Ухвала суду № 75915742, 13.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/572/18 Справа № 697/560/18 Категорія: ч.1 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 травня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого без реєстрації в с. Ковалі, Канівського району, Черкаської області,

визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 11 (одинадцять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_7, у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишений без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахується з 25.05.2018 року.

В строк відбуття покарання, ОСОБА_7 зарахований за правилами, визначеними ч.5 ст.72 КК України (в редакції закону від 18.05.2017), період його попереднього ув’язнення з 21.11.2017 року по 24.05.2018 року, з розрахунку 1 (один) день попереднього ув’язнення відповідає 1 (одному) дню позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7, задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 розмір завданої моральної шкоди у сумі 300 000 (триста тисяч) гривень.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком районного суду, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що 20.11.2017 року, близько 20 години 30 хвилини в с. Ковалі, Канівського району, Черкаської області, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння та перебуваючи в приміщенні вітальні будинку, де він тимчасово проживав разом із своєю співмешканкою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, з метою вбивства своєї співмешканки ОСОБА_10, на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли під час сварки у ході спільного розпиття спиртних напоїв, бажаючи настання смерті ОСОБА_10, умисно наніс останній численні удари кулаками рук в обличчя, а також кухонним ножем близько шести ударів в грудну клітку спереду і ззаду, а в подальшому, коли ОСОБА_10 впала на підлогу, продовжуючи виконання свого злочинного наміру, наніс близько десяти ударів по голові та обличчю потерпілої, як тупою, так і гострою частинами сокири.

В результаті зазначених дій ОСОБА_7, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №03-01/969 від 21.11.2017, спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки зліва та справа, які представлені у вигляді: рани в ділянці лівої молочної залози, ушкодження м’язів четвертого міжреберного проміжку зліва, ушкодження стінки серцевої сорочки та передньої стінки лівого шлуночка, рани на спині справа на рівні дев’ятого грудного хребця, ушкодження прямих м’язів спини в проміжку між остистими відростками 9 та 10 грудних хребців, ушкодження міжреберних м’язів дев’ятого міжребір'я зліва, ушкодження лівої легені, які ускладнилися розвитком гострої крововтрати, та численних ран на голові, численних переломів кісток лицевого черепа, перелому кісток основи черепа, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких наступила смерть потерпілої.

Крім того, ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_10 ушкодження у вигляді численних синців та саден на голові, тулубі та кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні порушує питання про його скасування. Вважає вирок суду незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Судом першої інстанції не в повній мірі враховано ступінь небезпечності вчиненого засудженим злочину та особу обвинуваченого. Просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15років.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, доводи потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Колегія суддів вважає, що висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом досліджені в порядку ч.3 ст.349 КПК України, дії ОСОБА_7 кваліфіковано правильно, що не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

Апеляція прокурора щодо м’якості покарання призначеного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд першої інстанції дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про особу винної, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчиненню ним нових злочинів.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_7, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, вчинив один епізод злочинної діяльності, характеризується посередньо. Наявність пом’якшуючих покарання обставин – щире каяття та активне сприяння розслідування злочину, наявність обставини, що обтяжує покарання – це вчинення злочину особою в стані алкогольного сп’яніння та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість його виправлення в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі, яке є справедливим і таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання та призначено ближче до середньої межі санкції ч.1 ст.115 КК України.

Крім того, колегія суддів враховує роз’яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Доводи апеляції прокурора про призначення більш суворого покарання, так як обвинувачений раніше вчиняв аналогічні злочини є необгрунтованими.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 дійсно був засудженим 16.10.1997 року за скоєння злочину, передбаченого ст.94 КК України ( в редакції 1960 року), однак дана судимість погашена і за законом при призначенні покарання за даним вироком суд не може враховувати попередні судимості, які погашені у встановленому порядку.

Враховуючи обставини справи та дані про особу обвинуваченого, наявність пом’якшуючих обставин, колегія суддів вважає, що немає підстав призначати ОСОБА_7 найсуворіше покарання, як того просить прокурор в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку дотримані в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, в зв’язку з чим апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги прокурора без задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 травня 2018 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі 3 місяців з дня його проголошення, а засуджений в той самий строк з моменту вручення копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :