Постанова № 75915209, 15.08.2018, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1034/18

Провадження № 3/694/178/18

ПОСТАНОВА

іменем України

15.08.2018року м.Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Дудніченко В.М. за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, прокурора Гончар Р.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління захисту економіки у Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, перебуває на посаді сільського голови Моринської сільської ради Звенигородського району Черкаської області

за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого ст.172-6 ч.1 КУпАП України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №ГП 507892, складеного 117.07.2018 року старшим оперуповноваженим міжрайонного відділу №3 управління захисту економіки в Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітаном поліції ОСОБА_3, ОСОБА_1, являючись головою Моринської сільської ради, Звенигородського району, Черкаської області, будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до офіційно оголошеного виборчою комісією рішення про підсумки виборів, ОСОБА_1 обраний головою Моринського сільської ради Звенигородського району та приведений до присяги.

Так, посаду голови Моринської сільської ради віднесено до суб’єктів уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та які несуть відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень пов’язаних з корупцією відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, голова сільської ради є суб’єктом вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, та на нього розповсюджуються обмеження та обов’язки передбачені ст. ст. 45, 52 Закону.

Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) правопорушення, пов’язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. і ст. З цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Частиною 1 ст. 45 визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством..

Так, рішенням № 3 від 11.08.2016 Національного агентства, яким затверджено роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Роз’яснення) стосовно заходів фінансового контролю, визначено етапність початку роботи системи декларування у 2016- 2017 роках, яка визначена рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 958/29088.

На підставі вище викладеного, відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 3 розділу 1 Роз’яснення, перший етап подачі декларацій розпочинається з 00 годин 00 хвилин 01 вересня 2016 року для таких типів декларацій (повідомлень) та суб’єктів декларування: - щорічні декларації за 2015 рік службових осіб, які станом на 01 вересня 2016 року займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище. Зазначені у цьому абзаці декларації подаються протягом 60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці.

Другий етап декларування розпочинається — з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2017 року для всіх інших суб’єктів декларування та декларацій (повідомлень), передбачених Законом.

У даному випадку станом на вказану вище дату ОСОБА_1 згідно зі ст. 50 Закону не займав відповідальне та особливо відповідальне становище, а тому для нього початок декларування розпочинався з другого етапу.

Одночасно, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23.03.2017 № 1975-УІІІ, продовжено до 1 травня 2017 року строк подання щорічної декларації для осіб, які відповідно до цього Закону подають таку декларацію вперше".

Таким чином, граничним терміном подачі декларації для ОСОБА_1 було визначено законом до 01 травня 2017.

За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, декларація за 2016 рік ОСОБА_1 подана до Реєстру лише 27.05.2017.

Отже, ОСОБА_1 будучи особою, на яку відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону поширюється дія цього Закону, без поважних причин несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, оскільки граничний термін подачі був до 01.05.2017, а декларація фактично подана 27.05.2017.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та зашкодити суспільним інтересам, то таке правопорушення не може бути визнане, як малозначне.

Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є не визначеним, оскільки ОСОБА_1 мав можливість подати електронну декларацію через мережу «Інтернет» в будь-якому місці.

Датою вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією є гранична дата, до закінчення якої необхідно було подати вказану декларацію, тобто 01.05.2017 року.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією є дата встановлення всіх обставин по справі.

Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне подання ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначені строки, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.

Прокурор в судовому засіданні підтримав складений адміністративний протокол відносно ОСОБА_1. у вказаному адміністративному правопорушенні, пов’язаного з корупцією, зокрема, зазначив, що матеріалами адміністративного протоколу підтверджується вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП України, яке вчинено шляхом несвоєчасного подання декларації про доходи та майновий стан за 2016 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.172-6 ч.1 КУпАП України, не визнав та пояснив, що він почав заповнювати електронну декларацію за 2016 рік в березні 2017 року, він через мережу Інтернет зайшов на сайт Єдиного Державного реєстру декларацій заповнив чернетку після чого 14 березня 2017 року відправив дану декларацію шляхом натиснення на кнопку «подати декларацію», будучи впевненим, що дана декларація подана, проте, з невідомих йому причин, декларація не була відправлена до Єдиного реєстру. Після чого 27 травня 2017 року він був викликаний до Звенигородської місцевої прокуратури, де його повідомили, що він не подав декларацію. Після чого він відразу 27.05.2017 року повторно подав декларацію.

Вважає, що його вини немає, оскільки, це сталось через технічний збій, не спрацювала електронна система. До матеріалів додав копію витяг з Єдиного Державного Реєстру декларацій.

Заслухавши доводи прокурора, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України, суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку про адміністративне корупційне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» або, з огляду на час вчинення правопорушення чи розгляду в суді, Законом України «Про запобігання корупції»; чи є особа винною в його вчиненні, отже чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Суддя також повинен з'ясувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням останньою службових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках - мети правопорушення.

Суддя при розгляді справи повинен виконувати функції незалежного та неупередженого органу правосуддя, процесуальна функція якого відділена від функції «обвинувачення» та не вправі проявляти ініціативу і активність у зборі додаткових доказів, якими можуть бути підтверджені підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо орган, який склав протокол не ініціює це питання.

Відповідно до ч.1 ст.172-6 КУпАП України відповідальність настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при цьому суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII визначено, що корупцією є використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Вище зазначеною нормою також визначено, що корупційним правопорушенням являється діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного корупційного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з врахуванням положень ст. 1 цього Закону, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи та своєчасно подати декларацію, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.

Відповідно до статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об’єктивну істину у справі.

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Крім того, згідно з п.2 роз’яснень спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією» вих.№223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи вчасно подати декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов’язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010).

За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік ОСОБА_1 подав до Реєстру 27.05.2018 року.

Матеріали справи не містять, а прокурором у судовому засіданні не представлено будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б з достовірністю свідчили про суб’єктивні ознаки (прямого умислу) на несвоєчасність подання ОСОБА_1 своєї декларації про доходи та майновий стан за 2016 рік, коли він усвідомлював протиправний характер своїх бездіяльності та дій, передбачала їх шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків, а тому не в повному обсязі доводить про наявність обов"язкової складової будь-якого правопорушення - суб’єктивної сторони даного правопорушення.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами

Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які дані про форму вини, в даному випадку наявність прямого умислу, а матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_1 подавши декларацію повторно 27.05.2018 року, мав умисел на порушення вимог фінансового контролю чи переслідував будь-який корупційний інтерес.

Зазначені ОСОБА_1 обставини також підтверджуються наданим ним та наявним в матеріалах справи витягом з поштової (електронної) скриньки з якої вбачається, що 14.03.2017 року декларацію ОСОБА_1 успішно збережено у Єдиному Державному Реєстрі декларацій. Крім цього, вказаний витяг підтверджує послідовність дій користувача, які вчинив ОСОБА_1

Також суд приймає як доказ наданий в судовому засіданні прокурором пояснення ОСОБА_1 прокурору Звенигородської місцевої прокуратури від 28.05.2018 року відносно несвоєчасного подання декларації, з пояснення з якого вбачається, що ОСОБА_1 не мав умислу на не подачу декларації

Вище наведене підтверджує виконання ОСОБА_1 всіх дій, які він вважав за необхідне виконати з метою подання електронної декларації про доходи та майновий стан за 2016 рік, однак, декларація не була відправлена до реєстру не з його вини.

Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 прямого умислу, направленого на несвоєчасне подання і оприлюднення своєї декларації про доходи та майновий стан за 2016 рік до ЄДРД, вчинення таким чином адміністративного правопорушення пов»язаного з корупцією, відповідальність за що передбачена ст.172-6 ч.1 КУпАП України, у справі не має.

Статтею 7 КУпАП України встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, прокурора, дослідивши та оцінивши в сукупності всі обставини справи, керуючись законом та правосвідомістю, суд приходить до висновку про те, що оскільки, ОСОБА_1. намагався вчасно виконати всі дії, які вважав за необхідне з метою подання електронної декларації, про що свідчить витяг з поштової скриньки та відповідні послідовні дії користувача, однак, декларація через перебої в роботі сервісу не була відправлена до реєстру не з його вини, відповідно до наданих матеріалів ОСОБА_1 заповнив текст декларації, намагався направити декларацію до Єдиного реєстру, однак, не маючи спеціальної освіти в галузі комп'ютерних технологій, не перевірив відправлення декларації до реєстру, що судом розцінюється як технічна помилка. Крім того, суд вважає, що причини несвоєчасної подачі електронної декларації ОСОБА_1 є поважними, тому вказане свідчить про те, що в його діях відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, яка характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до правових позицій ВССУ від 22.05.2017 року « Щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за окремі порушення, пов"язані з корупцією» вчинення діяння, передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП України через необережність виключає притягнення особи до адміністративно відповідальності.

Згідно ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення та скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність.

Приймаючи до уваги наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП України підлягає закриттю, відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст.247 п.1 ч.1, 280, 283, 284 КУпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

провадження в справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ст.172-6 ч.1 КУпАП України, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП, в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя