Постанова № 75909222, 15.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3092/17 Головуючий у І інстанції Остахнович А.В.Провадження № 22-ц/780/2049/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 15.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Сержанюка А.С., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі судді Остахновича А.В. від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними, відшкодування збитків та моральної шкоди, провадження в якій відновлено ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2018 року,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2009 року задоволено позов ОСОБА_2 до АКІБ «УкрСиббанк», визнано несправедливими та недійними умови договору про надання споживчого кредиту № 11275615000 від 05 лютого 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 Визнано Договір про надання споживчого кредиту № 11275615000 між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» недійсним в цілому. Припинено взаємні права та зобов’язання Сторін за Договором про надання спожитого кредиту шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зобов’язано АКІБ «УкрСиббанк» закрити позичкові рахунки, відкриті на ім’я ОСОБА_2 згідно умов Договору про надання споживчого кредиту від 05 лютого 2008 року. Визнано Іпотечний договір від 05 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», недійсним в цілому. Припинено взаємні права та обов’язки сторін відповідно до Іпотечного договору від 05 лютого 2008 року шляхом припинення Іпотечного договору. Зобов’язано органи нотаріату вчинити нотаріальну дію - зняти заборону відчуження об’єкта нерухомого майна: квартири № 220, що розташована по вулиці Заболотного Академіка 38 в місті Одеса, яку накладено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, що зареєстровано в реєстрі заборон за № 35, внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відомості про зняття та заборони та арештів на об’єкти нерухомого майна шляхом вилучення запису за № 6531977 від 05 лютого 2008 року про заборону відчуження; виключити з Державного реєстру іпотек запис 6531981 від 05 лютого 2008 року про обтяження нерухомого майна іпотекою за Іпотечним договором від 05 лютого 2008 року. Визнано Договір поруки № 168804 від 05 лютого 2008 р. укладений між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», недійсним в цілому. Припинено взаємні права та обов’язки сторін відповідно до Договору поруки 168804 від 05 лютого 2008 року шляхом припинення договору поруки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В подальшому провадження у даній справі було втрачене.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2018 року задоволено заяву ПАТ «Дельта Банк» про відновлення втраченого судового провадження, відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-2071/09 в частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2009 року.

ПАТ «Дельта Банк», не погоджуючись із рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2009 року та вважаючи, що його права порушено, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про право ПАТ «Дельта Банк» оскаржувати в апеляційному порядку дане рішення, апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладений 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») та ПАТ «Дельта Банк», за яким ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до боржників по кредитних договорах та договорах забезпечення до них, в тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 (а. с. 7 – 26 т. 2).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ «Дельта Банк» посилалося на безпідставність висновку суду першої інстанції про необхідність АКІБ «УкрСиббанк» індивідуальної ліцензії НБУ для здійснення валютних операцій, оскільки відповідач на момент укладення оспорюваного кредитного договору мав банківську ліцензію та дозвіл (генеральна ліцензія) НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями на постійній основі. За відсутності заборони використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства це не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, не погоджувався із висновком суду щодо невідповідності договору принципу справедливості та порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки наведені позивачем доводи не відносяться до таких, які вважаються несправедливими відповідно до закону.

Додатково вказував, що відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Так, сторони кредитного договору на добровільних засадах визначили всі його умови, які прописані чітко і зрозуміло. Оскільки позичальника ніхто не спонукав до укладення договору, ініціатива отримання кредиту виходила саме від позивача, не заслуговує на увагу висновок суду про те, що оспорюваних правочин не відповідає інтересам та волі ОСОБА_2 Підписуючи власноручно такий договір, позичальник погодилася повністю з такими умовами, у зв’язку з чим він підлягає повному та безумовному виконанню.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до АКІБ «УкрСиббанк», заповнивши заявку-анкету позичальника на отримання кредиту. Так, заявником самостійно обрано суму кредиту, яка вона бажає отримати, та валюту кредиту (140000 доларів США), строк кредитування – 252 місяці, річна процентна ставка – 12,4 % (а. с. 23 т. 1).

05 лютого 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11275615000, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти в сумі 100000 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 505000 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, при цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті. Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін не пізніше 05 лютого 2029 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 договору. Позичальник зобов’язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1120 доларів США в день сплати ануїтет них платежів. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки згідно із п.п. 1.3.1, 10.2 цього договору. Сукупна вартість кредиту визначається «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» (додаток № 1). Графік розрахований на дату підписання договору. У випадку виникнення будь-яких змін, за ініціативою сторони та/або сторін та/або на підставі законодавства України та/або умов договору, графік може бути змінений шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди.

Згідно п. 1.3 кредитного договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі 12,4 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу, встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки.

Згідно п. 5.5 кредитного договору у випадку несплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього договору.

Згідно п. 5.7 кредитного договору у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати ануїтетного платежу банк має право стягнути з позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений в п. 2.1 договору, та інше майно позичальника.

Розділом 8 договору передбачено відповідальність сторін, в тому числі визначено розмір і підстави нарахування пені та штрафу.

Згідно п. 10.2 кредитного договору сторони погодили, що протягом дії договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із зазначених обставин. У разі незгоди із встановлюваним згідно умов цього пункту договору новим розміром процентної ставки позичальник у строк не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати початку дії нової ставки, вказаної в повідомленні банку, зобов’язується надати на адресу банку письмове повідомлення про свою незгоду із такою новою ставкою. У випадку отримання банком такого письмового повідомлення від позичальника банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього договору.

Згідно п. 10.13 кредитного договору, підписання даного договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до чинного законодавства України, зокрема п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Додатком № 2 до даного договору є Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту, в якому наведено дату платежу та суму платежу за розрахунковий період, а також наведено складові платежу за їх призначенням (а. с. 11 – 12 т. 1).

Додатком № 3 до даного договору є ОСОБА_1 банку, в якому наведено комісії, що сплачуються позичальником на протязі строку дії кредитного договору (а. с. 13 т. 1).

05 лютого 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно – квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що є приватною власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 лютого 2008 року (а. с. 14 т. 1).

Згідно п. 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

05 лютого 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв’язку з посвідченням цього договору іпотеки накладено заборону відчуження зазначеної в договорі квартири, та зареєстровано в реєстрі заборон за № 35.

05 лютого 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 168804, за умовами якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов’язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11275615000 від 05 лютого 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в тому числі суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а. с. 16 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання кредитного договору, договору поруки та іпотечного договору недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що індивідуальна ліцензія НБУ у банку відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», постанові Правління НБУ № 200 від 30 травня 2007 року «Правила використання готівкової іноземної валюти на території України». Умови пунктів 4.7, 4.8, 5.3 кредитного договору не можуть бути застосовані та підлягають визнанню недійсними, оскільки є несправедливими. Виходячи з норм ч. 5 та ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» договір має бути визнаний недійсним в цілому. Діями відповідача, які спричинили введення позивача в оману, внаслідок чого нею підписано договір з несправедливими для себе умовами, їй нанесено моральну шкоду в розмірі 50000 грн., яка полягає у втраті довіри до банківської установи, у виникненні психологічних перепон та страхів, які не дозволяють позивачу підписувати з банками будь-які договори та користуватись послугами банку. Враховуючи, що позивач отримав від відповідача на підставі умов договору суму в розмірі 505000 грн. та відповідно до умов реституції, зобов’язаний її повернути, подвійна сума збитків, нанесена позивачу відповідачем у сукупності з оцінкою нанесеної йому моральної шкоди становить суму, еквівалентну 505884 грн., має місце припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а відповідно зобов’язання сторін за договором є виконані належним чином. Оскільки основне зобов’язання (кредитний договір) припиняється, припиненню також підлягають укладені на його забезпечення договір поруки та іпотечний договір.

Із такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції, що надання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо лише за наявності у банку індивідуальної ліцензії, апеляційний суд враховує наступне.

Так, відповідно до статей 524 та 533 ЦК України передбачено право сторін за грошовими зобов’язаннями визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 2785, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши у установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законом не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліценції на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Даних вимог закону судом першої інстанції враховано не було та зроблено помилковий висновок про необхідність індивідуальної ліцензії НБУ для здійснення кредитних операцій у валюті.

Згідно листа Національного банку України від 05 червня 2007 року N 41-211/971-5726 «Про перелік банків, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій, у тому числі з валютними цінностями» АКІБ «УкрСиббанк» надано банківську ліцензію 24 грудня 2001 року № 75 та дозвіл на здійснення відповідних операцій 19 листопада 2002 року.

Крім того, судом першої інстанції визнано невідповідність умов кредитного договору, а саме пунктів 4.4, 4.7, 4.8, 5.3, 10.2 вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», які суд вважав несправедливими.

Згідно п. 4.4 кредитного договору позичальник зобов’язується повідомити банк про зміну паспортних даних, фактичної адреси проживання, даних прописки (реєстрації), робочого та/або домашнього номеру телефону, зміну місця роботи та/або виникнення будь-яких інших обставин, які можуть вплинути на виконання позичальником зобов’язань за цим договором, в триденний строк з моменту проведення таких змін.

Згідно п. 4.7 кредитного договору позичальник зобов’язується надавати співробітникам банку можливість проведення перевірок з питань цільового використання кредиту, а у разі несвоєчасних виплат по цьому договору – з питань фінансового стану позичальника, аналізу його платоспроможності.

Згідно п. 4.8 кредитного договору позичальник зобов’язується не пізніше дати укладення договору застави, за яким у заставу передається майно з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором, застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії.

Згідно п. 5.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього договору.

Згідно п. 10.2 кредитного договору сторони погодили, що протягом дії договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із зазначених обставин. У разі незгоди із встановлюваним згідно умов цього пункту договору новим розміром процентної ставки позичальник у строк не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати початку дії нової ставки, вказаної в повідомленні банку, зобов’язується надати на адресу банку письмове повідомлення про свою незгоду із такою новою ставкою. У випадку отримання банком такого письмового повідомлення від позичальника банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент укладення спірного кредитного договору, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов’язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов’язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Необґрунтованими та безпідставними апеляційний суд вважає висновки суду про включення до кредитного договору умов, які є несправедливими, і порушення в зв’язку із чим ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме укладення кредитного договору – таким, що вчинене під впливом обману позивача, оскільки дані висновки належними та допустимими доказами не підтверджені і ґрунтуються на припущеннях.

Виходячи із аналізу спірного кредитного договору від 05 лютого 2008 року, його умови містять комплекс взаємних прав та обов’язків щодо кожної зі сторін такої угоди, а умови договору є справедливими, такими, що чітко відповідають вимогам законодавства у сфері споживчого кредитування, що свідчить про співмірність прав та обов’язків АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

Апеляційний суд приймає до уваги, що позичальник перед підписанням кредитного договору ознайомилася із умовами цього договору, вважає їх зрозумілими, справедливими та заперечень не має, що засвідчила своїм підписом (п. 10.13 кредитного договору).

Апеляційний суд враховує, що позивач не скористалася правом споживача (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів») відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладення договору.

Виходячи із вищевикладеного, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог про визнання недійсним кредитного договору та інших вимог, які є похідними.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Крім того, ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі просив визнати його правонаступнком АКІБ «УкрСиббанк», у зв’язку із чим замінити відповідача у справі в порядку ст. 55 ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Апеляційний суд враховує, що провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» відкрито і справу розглянуто на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України як за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але питання про права та обов’язки якого в результаті укладення договору купівлі-продажу прав вимоги виявилися вирішеними судом.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що в даній справі в результаті скасування рішення суду зобов’язальних правовідносин між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 не виникає.

Разом із тим, в матеріалах справи наявне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2011 року за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 17 т. 1), і заявник не позбавлений можливості звернутися до даного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ст. 442 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 93,50 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_2 в позові до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_2 (Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. І.Франка 71, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса 36-б, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34047020) судові витрати в розмірі 93,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2018 року.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Сержанюк А.С.

ОСОБА_5