Ухвала суду № 75910958, 13.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 591/1186/18 Номер провадження 11-кп/786/1004/18Головуючий у 1-й інстанції Янголь Є.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

13 серпня 2018 року м. Полтава

ОСОБА_2 судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості від 06.03.2018 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 за кримінальним провадженням № 22018200000000028.

Визнано винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 258-5 КК України та на підставі ст. 69 КК України призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 8800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 149600 грн та без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2017, а саме автомобіля Renault Koleos, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить вирок суду щодо ОСОБА_5 змінити та виключити з мотивувальної частини вироку прізвище «ОСОБА_4Ю.», змінивши його словами «особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження».

Перевіривши апеляційну скаргу, на відповідність вимогам КПК України, вважаю за необхідне повернути апеляційну скаргу за наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ст. 393 та 394 КПК України, що містить вичерпний перелік осіб, які мають право подавати апеляційну скаргу та особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, за відсутності у вичерпному переліку КПК України осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду, його апеляційне оскарження не можливе.

Окрім цього, слід зазначити, що статтею 394 КПК України визначено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.

Згідно з ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Положення ч.2 ст.473 КПК України вказують на те, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного чи обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту першого частини четвертої статті 474 КПК України.

З аналізу норм кримінального процесуального кодексу слідує, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржений обмеженим колом суб'єктів та з чітко визначених законом підстав, зазначених у частинах 3, 4 ст. 394 КПК України.

Тому, на підставі п.2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Щодо посилання адвоката на ст..55 Конституції України, як на норму, яка гарантує право на оскарження у більш широкому розумінні, слід зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, зазначено, що поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Окрім того, в ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Що ж стосується посилань у апеляційній скарзі на згадування прізвища «ОСОБА_4Ю.» у мотивувальній частині вироку, слід зазначити, що суд, викладаючи об’єктивну сторону кримінального правопорушення відносно ОСОБА_5 вказав на співучасть останнього з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Жодних прізвищ та ідентифікаційних ознак іншої особи судом у вироку не зазначено.

У зв’язку з викладеним, враховуючи, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, іншими особами крім обвинуваченого, його захисника, законного представника та прокурора, вважаю за необхідне повернути апеляційну захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4

На підставі викладеного та керуючись ст. 399 КПК України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_5 - повернути особі, що її подала.

Ухвала про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку.

ОСОБА_2 ОСОБА_1