Постанова № 75904516, 14.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/7077/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Добрєв М.В. Номер провадження 22-ц/778/2251/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2016 року за поданням старшого державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року старший державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування подання заявник зазначав, що 04.05.2016 року Господарським судом Кіровоградської області ухвалено рішення по справі № 912/1190/16-ц про стягнення з ТОВ «Еланіс» на користь ТОВ «Протекс-Трейд» 191952,71 грн., з яких: 172696,00 грн. - основний борг, 7807,96 грн. – 30 % річних, 11448,75 грн. - пеня та 2879,30 грн. – судовий збір. 26.05.2016 року було видано Наказ про примусове виконання рішення від 04.05.2016 року № 912/1190/16.

Постановою старшого державного виконавця Вознесенівського ВДВС від 17.06.2016 року на підставі наказу про примусове виконання рішення відкрито виконавче провадження.

Боржником, рішення Господарського суду Кіровоградської області не виконується, станом на 17.10.2016р. суми заборгованості не сплачуються у повному обсязі.

17.06.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника.

29.06.2016 року та 11.07.2016 року державним виконавцем було винесено постанови про арешт коштів на рахунках боржника, однак, згідно листів банків, кошти на його рахунках відсутні.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про майно у боржника відсутні. Відповідно до інформації з бази даних АІС «автомобіль» - рухоме майно у боржника відсутнє.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2016 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено громадянку ОСОБА_3, керівника боржника ТОВ «Еланіс», у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх обов’язків по виконанню рішення Господарського суду Кіровоградської області № 912/1190/16 від 04.05.2016 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п. 5 ч.1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України", громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а якщо він має паспорт, то йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов’язань.

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов’язань за рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 377-1 ЦПК України ( в редакції 2004 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, і саме з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України ( в редакції 2004 року) суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Отже, виходячи з положень ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України ( в редакції 2004 року) тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання покладається саме на державного виконавця, як особу, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена.

Аналогічні положення містяться в ч. 4 статті 441 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи вказане подання було розглянуто 27 жовтня 2016 року без участі державного виконавця (а.с. 35).

При цьому, судом не взято до уваги, що саме державний виконавець зобов'язаний довести суду (з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження) необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Всупереч вимогам процесуального та матеріального права, суд першої інстанції не з'ясував чи дійсно ОСОБА_3 свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання, не дав оцінку доказам, які надані державним виконавцем при поданні подання, тобто не провів повний і всебічний розгляд зазначеного подання державного виконавця.

Матеріалам виконавчого провадження, які додані до подання про обмеження виїзду за кордон, судом першої інстанції в порушення вимог ч. 2 ст. 89 ЦПК України, не надана оцінка.

Таким чином, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні, а також без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення, доведення яких є обов’язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про наявність підстав для задоволення подання є передчасним.

За наведених обставин, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, тому відповідно ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2016 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.08.2018 року.

Головуючий

Судді: