Постанова № 75905663, 14.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/3992/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Тернопільська обласна державна адміністрація, про зобов'язання Виконавчого комітету Тернопільської міської ради забезпечити жилою площею ОСОБА_1 протягом року з дня коли рішення суду вступить в законну силу відповідно до норм враховуючи склад його сім'ї,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_3,

час ухвалення рішення: 10:34:45,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 13.04.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Тернопільська обласна державна адміністрація, в якому просив суд зобов'язати Виконавчий комітет Тернопільської міської ради забезпечити його жилою площею протягом року з дня коли рішення суду вступить в законну силу відповідно до норм враховуючи склад його сім'ї з 6 чоловік.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що позивач має привілейоване право на отримання житла перед іншими особами, що мають такий же як і він правовий статус - учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. До того ж, судом не здобуто, а позивачем не надано доказів того, що Виконавчий комітет Тернопільської міської ради порушив права позивача шляхом надання відмови на звернення позивача про надання житла. Суд першої інстанції вказує, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Також суд зазначає, що у відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету ОСОБА_4 Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів. Вирішення питання про забезпечення житловою площею громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до компетенції органів державної влади, зокрема, в даному випадку, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у своїй позовній заяві він жодним чином не наполягає на наявності привілейованого права на отримання житла перед іншими особами, тому вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на підставі надуманої вимоги, а тому рішення суду є незаконним і таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А №424566.

Як вбачається зі змісту довідки №2771, виданої ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», станом на 29.12.2012 року ОСОБА_1, згідно обліку технічної інвентаризації в м.Тернополі – власник 1/5 частини квартири за адресою: вул.Тролейбусна, буд.№2а, кв..№34, яка належить йому на праві приватної власності і зареєстрована за ним на підставі розпорядження органу приватизації №3311 від 30.06.1993 року.

Поряд з цим, згідно довідки №67 від 22.01.2018 року, виданої ДП «Фаворит3», гр.ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за адресою Тернопіль, вулиця Тролейбусна 2а/34 і займає житлову площу 29.8 кв.м., з 2 кімнат на 3 поверсі 5-поверхового будинку (тип власності – приватизована). Власником особового рахунку цієї житлової площі є гр.ОСОБА_5, яка є дружиною позивача; склад сім’ї – 6 чоловік.

У відповідності до листа Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 17 серпня 2017 року №8933/08, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради з 30.07.2008 року в позачерговому списку за №244, в контрольному списку ЧАЕС І категорії за №22, складом сім’ї 3 осіб.

У листі Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 26 січня 2018 року, направленого на адресу Тернопільської громадської організації інвалідів – ветеранів органів внутрішніх справ «Чорнобильський щит» Всеукраїнської Чорнобильської спілки інвалідів МВС України, зазначено список сімей, які віднесені до категорії І та перебувають на обліку при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради в позачергових списках осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, серед яких також є позивач.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На думку колегії суддів даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства з врахуванням наступного.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Положеннями частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності на квартиру, яке підтверджується довідкою №67 від 22.01.2018 року, виданою ДП «Фаворит3», згідно з якою гр. ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за адресою Тернопіль, вулиця Тролейбусна 2а/34 і займає житлову площу 29.8 кв.м., з 2 кімнат на 3 поверсі 5-поверхового будинку (тип власності – приватизована). Власником особового рахунку цієї житлової площі є гр.ОСОБА_5, яка є дружиною позивача; склад сім’ї – 6 чоловік.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту адміністративного позову видно, що у заявленому позові позивач фактично звертається за захистом порушених, на його думку, прав, зокрема ОСОБА_1 вважає, що його незаконно позбавлено права на надання йому жилої площі відповідно до закону. На думку позивача його перебування на квартирному обліку при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради більше 9 років є грубим порушенням його прав.

Позивач у заявленому позові не оскаржує рішень, дій чи бездіяльності відповідача і зміст позовної заяви не вказує на наявність публічно-правового спору між позивачем та Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради у розглядуваних правовідносинах.

Зокрема, при розгляді адміністративної справи обов’язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб'єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб'єкт владних повноважень.

При цьому, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті спори, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення. При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Слід зазначити, що досліджувані правовідносини регулюються матеріальними нормами цивільного законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядуваний спір не має публічно-правового характеру і повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Вищенаведених норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і при цьому зробив помилковий висновок про те, що спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, слід закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 319, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 819/249/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Тернопільська обласна державна адміністрація, про зобов'язання Виконавчого комітету Тернопільської міської ради забезпечити жилою площею ОСОБА_1 протягом року з дня коли рішення суду вступить в законну силу відповідно до норм враховуючи склад його сім'ї – скасувати та прийняти постанову, якою провадження у цій справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 16.08.2018 р.