Постанова № 75905928, 13.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/831/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Курило Л.В. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.,

головного спеціаліста Гречко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 (суддя І інстанції Л.М. Опімах), повний текст складено 24.04.18 по справі № 818/831/18

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про стягнення неправомірно утриманих коштів та середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить стягнути неправомірно утриману грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки на загальну суму 4241,43 грн, неправомірно утриману вихідну допомогу на загальну суму 4089,45 грн, середній заробіток за весь час затримки по день прийняття рішення суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у справі №818/831/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача 3997 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування безпідставно утриманих коштів (вихідної допомоги), 70 317 грн. 90 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 74315 грн. 30 коп., утримавши передбачені законодавством податки і збори.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати судове рішення в частині задоволенні позову, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, а саме те, що оспорюванні дії по утриманню були вчиненні на підставу наказу відповідача №22-ф від 08.08.2016 року, який є чинним на час прийняття рішення судом першої інстанції, та в силу статті 56 Конституції України підстави для стягнення з відповідача відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивача, наказом Сумської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області №36-о від 27.05.2016 року, звільнено з посади головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ, у зв'язку із скороченням штатної чисельності, згідно п. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України, нараховано та виплачено компенсацію за 12 календарних днів основної щорічної відпустки за робочий період з 02.07.2015 року по 27.05.2016 року включно, 15 календарних днів додаткової оплачуваної щорічної відпустки за стаж державної служби понад 15 років за робочий період з 05.01.2016 року по 04.01.2017 року включно, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року, та залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 року, наказ про звільнення скасований як протиправний, позивача поновлено на посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наказом Сумської ОДПІ №41-о від 03.08.2016 року поновлено позивача на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ з 27.07.2016 року.

Наказом відповідача від 08.08.2017 року № 22-ф з позивача утримано компенсацію за невикористані 12 днів щорічної основної відпустки в сумі 1617,00 грн, компенсацію за невикористану 15 днів додаткової відпустки за стаж державної служби в сумі 2021,25 грн та вихідну допомогу при звільненні в сумі 3997,50 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про те, що повний розрахунок при звільненні позивача 03.10.2016 року не проведений, тому відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення по день розгляду даної справи.

Стосовно частини позовних вимог про стягнення компенсації у розмірі 5946,62 грн, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні, у зв'язку з тим, що наведена вище компенсація увійшла і утримана у серпні 2016 року, про що сторони не заперечують.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного

Перевірку законності і обґрунтованості судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає можливим здійснити в межах доводів і вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для утримання оспорюваних суми у вигляді вихідної допомоги у розмірі 70 317 грн, 90 коп. став наказ відповідача №22-ф від 08.08.2016 року (аркуш справи 56).

Сторони не заперечують про те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції вказаний наказ є чинним, та не скасований.

В силу приписів ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відшкодування можливо лише за умови попереднього визнання наказу про утримання протиправним, тому стягнення даних виплат є передчасним.

Стосовно частини позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку, то колегія суддів вважає дані позовні вимоги похідними від вимог про стягнення належних виплат.

За таких підстав, колегія суддів вважає можливим відмовити у задоволенні й цієї частини позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято рішення без дотримання вимог норм матеріального права, зокрема, ст. 56 Конституції України, тому судове рішення в частині задоволення позову підлягає скасуванню.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 818/831/18 скасувати в частині задоволення позову.

В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі № 818/831/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді Л.В. Курило О.П. Лях

Повний текст постанови складено 16.08.2018.