відповідності до інформації, що міститься в доданому до позову Акті №1 приймання передачі основних засобів, ще 01.07.2011 року автомобіль КАМАЗ 45143-013-15 був переданий з балансу позивача (ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат") на баланс ДП "Укрспирт".

Отже, з 01.07.2011 року вказаний автомобіль, виходячи із положень п. п. 4, 6 П(С)БО 7 "Основні засоби", п. 3 НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", не є активом позивача, а отже не може бути віднесений до категорії „Основні засоби" позивача, і як наслідок не може бути віднесений до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат".

Таким чином, продажем на електронних торгах автомобіля КАМАЗ 45143-013-15, який не є активом, а тим більше основним засобом позивача, не порушено не лише ст.2 ЗУ "„Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", яким заборонене відчуження саме основних засобів виробництва, а й не порушено жодних прав та інтересів самого позивача, оскільки останній не має до цього транспортного засобу жодного відношення.

Як вбачається з п.4 П(С)БО 7 основні засоби поділяються за призначенням: використання в процесі виробництва; використання в процесі постачання товарів; використання в процесі надання послуг; призначених для здавання в оренду іншим особам; використання для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" вводить мораторій на відчуження лише основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.

На реалізацію основних засобів, які призначені для використання в процесі постачання товарів, використання в процесі надання послуг, призначених для здавання в оренду іншим особам, використання для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, мораторій вказаним законом не вводиться.

Виробництво - процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку.

Як вбачається із п. 3 статуту позивача, поряд з виробничою діяльністю спиртової продукції ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" також здійснюється, зокрема: оптова та роздрібна торгівля (п. 3.2.5); організація громадського харчування (п.3.2.10); внутрішні та міжнародні перевезення вантажів (п.3.2.11); здійснення будівельно-монтажних робіт (п.3.2.12); виконання послуг промислового та непромислового характеру (п.3.2.16); надання комунальних послуг (п.3.2.18); надання послуг зв'язку (п.3.2.22); зберігання майна юридичних осіб (п.3.2.25), тощо.

Отже, реалізований на електронних торгах КАМАЗ, як вбачається із статуту позивача, міг призначатися для забезпечення господарської діяльності позивача, яка не носить виробничий характер. Так, автомобіль є незамінним в торгівлі роздрібній та оптовій, для доставки товарів; організації громадського харчування, для доставки продуктів харчування; в перевезенні вантажів, тощо. Позивачем не додано доказів того, що транспортний засіб є основним засобом виробництва, що забезпечував ведення виробничої діяльності ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат".

Враховуючи викладене, за відсутності доказів того, що реалізований на електронних торгах КАМАЗ 45143-013-15 є основним засобом виробництва, що забезпечував ведення виробничої діяльності саме ДП "Луцькийспиртогорілчаний комбінат", а не ДП "Укрспирт", вказаний транспортний засіб не може таким вважатися, а тому його реалізація на електронних торгах була правомірною.

Головне територіальне управління юстиції у Волинській області у відзиві №03-35/866 від 20.02.2018 року позовні вимоги вважає безпідставними та неправомірними, обґрунтовуючи таким:

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває виконавче провадження ЄДРВП № 44841228, боржником по якому є ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" по примусовому виконанню наказу господарського суду Волинської області № 903/563/14-1 від 07.08.2014 про стягнення з Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" на користь ПАТ "Західінкомбанк" 3940844,54грн. основної заборгованості, 1058942,47грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом та 488,49грн. пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а всього 5 000 275 грн. 50 коп.

Постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесені державним виконавцем 25.09.2014 року.

Згідно наявних баз даних УДАІ МВС України у Волинській області (відповідь №11/6037 від 29.10.2014) за боржником ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" зареєстровані транспортні засоби, які 20.11.2014 описані державним виконавцем відділу, про що складено акт опису та арешту майна боржника, в тому числі описано: КАМАЗ 45143-013-15, (2007), оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позивач зазначає, що транспортні засоби ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" актом від 01.07.2011 №1 були передані на баланс ДП "Укрспирт", який є правонаступником ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат". Однак, дане твердження не заслуговує на увагу та не відповідає дійсності.

Єдиною умовою настання правонаступництва ДП "Укрспирт" за ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" є затверджений Міністерством аграрної політики України передавальний акт та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відповідне припинення ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" та державної реєстрації його правонаступника - ДП "Укрспирт".

Враховуючи, що ДП "Укрспирт" та ДП „Луцький спиртогорілчаний комбінат" передавального акту не підписували, а доданий до скарги акт №1 приймання передачі основних засобів від 01.07.2011 року не є таким, оскільки не містить відомостей, зазначених в ст. 107 ЦК України, а також з доданого до позовної заяви витягу з ЄДР не вбачається наявність запису про те, що ДП „Укрспирт" є правонаступником ДП „Луцький спиртогорілчаний комбінат", то ДП "Укрспирт" в розумінні чинного на сьогоднішній день законодавства не є правонаступником ДП „Луцький спиртогорілчаний комбінат". Цю обставину також підтвердив і представник ДП "Укрспирт" у судовому засіданні 07.02.2018 року по справі 903/563/14.

Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" введено мораторій не на все майно державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25%, а лише на: об'єкти нерухомого майна; основні засоби виробництва; основні засоби виробництва мають забезпечувати ведення виробничої діяльності не будь-якого підприємства (зокрема ДП "Укрспирт"), а лише підприємства, якому належить це майно - ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат".

ОСОБА_6, ОСОБА_1 підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" перебуває в стані припинення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та не здійснює виробничої діяльності, то дія мораторію на реалізацію його майна не поширюється.

Крім того, порядок реалізації арештованого майна регулюється Законом України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431.

Вважає, що реалізація майна Державного підприємства “Луцький спиртогорілчаний комбінат” на електронних торгах проводилась відповідно та з дотриманням вимог Закону України “Про виконавче провадження” та Порядку реалізації арештованого майна.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ДП "Сетам" у відзиві №1629/18-18-18 від 20.02.2018 року (т.1, а.с 167-171) у задоволенні позовних вимог просить відмовити, мотивуючи таким:

ОСОБА_1 підприємством "СЕТАМ" проведено електронні торги арештованим майном з реалізації автомобіля КАМАЗ 45143-013-15, 2007 року випуску, ДНЗ АС 1837АТ, № кузова: ХТЕ53215К72308182 за номером лоту № 252617.

Торги відбулись 21.12.2017 року, за наслідками торгів складено протокол № 305044, відповідно до якого переможцем визначено учасника №9, який подав найвищу цінову пропозицію, а саме - 360 000 грн. 00 коп.

Вищевказані торги проводились відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5. Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 державне підприємство "СЕТАМ" уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи реалізації майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, на організацію та проведення електронних торгів, торгів за фіксованою ціною та на виконання інших функцій, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим цим наказом.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Порядку організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Відповідно до абз.4 пункту 4 розділу 2 Порядку перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” щодо призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (Постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6- 116цс12).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Вважає, що позивач не вірно трактує положення законів України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно абзацу шостого пункту шістнадцятого Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2015 року № 01-06/1837/15 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01- 06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" вирішуючи спори, що стосуються питань реалізації нерухомого майна державних підприємств з прилюдних торгів, судам слід враховувати, що з 01.01.2013 набрав чинності ОСОБА_6 України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено спеціальний порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства. Його положення підлягають застосуванню до зазначених правовідносин (постанова ВСУ від 24.06.2015 року у справі № 914/2062/14).

Виходячи із зазначеного, при вирішенні спорів, що стосуються питань реалізації майна державних підприємств потрібно застосовувати саме норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частиною другою зазначеної статті Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Водночас, відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Тобто, бюджетна програма передбачена виключно для розпорядників бюджетних коштів - державних підприємств, які фінансуються з Державного бюджету України.

Проте, відповідно до Законів України "Про ОСОБА_1 бюджет України на 2014 рік" та "Про ОСОБА_1 бюджет України на 2015 рік" державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" не є розпорядником бюджетних коштів.

А отже частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" і тому виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", тобто в загальному порядку.

Законодавцем чітко передбачені підстави, коли дія цього Закону не поширюється на примусову реалізацію майна підприємства, зокрема: на інші основні засоби виробництва, що не забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами; рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зазначив, що 21.12.2017 року в системі електронних торгів арештованим майном, організатором яких є ДП "СЕТАМ", реалізовувався автомобіль КАМАЗ 45143-013-15, 2007 року випуску, який не може вважатися основним засобом, що забезпечує ведення виробничої діяльності ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат".

Конституційний Суд України у п. 3.3 рішення від 10.06.2003 року у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) роз'яснив, що за змістом ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі санації (ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Такої ж думки притримується і Верховний Суд України у постанові від 24.06.2015 року у справі № 914/2062/14.

ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" у поясненнях від 19.03.2018 року № 6-1/678, додаткових поясненнях № б/н від 31.07.2018 року (т.1, а.с. 214-218) позов вважає обгрунтованим, оскільки, все майно, на яке накладений арешт актом від 20.11.2014 року відноситься до основних засобів виробництва підприємства та забезпечує ведення його виробничої діяльності, що підтверджується даними бухгалтерського обміну ДП "Луцький СГК" та ДП "Укрспирт". ДП "Луцький СГК" є державним підприємством, перебуває в стані припинення. ДП "Укрспирт" є його правонаступником. Транспортні засоби комбінату актом від 01.07.2011 року № 1 передані на баланс правонаступника. Арешт транспортних засобів перешкоджає їх перереєстрації. ДП "Укрспирт" не є стороною виконавчого провадження, його майно є державною власністю. Накладення арешту на майно комбінату є порушенням ст.ст. 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Спірні постанови від 25.09.2014 року, від 04.11.2014 року та акт складання опису та арешту майна від 20.11.2014 року порушують права та інтереси ДП "Укрспирт", оскільки арештоване майно перебуває на його балансі, і він має набути право власності на арештовані транспортні засоби за наслідками приєднання боржника. Згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника - державного підприємства, примусова реалізація майна якої забороняється законом.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року у справі № 903/563/14 визнано недійсними постанови ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області від 25.09.2014 року, від 04.11.2014 року про арешт майна боржника, оголошення заборони його відчуження та акт опису та арешту майна ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" від 20.11.2014 року. До порядку примусової реалізації майна ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" застосовується ОСОБА_6 України "Про введення мораторію на примусову реалізацію арештованого майна", який є спеціальним. Будь-якого іншого Закону, який би врегульовував вдосконалення механізму реалізації майна державного підприємства прийнято не було. Посилання СФГ "Дєдов" на впровадження в дію електронних торгів замість прилюдних як вдосконалення способу примусової реалізації майна, в тому числі і державного підприємства, не заслуговують на увагу. Посилання СФГ "Дєдов" на постанову ВСУ від 03.11.2011 року № 3-98гс11 щодо неможливості витребувати майно від добросовісного набувача є однобоким, оскільки в ній йдеться про таку заборону у випадку, якщо майно продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто, з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень.

Протокольною ухвалою суду від 21.03.2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1 ,код ЄДРПОУ 03081223), Міністерство аграрної політики та продовольства України (м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24, код ЄДРПОУ 37471967).

Ухвалою суду від 21.03.2018 року провадження у справі зупинено до перегляду ухвали господарського суду Волинської області від 07.02.2018 року №903/563/14 Рівненським апеляційним господарським судом та повернення матеріалів справи до господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 24.05.2018 року провадження у справі поновлено, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено 06.06.2018 року.

Протокольною ухвалою від 06.06.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 03.07.2018 року, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.06.2018 року.

На підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 20.06.2018 року закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив 25.07.2018 року о 14 год. 00 хв.

Протокольною ухвалою від 25.07.2018 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 08.08.2018 року на 14 год. 00 хв. на підставі ст. 216 ГПК України

Ухвалою суду від 25.07.2018 року повідомлено сторони про перерву у судовому засіданні до 08.08.2018 року на 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 08.08.2018 року представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали. Представник відповідача позов заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.07.2014 року у справі №903/563/14 позов Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" про стягнення 5 716 122 грн. 72 коп. задоволено частково та постановлено стягнути з Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 3 940 844 грн. 54 коп. основної заборгованості, 1 058 942 грн. 47 коп. боргу по сплаті процентів за користування кредитом та 488 грн. 49 коп. пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а всього 5 000 275 грн. 50 коп.

На виконання рішення видано наказ від 07.08.2014 року №903/563/14-1.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 25.09.2014 року відкрито виконавче провадження №44841228 з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №903/563/14-1 від 07.08.2014 року.

Актом опису та арешту майна від 20.11.2014 року Відділом примусового виконання рішень описано та накладено арешт, зокрема, на КАМАЗ 45143-013-15, (2007), оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_2 (Т.1, а.с 32-34), який належить ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (Т.1, а.с. 49), листом УДАІ від 20.10.2014 року № 11/6037, результатами пошуку по БД Автомобіль (Т.1, а.с 50-53).

На замовлення ВПВР УДВС ГТУЮ проведена оцінка спірного транспортного засобу, яка згідно висновку про вартість об'єктів оцінки станом на 13.10.2017 року складала 399 420 грн. (Т.1, а. с. 24-25)

03.11.2017 року відділом примусового виконання рішень подано заявку на реалізацію арештованого майна шляхом розміщення в СЕТАМ ВП № 44841228 з інформацією щодо майна на продаж, в тому числі лот №2 - автомобіль КАМАЗ 45143-013-15, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова ХТС53215R72308182, стартова ціна 399 420 грн. (т.1, а. с. 35).

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 30.11.2017 року №300250 торги з реалізації лоту №248690 - автомобіля КАМАЗ 45143-013-15 2007 року випуску, ДНЗ АС1837АТ, № кузова ХТС53215R72308182 не відбулись у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів (т.1, а. с. 44).

21.12.2017 року згідно протоколу № 305044 відбулись торги з реалізації вантажного самоскиду КАМАЗ 45143-013-15, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузову кузова ХТС53215R72308182, стартова ціна 299 565 грн. Ціна продажу 360 000 грн. Переможець торгів - СФГ "Дєдов" (т.1, а. с. 44).

Згідно акту відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про проведені електронні торги від 09.01.2018 року переможцем торгів визначено СФГ "Дєдов", акт є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно (т.1, а. с. 47-48).

Відповідно до ст.48 ЗУ “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно наказу суду від 07.08.2014 року №903/563/14-1 стягненню з ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" підлягають грошові кошти - 3 940 844,54 грн. основної заборгованості, 1 058 942,47 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом та 488,49 грн. пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а всього 5 000 275,50 грн. Докази неможливості стягнення грошових коштів в матеріалах справи відсутні.

Накладення арешту на майно боржника, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є заходом примусового виконання рішення, направленим на забезпечення його реального виконання, при вжитті якого державний виконавець має діяти з повним дотриманням відповідної процедури, зокрема, з правом боржника запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, обов’язковим врахуванням того, що на певне майно згідно із Законом не може бути накладено стягнення.

Докази неможливості виконання наказу суду за рахунок іншого майна в матеріалах справи відсутні.

Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 року №2864-III введено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно із ст. 2 вищевказаного закону для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ОСОБА_1 виконавчою службою.

Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 3.6 мотивувальної частини рішення від 10.06.2003 року у справі N 1-11/2003 зазначив, що ОСОБА_6 не порушує конституційної вимоги обов'язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.

Отже, Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на примусове відчуження майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. При цьому, вказана заборона поширюється також і на випадки відчуження майна, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ОСОБА_1 виконавчою службою.

Згідно п. 1.1. Статуту Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 02.09.2009 року № 632 (т.1, а. с. 108-121), ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" є державним підприємством, яке засноване на державній власності і входить до складу Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України і є підзвітним йому.

Згідно п. п. 5.1, 5.2 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" є державним підприємством, частка держави у статутному капіталі якого становить 100%.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1996р. №701 "Про вдосконалення управління підприємствами спиртової та лікеро-горілчаної промисловості", було створено ОСОБА_1 концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, який був єдиним виробничо-господарським комплексом, що входить до системи Укрхарчпрому (Міністерства аграрної політики). До складу Концерну входять обласні державні об’єднання і підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, засновані на державній формі власності, в т.ч. і Луцький спиртогорілчаний комбінат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" ліквідовано ОСОБА_1 концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Концерн "Укрспирт"). ОСОБА_1 підприємство "Укрспирт" є правонаступником Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Концерн "Укрспирт").

Відтак, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672, ДП "Укрспирт" утворюється на базі майна Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Концерн "Укрспирт"), державних підприємств і об’єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, реорганізації державних підприємств і об’єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства, згідно з додатками №1 і №2 шляхом приєднання до Державного підприємства "Укрспирт" та шляхом виділу майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція, і передачі такого майна до Державного підприємства "Укрспирт". Отже, цією Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 утворено ОСОБА_1 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, а ОСОБА_1 підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства "Укрспирт".

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" з 07.12.2010 року перебуває в стані припинення.

ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №672 згідно акту № 1 від 01.07.2011 року передав ДП "Укрспирт" майно, в тому числі автомобіль КАМАЗ № 45143-013-15 (в акті порядковий № 422, т. 1 а. с. 54-82).

Спірний автомобіль зареєстрований за ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", перереєстрація транспортного засобу була неможлива у зв’язку з його арештом державною виконавчою службою.

ОСОБА_1 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" є правонаступником ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат", процедура реорганізації на даний час триває.

Згідно п. п. 1.1., 1.2. Статуту Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (нова редакція), що затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 року №260, підприємство створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010р. №672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості", засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є йому підзвітним. ОСОБА_1 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості є правонаступником Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), обласних державних об’єднань, що входять до його складу, а також державних підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості , що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо їх активів і боргових зобов’язань, пов’язаних з продовженням ліцензованої діяльності з виробництва, експорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, організаційним та матеріально-технічним забезпеченням функціонування ринку спирту етилового та алкогольної продукції.

Згідно з п. 5.1 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави" ОСОБА_1 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" включений у вказаний перелік.

Частиною 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об'єктів групи "Г" та паливно-енергетичного комплексу приймає Кабінет Міністрів України в установленому ним порядку.

Статтею 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що група "Г" - єдині майнові комплекси державних підприємств та акції акціонерних товариств, які на момент прийняття рішення про приватизацію (продаж) мають стратегічне значення для економіки та безпеки держав.

ОСОБА_1 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” є державним підприємством, частка держави у статному капіталі якого становить 100%, на нього поширюється дія встановленого статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторію на примусове відчуження майна, не допускається накладення арешту та реалізація майна органами Державної виконавчої служби.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 15.03.2017 року у справі № 911/4057/15.

Спірний транспортний засіб переданий на баланс ДП «Укрспирт» згідно акту № 1 від 01.07.2011 року задовго до реалізації на торгах.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 Луцького МПД ДП «Укрспирт» авто КАМАЗ № 45143-013-15 віднесений до основних засобів (т. 1 а. с. 83).

Фактичне використання чи не використання майна у господарській діяльності підприємства в силу Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не має визначального значення.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2018 року № 903/563/14, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 року, визнано недійсними постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 25.09.2014 року, від 04.11.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, акт опису та арешту майна ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" від 20.11.2014 року.

Обставини, які були підставою для визнання їх недійсними та які встановлені при розгляді даної справи, існували до та під час проведення електронних торгів.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акту, про проведення електронних торгів , що є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, є правочином.

За правилами проведення електронних торгів, передбачених Порядком, ОСОБА_1 підприємство “СЕТАМ” проводить електронні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається вартість майна, що виставляється на торги за оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

При цьому судом враховано, що з 01.01.2013 року набрав чинності ОСОБА_6 України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, яким встановлено інший порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних підприємств.

Статтею 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження” з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

ОСОБА_6 України “Про виконавче провадження”, ОСОБА_6 України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” щодо спірних правовідносин є спеціальними законами, але при цьому ОСОБА_6 України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” був прийнятий пізніше, то за загальним правилом, на необхідності застосування якого наголосив Верховний Суд України в рішенні від 01.04.2008 р. по справі №21-217во07, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області при здійсненні необхідних виконавчих дій щодо стягнення боргу з Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" повинен був керуватись саме нормами Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Частиною другою ст.4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” визначено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто законодавець визначив єдино можливий порядок вчинення виконавчих дій з метою стягнення коштів з державного підприємства на виконання рішення суду про стягнення коштів і який, при цьому, не передбачає можливості вчинення державним виконавцем інших дій, спрямованих на стягнення відповідних коштів, окрім дій, спрямованих на виконання стягнення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ОСОБА_6 в спірних правовідносинах боржником виступає державне підприємство і виконавчі дії вчинялись з метою стягнення з нього грошових коштів, то і обсяг цивільної дієздатності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо стягнення відповідних коштів з боржника у разі неможливості їх стягнення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, обмежується вищезазначеними нормами ст.4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.09.2016 № 2831/5, згідно п. п. 1, 3 якого організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком. Система реалізації майна - інформаційна електронна система, що забезпечує здійснення в електронній формі процесів прийняття та розміщення інформації про лоти, подання й обробки заявок на участь в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) з реалізації арештованого виконавцями майна, обробки інформації про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених ч. ч. 1-3 та ч. ч. 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч.1 ст. 215 цього Кодексу).

Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 року № 910/16955/17 зазначає, що державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями. З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпечення переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення покупця – учасника прилюдних торгів та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався. Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов’язковою умовою правомірності правочину.

Дії державного виконавця по підготовці торгів є складовою їх проведення. Допущені виконавцем порушення є підставою для визнання таких торгів недійсними.

ОСОБА_6 державний виконавець наклав арешт та передав на реалізацію майно державного підприємства в порушення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", проведені 21.12.2017 року ДП «Сетам» торги підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до абз. 3 п. 30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014р. №5, у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець.

Таким чином, наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним, є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця - до первісного стану (реституція), що характерно для зобов'язальних відносин, тому відповідачами у справі про визнання недійсними електронних торгів повинні бути організатор торгів і особа, визнана їх переможцем.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників осіб, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно статей 387, 388 ЦК України власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як - то факти, що підтверджують його право власності або інше суб’єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володіння відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Наведена правова позиція щодо застосування положень статей 387, 1212 ЦК України викладена в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-3090цс15.

Норми ст. ст. 1212 та 388 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання або збереження майна без достатньої правової підстави. Підстави застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу.

Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 Цивільного кодексу України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням ст. 388 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду України від 08.06.2016р. у справі №6-3089цс15, Вищого господарського суду України від 01.08.2017р. у справі №28/5005/6381/2011.

З правовою позицією про застосування положень ст.ст. 387, 388, 1212 ЦК України, як підстав виникнення зобов’язань з повернення безпідставно набутого майна погодився Верховний Суд України у постанові від 10.06.2015 року у справі №6-34цс15.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для витребування майна з посиланням на його вибуття на виконання судового рішення (частина 2 статті 388 ЦК України), суд вважає необґрунтованими з огляду на скасування постанов держаного виконавця про арешт майна та заборони його відчуження від 25.09.2014 р., від 04.11.2014 р., акту опису та арешту майна від 20.11.2014 р., встановлення неправомірних дій виконавця при підготовці та передачі спірного майна на реалізацію у даній справі. Такі дії державного виконавця не породжують жодних правових наслідків з моменту ухвалення. Отже, встановлення у даній справі обставин неправомірності дій державного виконавця, які були підставою для продажу майна боржника, виключає можливість застосування частини 2 статті 388 ЦК України та дозволяє застосувати положення пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України.

Правова позиція щодо можливості витребування майна у добросовісного набувача, якщо майно продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, без дотримання вимог закону при його виконанні викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року № 914/1953/17, від 27.06.2018 року № 915/856/16.

ОСОБА_6 спірний транспортний засіб вибув із володіння власника поза його волею, реалізація проведена з порушенням вимог законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов’язання СФГ «Дєдов» повернути самоскид Державному підприємству "Луцький спиртогорілчаний комбінат».

Застосовані ухвалою суду від 24.01.2018 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

ОСОБА_6 спір до розгляду суду доведено з вини Головного територіального управління юстиції, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на нього.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 86, 129, 237-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними електронні торги з реалізації вантажного самоскиду КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова ХТС53215R72308182, реєстраційний номер НОМЕР_2, проведені 21.12.2017 року ОСОБА_1 підприємством "Сетам", оформлені протоколом проведення прилюдних торгів від 21.12.2017 року № 305044, виданим ОСОБА_1 підприємством "Сетам", актом про проведення електронних торгів від 09.01.2018 року ВП №44841228, виданим Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

3. Зобов’язати Селянське фермерське господарство "Дєдов" (вул. Залізнична, буд. 1б, смт. Олександрівка, Олександрівський район, Кіровоградська обл., код 20653891) повернути Державному підприємству "Луцький спиртогорілчаний комбінат (вул. Ковельська, 67, м. Луцьк, Волинська обл., код 05515312) вантажний самоскид КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова ХТС53215R72308182, реєстраційний номер НОМЕР_2.

4. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Волинській області (вул. Володимирська, 1 м. Луцьк код ЄДРПОУ 34827061) на користь Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат (вул. Ковельська, 67, м. Луцьк, Волинська обл., код 05515312) 8 634 грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Скасувати арешт, накладений ухвалою господарського суду Волинської області від 24.01.2018 року № 903/41/18 на вантажний самоскид КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова ХТС53215R72308182, реєстраційний номер НОМЕР_2.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

17.08.2018

Суддя А. М. Кравчук