Постанова № 75906611, 16.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3993/16-ц 16.08.2018

Провадження №22-ц/784/1110/18

Справа 488/3993/17 Головуючий суду першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 22-ц/ 784/1110/18 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Категорія – 50

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Закревського В.І., в залі судового засідання в м. Первомайську Миколаївської області, повний текст якого складено 12 квітня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки доходу від усіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на те, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, дитина повністю знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини добровільно не надає, хоча має таку можливість.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 грудня 2016 року і до повноліття дитини, тобто до 27 серпня 2026 року.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року вказане заочне рішення скасовано та справу розглянуто знову.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на її користь на доньку ОСОБА_5 та просила районний суд стягнути аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 29 грудня 2016 року, а починаючи з 8 липня 2017 року у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2018 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 29 грудня 2016 року, а починаючи з 8 липня 2017 року у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив з того, що сторони у справі знаходяться у зареєстрованому шлюбі та мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка разом із донькою ОСОБА_5 проживають в будинку бабусі ОСОБА_6 у м. Первомайську та Ілона повністю перебуває на утриманні матері ОСОБА_3, а тому, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на доньку ОСОБА_5 в зазначеному розмірі.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог процесуального закону щодо визначення підсудності справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати повністю та залишити позовну заяву без задоволення, а також стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати.

Відповідач вказував, що за його думкою, ОСОБА_3 з метою отримання неправомірної вигоди, приховала від нього свій намір та подала позовну заяву до районного суду розташованого у Миколаївській області, хоча постійно зареєстрована, проживала, працювала та продовжує працювати в м. Одесі. Отже, ОСОБА_3 ввела суд в оману щодо того, що вона проживає з дитиною в м. Первомайську, а дитина перебуває на її утриманні та начебто, він як батько матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Обставина справи, що дитина проживає з матір’ю без батька, не доведена належним чином, не відповідає дійсності та спростовується наступними доказами: донька ОСОБА_5 проживає з бабусею з 2011 року, тобто на протязі 7 років, а її мати - ОСОБА_3 до 11 лютого 2018 року постійно проживала разом з відповідачем без дитини за адресою: м. Одеса, вул. П. Лещенка (колишня Комінтерну)АДРЕСА_1, що підтверджується наданими ним доказами.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення позивача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ст. 109 ЦПК України в редакції 2004 року позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

В той же час ст. 110 ЦПК України в редакції 2004 року встановлює правила альтернативної підсудності справ за вибором позивача. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 27 ЦПК України та відповідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України, редакція яких набула чинності з 15 грудня 2017 року.

Недотримання судом правил підсудності є суттєвим порушенням норм цивільно-процесуального закону та відповідно до ст. 378 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11 грудня 2003 року в редакції від 16 квітня 2017 року місце перебування це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані спеціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Цим же Законом визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що місце проживання чи перебування особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на малолітню доньку, зазначила, що вона проживає, але не зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2 та надала на підтвердження цього довідку про склад сім’ї від 28 грудня 2016 року (а.с.1, 4). При цьому зазначала, що відповідач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, а зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Між тим, як вбачається із копії паспорту ОСОБА_3 та довідки (витягу із будинкової книги про склад сім’ї та прописку) № 359 від 15 лютого 2018 року, зареєстрованим місцем її проживання на момент звернення до Первомайського міськрайонного суду з даним позовом, є м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Комінтерну (вул. ОСОБА_7)АДРЕСА_2 (а.с.5-6, 45).

Ці обставини також підтверджені ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси про відкриття провадження у справі № 521/1695/18 (а.с.114); позовною заявою ОСОБА_3 від 10 квітня 2018 року до Малиновського районного суду м. Одеси (а.с.113); розпискою ОСОБА_3 від 11 лютого 2018 року; (а.с. 112), документами виконавчого провадження Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління в Одеській області.

Обставини щодо непідсудності справи Первомайському міськрайонному суду Миколаївської області зазначав відповідач у своїй заяві від 26 лютого 2018 року про перегляд заочного рішення та з якими погодився й районний суд, скасувавши 12 березня 2018 року заочне рішення та призначивши розгляд справи.

Посилання позивача, що її дитина проживає в м. Первомайську з бабусею та вона часто її відвідує та за своїм місцем роботи має можливість багато часу перебувати у місці Первомайську, не може вважатися в розумінні приписів ст.ст. 27, 28 ЦПК України її зареєстрованим місцем перебування.

При розгляді справи апеляційним судом ОСОБА_3 стверджувала, що вона разом з дочкою проживає в м. Одеса, однак не за місцем реєстрації.

Між тим суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону щодо територіальної юрисдикції (підсудності) не дотримався, оцінку доводам відповідача щодо непідсудності справи міськрайонному суду не надав та розглянув справу з порушенням норм цивільно-процесуального Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Частина 2 цієї статті визначає, що справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв’язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Проте, як встановлено судом, ОСОБА_4 під час розгляду справи повідомляв суду та надавав відповідні докази на підтвердження своїх заперечень щодо підсудності справи Первомайському міськрайонному суду Миколаївської області.

Оскільки ОСОБА_3 скористалась своїм правом вибору підсудності відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України (ст. 110 ЦПК України в редакції 2004 року), то останній слід було звернутися до Малиновського районного суду м. Одеси, територіальна юрисдикція якого розповсюджується на територію, де зареєстроване місце проживання позивача.

З урахуванням викладеного, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2018 року на підставі ч. 1 ст. 378 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину, - направленню до Малиновського районного суду м. Одеси для розгляду за встановленою законом підсудністю.

Керуючись ст. ст. 374, 378, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2018 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину направити до Малиновського районного суду м. Одеси для розгляду за встановленою законом підсудністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді О.В. Локтіонова

ОСОБА_8

Повний текст постанови складено 16 серпня 2018 року.