Ухвала суду № 75910635, 16.08.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1462/18

Провадження № 1-кс/541/742/2018

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Полтавська область, Україна, 37600

У Х В А Л А

16 серпня 2018 рокум.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

слідчого судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

з участю: секретаря - Калініченко Л.О.,

прокурора – Орел О.І.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_2

розглянувши клопотання слідчого Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 152, ч.2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

16 серпня 2018 року слідчий СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , зазначивши, що по кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, а строк тримання під вартою підозрюваного спливає 18 серпня 2018 року. При цьому залишаються існувати ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При розгляді даного клопотання слідчим суддею прокурор просив його задовольнити, пославшись на необхідність забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов’язків, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що до закінчення дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою ОСОБА_1 неможливо закінчити досудове розслідування в зв’язку з тим що, станом на 16 серпня 2018 року в ході розслідування кримінального провадження не надійшли висновки відповідних імунологічних експертиз призначених судом за клопотанням слідчого, без чого неможливо закінчити провадження по справі.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував своєї вини у вчиненні інкримінованих йому діянь, але просив обрати йому більш м’який запобіжний захід, не пов’язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що він не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду і буде виконувати всі покладені на нього обов’язки.

Законний представник неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_1 –ОСОБА_4 просила суд не продовжувати її онуку запобіжний захід у виді тримання під вартою, зобов’язувалася доставляти його до суду та органів слідства.

Захисник ОСОБА_2 просила не продовжувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, зазначивши, що відсутні об’єктивні підстави для цього, оскільки орган досудового розслідування у визначені законом строки не прийняв всіх заходів для проведення відповідних експертних досліджень, не обґрунтував наявність передбачених законом ризиків продовження підозрюваним злочинної діяльності, переховування від органів досудового розслідування та суду, можливості впливу на свідків та потерпілого. Звернула увагу на неповнолітній вік підозрюваного та просила застосувати відносно нього запобіжний захід не пов’язаний з позбавленням волі.

Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, захисника, законного представника, пояснення підозрюваного ОСОБА_1, вивчивши матеріали клопотання приходить до наступного висновку.

Встановлено, що слідчим Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170260000503 від10.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч.2 ст. 186 КК України.

З клопотання, наданого на розгляд слідчого судді вбачається, що 10 липня 2018 року, ОСОБА_1 близько 16 год. 30 хв. перебуваючи в смт. Ромодан Миргородського району поблизу залізничної станції зґвалтував потерпілу ОСОБА_5 та здійснив відкрите викрадення належного їй майна із застосуванням погрози застосування насильства.

ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 152, ч.2 ст. 186 КК України 12 липня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 липня 2018 року відносно підозрюваного ОСОБА_1, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Стороною обвинувачення було доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_1, не навчається, не працює, може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду, а також впливати на свідків,потерпілого, тому застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків. Строк дії цієї ухвали визначено по 18 серпня 2018 року.

Виходячи зі змісту ст. 177 ч. 2 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст.177 ч.1 КПК України.

Відповідно до змісту ч.3,5 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що подальше тримання під вартою підозрюваного виправдовують такі обставини: заявлений ризик не зменшився або з’явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою; є обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджуються зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме поясненнями підозрюваного ОСОБА_1 в судовому засіданні, заявою потерпілої ОСОБА_5 про вчинення відносно неї 10.07.2018 року зґвалтування та відкритого викрадення її мобільного телефону невідомим чоловіком (а.с.3), показаннями потерпілої ОСОБА_5 про обставини зґвалтування та відкритого викрадення належного їй майна (а.с.8-9); протоколом огляду місця пригоди –території поблизу залізничної станції Ромодан Миргородського району, де виявлено та зафіксовано сліди злочину, що підтверджує показання потерпілої ОСОБА_5 стосовно вчинених відносно неї невідомим чоловіком насильницьких дій (а.с.5); протоколом затримання ОСОБА_1 від 10.07.2018 року в ході якого у нього було виявлено та вилучено належне потерпілій майно (а.с.18-19); показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які пояснили про обставини за яких вони дізналися про насильницькі дії вчинені відносно потерпілої та про те, як після вчинення злочину виглядала потерпіла (а.с. 21-24).

Відповідно до ст. 199 ч. 4 КПК України слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постановою керівника Миргородської місцевої прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018170260000503 продовжений до 3 місяців – до 10.10.2018.

Суд приходить до переконання, що слід продовжити підозрюваному ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому враховує обґрунтованість підозри ОСОБА_1, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яка підтверджуються зібраними у кримінальному проваджені доказами, перевіреними слідчим суддею. Також слідчим суддею враховується наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме запобігання спроб переховуватися від органу досудового розслідування та суду, адже підозрюваний проживає з опікуном, який на нього позитивного впливу не має, що вбачається з пояснень самого підозрюваного, який самостійно, всупереч волі опікуна неодноразово залишав місце проживання, засобів до існування не має, в той же час бажає вести самостійне життя та приймати самостійні рішення, не прислуховуючись до думки опікуна, що вказує на наявність ризику продовження злочинної діяльності. Також суд вважає, що підозрюваний може здійснювати вплив на потерпілу, з метою добитися зміни її показань у власних інтересах, що вбачається з поведінки підозрюваного при вчиненні ним злочинів, що зазначена в показаннях потерпілої досліджених судом в судовому засіданні.

При продовженні такого запобіжного заходу як тримання під вартою неповнолітньому, суд враховує ту обставину, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні насильницьких злочинів, серед яких є тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6-ти років, стійких соціальних зв’язків не має, опікун не має на підозрюваного належного позитивного впливу, який міг би забезпечити його належну поведінку та явку до органів досудового розслідування і суду, а отже, існують ризики невиконання ним процесуальних обов'язків, а також ухилення від органів досудового розслідування, суду, продовження злочинної діяльності, впливу на потерпілу, зважаючи на що, суд приходить до переконання, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі і домашнього арешту, є недостатнім для запобігання вказаним ризикам.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, про те, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є підвищена суспільна небезпека інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення-злочину, тому необхідно погодитися з думкою прокурора, що такі ознаки дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 буде переховуватися від слідства та суду, може продовжити злочинну діяльність, впливати на потерпілу.

В той же час, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою має застосовуватись до неповнолітнього лише як винятковий захід з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»).

Слід зазначити, що на міжнародному рівні існує консенсус стосовно того, що для дітей, які перебувають у конфлікті із законом, період часу між вчиненням злочину й остаточним реагуванням на цей вчинок має бути якомога коротшим. Чим триваліший цей період, тим більшою є імовірність того, що захід реагування втратить свій позитивний і виховний вплив, і тим більше шкоди буде завдано репутації дитини (п.51 Зауваження загального порядку №10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей»). Із часом неповнолітній особі все важче, а іноді й неможливо логічно та психологічно пов’язати процедуру судового розгляду та винесення рішення із самим правопорушенням (п.20.1 Мінімальних стандартних правил ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх).

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне зменшити строк який неповнолітній за даною ухвалою буде перебувати під вартою на 32 дні, щоб мати можливість вирішити питання про доцільність продовження тримання неповнолітнього під вартою в даному кримінальному провадженні.

Продовження строків тримання під вартою необхідне для завершення досудового розслідування, по якому необхідно провести процесуальні та слідчі дії, а саме отримати висновки судово імунологічних експертиз; виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Отже, прокурором та слідчим доведено, що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про тримання під вартою.

З огляду на викладене, суд вважає що наведені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, з метою забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством та відповідно до положень ст. 183 КПК України, є правові підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176-178, 183, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, суд , -

у х в а л и в :

1. Клопотання слідчого СВ Миргородського ВП ГУНП України в Полтавській області ОСОБА_3 від 16 серпня 2018 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, продовжити до 16 вересня 2018 року.

4. Копію цієї ухвали для виконання негайно направити до Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області.

5. Копію цієї ухвали для відому вручити прокурору, підозрюваному, захиснику, законному представнику та слідчому органу досудового розслідування, яким ініційовано розгляд відповідного клопотання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області протягом п’яти днів з дня її оголошення, проте відповідно до положень ст. 205 КПК України дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддяОСОБА_9