Рішення № 75910235, 16.08.2018, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/695/18

Провадження № 2/525/263/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.08.2018 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що поданий її представником по довіреності ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області та Матяшівської сільської Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що за життя її покійна мати – ОСОБА_4, яка померла 29.10.2010 року, володіла на праві приватної власності чотирма земельними ділянками площею відповідно 1,61 га, 1,65 га, 1,61 га (успадкована після померлого чоловіка ОСОБА_5) та 2,74 га (успадкована після померлого чоловіка ОСОБА_5) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району та згідно з розпорядженням голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 17.03.2011 року №90 мала право на виготовлення державного акта на земельну ділянку площею 0,6386 га, призначення – кормове угіддя, яка розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району, але за життя правовстановлюючий документ виготовити не встигла.

Позивач вказує, що на ім’я ОСОБА_4 видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 4,92 умовних кадастрових гектари серія ПЛ №0100240, про що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються ОСОБА_3 райдержадміністрацією КСП «Світанок» Великобагачанського району зроблено запис за №449 від 26.12.1996 року. Сертифікат був виданий на підставі розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації №359 від 16.12.1996 року. При паюванні бувшого КСП «Світанок» на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району розпайовувалися окремо рілля і окремо кормове угіддя. На ріллю ОСОБА_4 оформила державні акти на земельні ділянки, а на кормові угіддя, які входили в земельну частку (пай) в розмірі 0,9479 умовних кадастрових гектари померла ОСОБА_4 за життя не отримала державного акту.

Як зазначає позивач, згідно з заповітом, посвідченим Гоголівською селищною радою Великобагачанського району Полтавської області 01.12.2004 року, зареєстрованим у реєстрі за №542, після смерті 29.10.2010 року її матері ОСОБА_4 вона прийняла спадщину на все її майно. За заявою позивача по справі було відкрито спадкову справу №39-2011 у ОСОБА_3 державній нотаріальній конторі.

Позивач вказує, що 05.07.2011 року їй були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на чотири земельні ділянки площею 1,61 га, площею 1,61 га, площею 1,65 га та площею 2,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району.

Як зазначає позивач, вона 24.04.2018 року звернулася з заявою до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори з проханням оформити та видати їй свідоцтво про спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,6386 га, на яку її покійна мати ОСОБА_4 за життя мала право, але не встигла оформити державний акт на цю земельну ділянку.

Виконуючою обов'язки державного нотаріуса ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 постановою від 26.04.2018 року їй, ОСОБА_1, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,6386 га, що розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району після померлої 29.10.2010 року її матері ОСОБА_4 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказаний об’єкт нерухомого майна. Земельна частка (пай) щодо кормових угідь відповідно до архівного витягу з розпорядження голови ОСОБА_3 РДА від 17.03.2011 року №90 складала 0,9479 умовних кадастрових гектарів.

Позивач стверджує, що сертифікат на земельну ділянку частку (пай) на кормові угіддя у неї відсутній, так як замість нього її покійній матері були видані два державні акти на дві земельні ділянки площею 1,65 га та площею 1,61 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району. Усунути зазначені недоліки в позасудовому порядку в даний час неможливо, так як цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, до того ж видача державних актів на право власності на земельні ділянки відмінена, в зв’язку з цим він змушений звернутись до суду з даною позовною заявою.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати за нею, ОСОБА_1, як за спадкоємцем за заповітом, що прийняла спадщину після померлої 29 жовтня 2010 року матері ОСОБА_4, останнім місцем проживання якої було сел. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області, право на земельну частку (пай) розміром 0,9479 умовних кадастрових гектарів (кормові угіддя) в межах реформованого КСП «Світанок» на території

Матяшівської сільської ради Великобагачанського району, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії ПЛ №0100240 на право на земельну частку (пай), зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за №449 26 грудня 1996 року, виданого на підставі розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації №359 від 16.12.1996 року (а.с.а.с.2-4).

Ухвалою суду від 14.06.2018 року відкрито загальне позовне провадження по справі та підготовче засідання призначено на 05.07.2018 року. Витребувано у ОСОБА_3 ДНК інформацію про те, хто прийняв спадщину та відмовився від її прийняття після смерті 29.10.2010 року ОСОБА_4, останнім місцем проживання якого було сел. Гоголеве та чи надхолили претензії кредиторів; також було витребувано інформацію про наявність/відсутність заповіту після смерті даної особи (а.с.24). 05.07.2018 року підготовче засідання було відкладено на 16.08.2018 року.

До проведення підготовчого судового засідання у справі та до початку розгляду справи по суті представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 подав письмове клопотання про підтримання позовних вимог ОСОБА_1 та про розгляд справи у його відсутність (а.с.53).

Представники відповідачів у справі ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області та Матяшівської сільської ради Великобагачанського району в судове засідання 16.08.2018 року не з’явилися, від них до суду надійшли листи про не заперечення щодо задоволення заяви позивача (Матяшівська сільська рада та ОСОБА_3 райдержадміністрація вказали, що вони позовні вимоги ОСОБА_1 визнають в повному обсязі) (а.с.а.с.44,47) та про розгляд справи у відсутність їх представників (а.а.с.44,47,56). Відзив на позов відповідачами у справі не подавався.

Представник третьої особи у справі Головного управління ДГК у Полтавській області в судове засідання не з’явився, третя особа належним чином повідомлялася про день і час розгляду справи, пояснень на позов третя особа до суду не направляла (а.с.55).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У зв’язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні 16.08.2018 року у відсутність позивача, його представника, представників відповідачів та третьої особи на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, що поданий її представником по довіреності ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області та Матяшівської сільської Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні – це певна річ (об’єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що мати позивача по справі ОСОБА_1 (до укладення шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_7 (а.с.а.с.11,12) - громадянка ОСОБА_4, останнім постійним місцем проживання та реєстрації якої було сел. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області, померла 29.10.2010 року (а.с.5).

Згідно з заповітом, посвідченим Гоголівською селищною радою Великобагачанського району Полтавської області 01.12.2004 року, зареєстрованим у реєстрі за №542, ОСОБА_4 все своє майно заповідала ОСОБА_1 (а.с.6).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 05.07.2011 року, ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на чотири земельні ділянки площею 1,61 га, площею 1,61 га, площею 1,65 га та площею 2,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району (а.с.а.с.7,8,9,10).

24.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори з проханням оформити та видати їй свідоцтво про спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,6386 га, на яку її покійна мати ОСОБА_4 за життя мала право, але не встигла оформити державний акт на цю земельну ділянку (а.с.18).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виконуючою обов'язки державного нотаріуса ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 постановою від 26.04.2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,6386 га, що розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району після померлої 29.10.2010 року її матері ОСОБА_4 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказаний об’єкт нерухомого майна (а.с.19).

Земельна частка (пай) щодо кормових угідь відповідно до архівного витягу з розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 17.03.2011 року №90 складала 0,9479 умовних кадастрових гектарів (а.с.17).

З довідки, виданої виконкомом Гоголівської селищної ради №842 від 05.06.2018 року вбачається, що гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала з ОСОБА_4 на день смерті, тобто 29.10.2010 року в сел. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області (а.с.14).

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1027/102-18 від 01.06.2018 року гр. ОСОБА_4 згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються ОСОБА_3 РДА КСП «Світанок» Великобагачанського району (витяг з якою додано до даного листа), отримувала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0100240, виданий ОСОБА_3 райдержадміністрацією на підставі рішення від 16.12.1996 року №359, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів 26.12.1996 року за №449. Цей сертифікат було повернуто до відділу після видачі ОСОБА_4 державних актів про право власності на земельні ділянки (ріллю) (а.с.а.с.15,16).

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №711/102-18 від 16.04.2018 року грошова оцінка земельної ділянки земельної частки (паю) (кормові угіддя) по бувшому КСП «Світанок» на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району відповідно до розпорядження голови ОСОБА_3 РДА №90 від 17.03.2011 року становить 2239,60 грн. з коефіцієнтом індексації 2,623. Станом на 16.04.2018 року становить: кормові угіддя – 4095,31 грн. з урахованими коефіцієнтами індексації 2,623. Станом на 08.06.2018 року становить: кормові угіддя – 4095,31 грн. з урахованими коефіцієнтами індексації 4,7964. Загальна грошова оцінка земельної ділянки складає 4095,31 грн. (а.с.13).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

З повідомлення виконуючої обов'язки державного нотаріуса ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 №641/01-09 від 21.06.2018 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти), Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані свідоцтва) та копії документів зі спадкової справи №39/2011 вбачається, що після померлої 29.10.2010 року ОСОБА_4 відкрита спадкова справа за №39/2011. спадщину після неї згідно заповіту (зареєстровано в реєстрі під №542, посвідчений Гоголівською селищною радою 28.09.2000 року), прийняла її дочка ОСОБА_1 Інші заяви та претензії від кредиторів не надходили. 05.07.2011 року на ім'я ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 0,61 га, 2,74 га, 0,61 га та 0,65 га, що розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району. 06.12.2011 року на ім'я ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: сел. Гоголеве, вул. Пролетарська, 14 Великобагачанського району Полтавської області (а.с.а.с.36-43).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

В контексті звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз’яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв’язку з цим – джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_8 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов’язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що викладені в постанові від 26.04.2018 року суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для визнання за ОСОБА_1, як за спадкоємцем за заповітом, що прийняла спадщину після померлої 29 жовтня 2010 року матері ОСОБА_4, останнім місцем проживання якої було сел. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області, права на земельну частку (пай) розміром 0,9479 умовних кадастрових гектарів (кормові угіддя) в межах реформованого КСП «Світанок» на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії ПЛ №0100240 на право на земельну частку (пай), зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за №449 26 грудня 1996 року, виданого на підставі розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації №359 від 16.12.1996 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,1216-1218,1261,1268,1269,1297 ЦК України, ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, що поданий її представником по довіреності ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області та Матяшівської сільської Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, як за спадкоємцем за заповітом, що прийняла спадщину після померлої 29 жовтня 2010 року матері ОСОБА_4, останнім місцем проживання якої було сел. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області, право на земельну частку (пай) розміром 0,9479 умовних кадастрових гектарів (кормові угіддя) в межах реформованого КСП «Світанок» на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії ПЛ №0100240 на право на земельну частку (пай), зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за №449 26 грудня 1996 року, виданого на підставі розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації №359 від 16.12.1996 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії КО №489226; представник позивача ОСОБА_2, місце знаходження селище ОСОБА_9, АДРЕСА_1; відповідачі ОСОБА_3 райдержадміністрація Полтавської області, місце знаходження сел. Велика Багачка, вул. Шевченка, 73 Полтавської області; Матяшівська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Матяшівка, вул. Пушкіна, 1 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 39767930; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, місце знаходження м. Полтава, вул. Уютна, 23.

Суддя В.В.Хоролець