Рішення № 7591915, 11.11.2009, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-5093/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2009 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Литвиненко В.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він з липня 1978 року по жовтень 2008 року працював у шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості, в тому числі у ВАТ «Павлоградвугілля», отримав професійні захворювання – двосторонній плечолопатковий періартроз, деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів, вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок, антракосилікоз, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів, нейросенсорна приглухуватість.

Згідно висновку МСЕК №2 від 25 грудня 2008 року йому встановлено сукупно 60% втрати професійної працездатності і він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода у розмірі 75 600 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що:

- відсутній медичний висновок МСЕК щодо наявності чи відсутності факту спричинення позивачу моральної шкоди,

- позивач не зазначив, якими неправомірними діями або бездіяльністю з боку ВАТ «Павлоградвугілля» йому заподіяна втрата працездатності і чи є причинний зв'язок між шкодою і протиправними діями відповідача. Натомість позивач свідомо йшов працювати в шкідливих умовах. Небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є підставою для стягнення з підприємства моральної шкоди,

- відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим незалежно від часу настання страхового випадку припинено з 01 січня 2008 року,

- рішення Конституційного Суду України не може бути застосоване замість норми діючого матеріального права,

- Верховний Суд України при розгляді аналогічних справ дійшов висновку, що у цей час не існує законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому робітнику моральну шкоду,

- позивач пропустив тримісячний строк позовної давності, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових правовідносинах з шахтами державної холдингової компанії «Павлоградвугілля»,

отримав професійні захворювання – двосторонній плечолопатковий періартроз, деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів, вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок, антракосилікоз, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів, нейросенсорна приглухуватість.

Висновком МСЕК №2 від 25 грудня 2008 року йому встановлено сукупно 60% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Згідно з чинним Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, з 01 січня 2008 року припинено відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим особам.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 встановлено, що після зняття обов'язку щодо відшкодування страхової виплати за моральну шкоду з Фонду соціального страхування від нещасного випадку така шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом на підставі ст.1167 ЦК України.

Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як передбачено пунктом 1 статті 9 ЦК України, положення Цивільного кодексу застосовуються до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки він втратив можливість повністю реалізувати свої можливості, постійно відчуває наслідки професійних захворювань, змушений приймати лікарські препарати, стан його здоров’я став незадовільним, він часто лікується стаціонарно та амбулаторно, в нього постійні болі в суглобах, не може займатись домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, він став дратівливий, втратив впевненість у майбутньому, відчуває депресивний стан. Вказані обставини порушують звичне життя позивача і свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.

Таким чином, наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом. Наявність медичного висновку про встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди не є обов'язковим для вирішення справи по суті, оскільки суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому з урахуванням глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Спеціальні медичні знання для цього не потрібні.

Що стосується посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні прав позивача, відсутність з його боку протиправних дій та причинного зв'язку між порушенням прав позивача і протиправними діями, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України у разі спричинення каліцтва, іншого пошкодження здоров'я моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, що його спричинила.

Строк позовної давності позивачем не пропущений, тому що правовідносини між сторонами є продовжуваними, оскільки професійні захворювання позивача мають постійний характер і третя група інвалідності йому встановлена безстроково. Згідно пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного Кодексу України, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я позовна давність не поширюється.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, його часткову можливість вести активний спосіб життя, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 6000 грн.

В останній частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п.1 «д» ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Таким чином, судовий збір повинен складати 8,50 грн.

На день подачі позовної заяви у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення становить 15 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 131 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (рахунок № 26006039733200 в АКІБ «УкрСиббанк» м.Харків МФО 351005, код ЄГРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 6000 грн (шість тисяч грн).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 8 грн 50 коп (вісім грн 50 коп).

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн (п'ятнадцять грн) на користь державного бюджету м.Павлограда ( р/р 31217259700032 код одержувача 24237540 банк «ГУДКУ» в Дніпропетровській області МФО банку 805012).

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.М. Литвиненко