Постанова № 75909193, 14.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1757/17 Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 22-ц/780/2468/18 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 58 14.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді-Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Олійника В.І.,за участю секретаряНемудрої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Мовчун Т.С., приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Комерційний Банк «Надра», головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського РУЮ Мовчун Т.С., приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якого, зазначила, що їй стало відомо, що на виконанні відділу ДВС Вишгородського РУЮ Київської області перебуває виконавче провадження з примусового виконання на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» виконавчого напису № 3394 від 29.04.2014 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Виконавчий напис вчинено щодо стягнення з неї 2 109 407, 31 грн. відповідно до кредитного договору № 43/П/84/2008-980 від 21.05.2008 року, укладеного між нею та ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ «Комерційний банк «Надра».

Однак, з виконавчим написом позивач не погоджується, оскільки він вчинений всупереч вимогам чинного законодавства, вона не отримувала письмового повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також з дня виникнення права вимоги у банку минуло більше трьох років та сума визначена у виконавчому написі не є безспірною.

У зв'язку із чим звернулася до суду та просила визнати виконавчий напис № 3394 від 29.04.2014 року, виданий приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Визнано виконавчий напис від 29.04.2014 року зареєстрований в реєстрі за № 3394, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає, що строк позовної давності ПАТ «КБ «Надра» не пропущено та усі дії були виконані відповідно до діючого законодавства.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів. Строк дії кредитного договору ОСОБА_6 закінчується 21.05.2028 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором (встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Враховуючи вимоги статтей 253,256, 261, 266 ЦК Україн, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши вимогу 28.03.2014 року.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Правильність даних тверджень, у подальшому, знайшло своє підтвердження у постанові ВСУ № 6-2251цс16 від 9 листопада 2016 року.

Вважає, що відповідно до чинного законодавства, повідомлення про надсилання попередньої вимоги є одним із документів, котрі надаються нотаріусу для вчинення виконавчого напису, як підтвердження повідомлення боржника про наміри банку та надання встановленого законодавством строку для добровільного врегулювання питання. Дана вимога відсутня у банку та має знаходитись у відповідного нотаріуса, або ж у відповідному архіві.

Відповідно до чинного законодавства, вчинення виконавчого напису та позов до суду про стягнення заборгованості не є взаємовиключними способами захисту порушених прав. Тому, ПАТ «КБ «Надра» було направлено позов до суду із новим розрахунком, де сума, звичайно, була іншою. Це зумовлено тим, що розрахунок був зроблений пізніше. Тому, ПАТ «КБ «Надра» справедливо вважає, що дана підстава для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 є незаконною, безпідставною та упередженою.

Звертає увагу на те, що виконавчий напис по своїй сутності зроблений не на суму боргу, а на іпотечне майно - земельну ділянку. Відповідно, звернення стягнення на неї робиться у межах розрахунку заборгованості, а не за сталою ціною. Тобто, виходячи із характеру напису, безспірність у даній ситуації передбачає факт наявності боргу у даної особи перед ПАТ «КБ «Надра».

Також, у цивільній справі №569/9647/14-ц за позовом Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_6 остаточного рішення так і не було. 04 грудня 2014 року суддею Бердія М.А. Рівненського міського суду постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду і на разі виконавчий напис є єдиним виконавчим документом по даному кредитному договору.

У відзиві представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 зазначає, що не погоджується з доводами апелянта про те, що строк позовної давності апелянтом не пропущено та усі дії були виконані відповідно до вимог чинного законодавства.

Вчиняючи 29.04.2014 року виконавчий напис, нотаріус не звернула уваги на те, що з дня виникнення права вимоги банку минуло більше шести років, оскільки останній, платіж позивач сплатила 16.10.2008 року в сумі 813,10 грн. на погашення тіла кредиту, після цього позивач жодних платежів не здійснювала, отже з 22.11.2008 року у банка виникло право вимоги і розпочався перебіг його строку, який банк на день вчинення виконавчого напису пропустив.

Вважає, що на момент вчинення приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. виконавчого напису, боржник мав спірну заборгованість, оскільки між боржником та банком в суді вже існував спір з цього приводу, виконавчий напис вчинено з порушенням строків позовної давності, які встановлені у ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», тому виконавчий напис від 29.04.2014 року зареєстрований в реєстрі за № 3394, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. про звернення стягнення на відповідну земельну ділянку законно визнано таким, що не підлягає виконанню.

Між банком та позивачем не укладався договір про збільшення позовної давності у письмовій формі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2008 року між позивачем та ВАТ КБ «Надра» був укладений кредитний договір № 43/П/84/2008-980 за умовами якого позивач отримала кредитні кошти у розмірі 974 592, 00 грн., які зобов'язалася повернути в строк до 21.05.2028 року та сплатити проценти за користування кредитом ( а.с. 33-34).

Того ж дня, між позивачем та ВАТ КБ «Надра» був укладений іпотечний договір, яким було забезпечено виконання зобов'язання за кредитним договором № 43/П/84/2008-980 від 21.05.2008 року (а.с. 28-29).

Як вбачається з матеріалів справи, правонаступником ВАТ КБ «Надра» є ПАТ КБ «Надра».

28.03.2014 року представником ПАТ КБ «Надра» було направлено ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 43/П/84/2008-980 від 21.05.2008 року, оскільки в порушення умов зазначеного договору, станом на 24.03.2014 року позичальником не повернуто належні до сплати суми кредиту та не сплачено проценти (а.с. 20-21).

25.04.2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 43/П/84/2008-980 від 21.05.2008 року в розмірі 2 117 245,58 грн.

29.04.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3394, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_6 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги ПАТ КБ «Надра» у розмірі 2 109 407, 31 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 962 294, 28 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 933 900, 12 грн., сума пені за прострочення сплати кредиту - 115 754, 11 грн., сума штрафу за порушення умов кредитного договору - 97 459, 20 грн. Строк, за який провадиться стягнення згідно виконавчого напису - з 21.05.2008 року по 24.03.2014 року (а.с. 18).

Задовольняючи позовні вимог на підставі ст.ст. 87, 88 Закону України « Про нотаріат», ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», Порядку вчинення нотаріальних дій, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вчинення приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. виконавчого напису, боржник мав спірну заборгованість, оскільки між боржником та банком в суді вже існував спір з цього приводу, виконавчий напис вчинено з порушенням строків позовної давності, які встановлені у ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», тому суд вважав, що виконавчий напис від 29.04.2014 року зареєстрований в реєстрі за № 3394, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, на думку колегії суддів, відповідають вимогам закону та обставинам справ, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умовіпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Установлено, що 28.03.2014 року представником ПАТ КБ «Надра» було направлено ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 досудову вимогу про погашення протягом 30 календарних днів з дати направлення цієї вимоги заборгованості за кредитним договором № 43/П/84/2008-980 від 21.05.2008 року, яка станом на 24.03.2014 року становила 2 109 407,31 грн.(а.с.21) Банк попередив позичальника, що у разі невиконання вимоги буде звернено стягнення на передане в іпотеку майно відповідно до умов укладеного договору.

Докази отримання даної досудової вимоги ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису була, зокрема Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та розділі 32 Інструкції.

Так, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 283 розділу 32 Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 283 Розділу 32 Інструкції, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Пунктом 1Переліку документів передбачено,що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені вищезазначеним Переліком документів.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у загальному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (пункт 286 Інструкції).

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Судом встановлено, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису на підтвердження наявності заборгованості відповідачем було подано наступні документи: копія кредитного договору, оригінал іпотечного договору, розрахунок вимог банку за договором кредиту, письмова вимога про усунення порушень договору кредиту, виписка за кредитним договором, установчі документи банку, копія ідентифікаційного коду та паспорту позичальника.

29.04.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3394, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_6 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги ПАТ КБ «Надра» у розмірі 2 109 407, 31 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 962 294, 28 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 933 900, 12 грн., сума пені за прострочення сплати кредиту - 115 754, 11 грн., сума штрафу за порушення умов кредитного договору - 97 459, 20 грн. Строк, за який провадиться стягнення згідно виконавчого напису - з 21.05.2008 року по 24.03.2014 року (а.с. 18) , що зазначено у самому виконавчому написі.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Крім того, не може вважатися сума боргу безспірною і у зв»язку з тим, що на час вчинення виконавчого напису у суді перебувала цивільна справа за позовом банку до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції, про порушення вимог закону при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису є обґрунтованим та таким, що не суперечить фактичним обставинам справи і вищенаведеним нормам матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні. При цьому, всі доводи апелянта зводяться лише до переоцінки доказів і тлумачення норм діючого законодавства на свій розсуд, а тому розцінюються колегією суддів критично і до уваги не приймаються, оскільки не можуть слугувати підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: В.І. Олійник

С.В. Лівінський