Постанова № 75905698, 14.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1088/18

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

14 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Хлистун С.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідачів: Зозулі В.П., Лічман Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скаргі Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 від 08.11.2017 року; зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 до Державної фіскальної служби України виходячи із 150 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти зазначили, що відповідачами правомірно сформовано та затверджено висновок про призначення одноразової допомоги ОСОБА_5 з врахуванням відсотку втрати працездатності.

В судовому засіданні представники відповідачів доводи апеляційних скарг підтримали в повному обсязі та за обставин викладених в них просили суд задовольнити їх, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі №822/911/17, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Постановлено визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо неналежного розгляду по суті заяви ОСОБА_5 про виплату одноразової грошової допомоги. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області належним чином розглянути заяву ОСОБА_5 про виплату йому одноразової грошової допомоги.

Вказана постанова суду набрала законної сили 20.07.2017 року.

Виконуючи постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі №822/911/17, Головне управління ДФС у Хмельницькій області сформувало, а ДФС України затвердило висновок від 08.11.2017 року про призначення одноразової допомоги ОСОБА_5 у розмірі 82680,00 грн., з врахуванням відсотку втрати працездатності.

Вищевказане підтверджується висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України помічнику оперуповноваженого штабу Головного управління ДФС у Хмельницькій області старшому прапорщику податкової міліції ОСОБА_5 від 08.11.2017 року, копією платіжного доручення №2055 від 27.12.2017 року на суму 82680,00 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачами невірно сформовано та затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції від 08.11.2017 року з врахуванням відсотку втрати працездатності зазначеного у довідці МСЕК, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що відповідач - Головне управління ДФС у Хмельницькій області при формуванні, а відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_5, з врахуванням відсотку втрати працездатності діяли протиправно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На момент подання заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги, у зв'язку з установленням інвалідності, діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Так, згідно підпункту 2 пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи.

Тобто, як у Законі так і в Порядку, чітко зазначений розмір виплати - в 150- кратному розмірі прожиткового мінімуму у разі встановлення третьої групи інвалідності, про що Вінницький апеляційний адміністративний суд зазначив у постанові від 20 липня 2017 року по справі №822/911/17.

Колегія суддів звертає увагу апелянтів, що відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто та обставина, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи, доказування не потребує.

Що стосується права позивача на отримання вказаної допомоги без врахування відсотку втрати працездатності, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Суд зазначає, що наведена норма імперативно вказує на розмір необхідної до виплати допомоги.

Зазначення у ній "залежно від ступеня втрати працездатності" жодним чином не впливає на визначення розміру такої допомоги від інших обставин, крім власне, встановлення певної групи інвалідності.

Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.06.2012 року за № 420, ступінь втрати професійного працездатності встановлюється: при І групі інвалідності - не вище 100%, при ІІ групі - не вище 85%, при ІІІ групі інвалідності - не вище 65 %.

Таким чином, у разі ймовірного застосування відсотку ступеня втрати працездатності, у випадку встановлення особам ІІ та ІІІ груп інвалідності, вони взагалі не претендували б на визначений законом розмір допомоги 200-кратний та 150-ти кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Отже, стаття 23 Закону України "Про міліцію" вказує, що грошова допомога надається залежно від ступеня втрати працездатності та в подальшому конкретизує, що розмір такої допомоги залежить саме від встановлення інвалідності певної групи.

До того ж ступінь втрати працездатності установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав позивач до ушкодження здоров'я.

МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 року № 420, тобто ступінь втрати працездатності впливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії, а не органами Державної фіскальної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги з встановленням відповідної групи інвалідності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_5, з врахуванням відсотку втрати працездатності діяли протиправно, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 08.11.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 з врахуванням відсотку втрати працездатності - в сумі 82680,00 грн., підлягають задоволенню.

Оскільки рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 з врахуванням відсотку втрати працездатності є протиправним, то позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_5 виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_5 виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вона задоволенню не підлягає, оскільки уповноважений орган (Головне управління ДФС у Хмельницькій області) на момент розгляду справи не подав відповідний висновок до розпорядника бюджетних коштів (Державної фіскальної служби України), а тому зобов'язання Державної фіскальної служби України до вчинення дій є передчасним.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 08.11.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 з врахуванням відсотку втрати працездатності в сумі 82680,00 грн. та зобов'язання Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_5 виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 серпня 2018 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Драчук Т. О.