Ухвала суду № 75918159, 15.08.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 236/3015/17

Провадження №1-кп/219/273/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі головуючого судді Фролової Н.М., суддів Конопленко О.С., Хомченко Л.І., за участю секретаря судового засідання Шкурат К.В., прокурора Киркач І.С., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, перекладача ОСОБА_7, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Бахмуті кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6 Хабаровського краю Російської Федерації, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою:Донецька область, м. Лиман, вул. А.Солов’яненка, 43, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, українця, громадянина ОСОБА_8, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_11, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12,

обвинувачених у вчиненні, злочину передбаченого ст. 187 ч. 3 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 Кримінального кодексу України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на те, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються, передбачене ч.3 ст. 187 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, то вказані обставини можуть спонукати їх переховуватись від органів досудового розслідування та перешкоджати забезпеченню виконання процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні. Про що також свідчить відсутність міцних соціальних зав’язків обвинувачених. Крім того обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків та потерпілого по даному кримінальному провадженню. Даний ризик обґрунтований тим, що очевидців вчинення зазначеного кримінального правопорушення не було. Перебуваючи на свободі, зможуть незаконно вплинути на потерпілого ОСОБА_9 з метою уникнення від відбування покарання, знаючи, де мешкає потерпілий, зможуть вплинути і на нього, змусивши змінити дані ним показання. Крім того обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Висновок про наявність даного ризику обґрунтовується тим, що обвинувачені мають непогашені судимості за вчинення умисних, тяжких злочинів проти власності особи. Відбували покарання у місцях позбавлення волі, звільнившись, на шлях виправлення не стали і знову вчинили інкриміноване їм особливо тяжке кримінальне правопорушення. Тому це може свідчити про те, що перебуваючи на свободі обвинувачені можуть продовжити свою злочинну діяльність.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на те, що він тривалий час перебуває під вартою, вина у вчиненні злочину не доведена, про що будуть надані відповідні докази, ризики не доведені та перелічені формально. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт протягом певного періоду за адресою: м. Лиман, вул. Грушевського,1/10, проти чого заперечував прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на тривалий час перебування під вартою та недоведеність його вини у вчиненні злочину, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність підстав, недоведеність ризиків, а також те, що прокурором необґрунтовано застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на тривалий час перебування під вартою, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відсутність вини у вчиненні злочину, а також на стійкі соціальні зв’язки. Просив змінити йому запобіжний захід, який не пов'язаний з позбавлення волі, проти чого заперечував прокурор.

Захисник ОСОБА_3 – ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що неможливо вирішувати питання щодо продовження запобіжного заходу, не вирішив питання щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, а також на те, що не надані документи, на які прокурор посилається в своєму клопотанні.

Суд, з’ясувавши думку учасників кримінального провадження зазначає наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2018 року обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 18 серпня 2018 року включно.

У відповідності до ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Згідно з п.5 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, а також те, що він обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 187 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 а також наявність ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, вплив на потерпілого, свідків, які не зменшилися, що свідчить про неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів, з метою запобігання вказаним ризикам, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Суд враховує те, що ОСОБА_2, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, а також те, що він обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 187 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2 а також наявність ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, вплив на потерпілого, свідків, які не зменшилися, що свідчить про неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів, з метою запобігання вказаним ризикам, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує те, що ОСОБА_3, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, а також те, що він обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 187 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 а також наявність ризиків переховування від суду, вплив на потерпілого, свідків, які не зменшилися, що свідчить про неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів, з метою запобігання вказаним ризикам, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 314, 369 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України строк тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» на 60 (шістдесят) днів до 13 жовтня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України строк тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» на 60 (шістдесят) днів до 13 жовтня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України строк тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» на 60 (шістдесят) днів до 13 жовтня 2018 року включно.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_5, ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_10

Судді /підпис/ ОСОБА_11

/підпис/ ОСОБА_12

Суддя Н.М.Фролова