Постанова № 75908312, 16.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9211/18

Провадження № 22-ц/779/1016/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену в складі судді Татарінової О.А. 02 липня 2018 року в м. Івано-Франківську, в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

25.06.2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за договором кредитної лінії №4239 від 21.05.2008 року, укладеним з ПАТ «Брокбізнесбанк», в розмірі 171 000,86 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №3168 від 22.05.2008 року – нежитлове приміщення по вул. Незалежності, 209 в м. Івано-Франківську, що належить ОСОБА_3.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки повернуто позивачу.

На вказану ухвалу ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ним не виконано ухвалу суду від 27.06.2018 року про залишення його позовної заяви без руху, а саме не виконано вимоги ст. ст. 175, 176 ЦПК України. Однак, такі висновки суду є помилковими. Стверджує, що у поданому ним позові були зазначені відомості, передбачені ст. 175 ЦПК України, а щодо ціни позову, то така не зазначена, оскільки даний позов є немайнового характеру. Наведене пов’язано з тим, що на час пред’явлення даного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором існувало рішення Івано-Франківського міського суду від 23.04.2013 року по справі №0907/16984/2012 про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором. Тому позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки, наданий в забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, є вимогою немайнового характеру. Дану позицію висловив Верховний Суд в постанові від 23.01.2018 року у справі №340/461/16-ц. Таким чином, суд першої інстанції не мав підстав залишати його позовну заяву без руху з мотивів недотримання ним вимог ст. ст. 175, 176 ЦПК України, а відтак і повертати позов за невиконання даної ухвали.

Крім того, апелянт зазначає, що судом не було дотримано вимог процесуального закону щодо забезпечення йому строку для усунення недоліків. Так, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху постановлена 27.06.2018 року, направлена йому 03.07.2018 року, а отримана ним 04.07.2018 року, що підтверджується копією конверта та витягом з офіційного сайту ДП «Укрпошта». При цьому, оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви постановлена 02.07.2018 року, тобто до того, як він отримав ухвалу про залишення позову без руху. Таким чином, суд повернув позовну заяву не пересвідчившись про отримання ним ухвали про залишення позову без руху та не дочекавшись закінчення наданого для усунення недоліків десятиденного строку.

З цих підстав апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Відповідач ОСОБА_3 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що 27.06.2018 року позивач подав до суду квитанцію про сплату судового збору, однак недоліки, вказані в ухвалі суду від 27.06.2018 року, залишились не усунуті, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Статтями 175 та 177 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви.

Згідно зі ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Статтею 177 ЦПК України наведено документи, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.06.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, а саме для виконання вимог п. п. 3, 6, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а також оплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної вимоги майнового характеру (а. с. 4-5).

Згідно супровідного листа Івано-Франківського міського суду, копія вказаної ухвали суду від 27.06.2018 року відправлена позивачу 02.07.2018 року, що підтверджується штампом суду із зазначенням дати відправки (а. с. 6).

В цей же день, 02.07.2018 року, судом постановлена оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви позивачеві.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали суду від 27.06.2018 року про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 04.07.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 7) та витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» (а. с. 27).

За наведених обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що суд повернув позовну заяву не пересвідчившись про отримання ним ухвали про залишення позову без руху та не дочекавшись закінчення наданого для усунення недоліків десятиденного строку.

Підставними також є доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки в даному випадку є вимогою немайнового характеру.

Верховний Суд в постанові від 23.01.2018 року у справі №2-340/461/16-ц висловив позицію, з якої слідує, що якщо рішенням суду вимога про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості за кредитним договором) вже була вирішена судом, то при зверненні до суду з позовною заявою про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, судовий збір має сплачуватись як за подання до суду позовної заяви немайнового характеру.

В позовній заяві ОСОБА_4 зазначив, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.04.2013 року по справі №0907/16984/2012 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором №4239 від 21.05.2008 року у розмірі 175 960,75 грн. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист, який знаходиться на виконані у Івано-Франківському МВ ДВС. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15.06.2018 року замінено стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» на правонаступника ОСОБА_2 Оскільки рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконується, то він заявляє вимогу про погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, на підтвердження наведеного позивач надав відповідні документи, які залишились поза увагою суду.

А тому суд передчасно дійшов висновку про те, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, яка повинна бути оплачена судовим збором відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Такий помилковий висновок суду не може бути підставою для позбавлення позивача права на захист порушених прав, свобод та інтересів як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали є обґрунтованими, то апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_6