Постанова № 75904368, 14.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6091/17

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О.Г. Час і місце ухвалення: 10:44, м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до Міністерства інфраструктури України про зобов'язання надати згоду на списання майна,-

В С Т А Н О В И Л А :

Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства інфраструктури України про визнання бездіяльність (ненадання згоди) Міністерством інфраструктури України згоди на списання судна «Беркут» із наявним на ньому майном з балансу протиправною та зобов'язання Міністерство інфраструктури України надати згоду на списання з балансу: Судно «Беркут» - ідентифікаційний номер ІМО 8201387; інвентарний номер 5017230; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн.; супутниковий зв'язок - інв. номер 4569231; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн.; радіобуй ПОШУК - інв. номер 4560819; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; апарат ФАК-П - інв. номер 4561532; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; апарат ОВП - інв. номер 7005013; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; апарат ОВП - інв. номер 7005014; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; радіобуй ПОШУК - інв. номер 4560820, залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; радіоприймач ЦІКЛОІДА - інв. номер 4560802; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; апарат АВМ-1М - інв. номер 4241323; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; відеодвійка - інв. номер 4595005; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; холодильник ПАМІР - інв. номер 7007178; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; пральна машинка - інв. номер 4906115; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; пральна машина - інв. номер 4906116; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; холодильник 410 - інв. номер 7006883; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; велотренажер - інв. номер 7007175; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; машинка друкувальна ЛИСТВІЦА - інв. номер 7003346; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; телефонна станція HBTC-M - інв. номер 4240606; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; апарат ABM-5 інв. номер 4241496; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; апарат факсимільний ФІАЛКА - інв. номер4560846; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; шлюпка - інв. номер 5013090; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; лінеметальний апарат АП-1 - інв. номер 7007176; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.

В обґрунтування позовних вимог підприємством зазначається, що відповідач починаючи з 2007 року (з моменту отримання легалізованих документів Сінгапурського суду про продаж майна), ухиляється від прийняття рішення про надання згоди на списання майна з формальних причин, у тому числі і шляхом витребування додаткових документів, які не передбачені нормами діючого законодавства. При цьому, позивач вказує на те, що, у зв'язку із продажем майна за рішенням Сінгапурського суду виник обов'язок списання його з балансу, а враховуючи те, що судно із обладнанням є державною власністю та належить позивачу на праві господарського відання правовий режим майна, що підлягає списанню визначається виключно Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1314 від 08.11.2007 року, а відтак до цього майна не можуть бути застосовані інші способи управління відповідно до п.4 вказаного Порядку, у зв'язку з чим правові підстави для відмови у наданні згоди на списання майна з балансу позивача у відповідача відсутні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні позову Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до Міністерства інфраструктури України про зобов'язання надати згоду на списання майна.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року з прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відмовляючи у наданні згоди на списання майна відповідачем порушено вимоги п.7 Порядку №1314, оскільки в листі №8551/16/10-17 від 31.08.2017 року, яким позивачу було повідомлено про відмову у наданні згоди на списання майна не зазначено конкретних підстав цієї відмови, як то вимагає Порядок №1314. При цьому, апелянт вказує на те, що Порядком №1314 встановлений вичерпний перелік обставин, на підставі яких орган управління може прийняти рішення про відмову в наданні згоди на списання майна, що не було враховано судом першої інстанції. Також, апелянт вважає, що з метою відновлення порушеного права особи адміністративний суд може допустити обмежене втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень шляхом зобов'язання його до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов'язків, а тому вимоги про зобов'язання Міністерство інфраструктури України надати згоду на списання з балансу відповідного майна є обґрунтованими, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Казенне підприємство «МАРС» (правонаступником якого є позивач) для прийняття рішення щодо надання згоди на згоди на списання судна морський буксир «Беркут» з балансу направлено 01 лютого 2017 року до Міністерства Інфраструктури України пакет документів, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та керуючись Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №1314.

Міністерство інфраструктури України листом повідомило позивача, що розглянуло матеріали надіслані листами ДП «МАРС» від 01 лютого 2017 року №47лк-17 та від 06 квітня 2017 року №120лк-17, та керуючись вимогами пункту 7 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №1314, а також рішенням Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном від 17.08.2017 року (протокол від 17 серпня 2017 року №32/17), відмовило у наданні згоди на списання майна з балансу ДП «МАРС».

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в порушення п.5 та п.6 Порядку списання об'єктів державної власності не було надано на розгляд Комісії документів, підтверджуючих обставин встановлення факту нестачі морського буксиру «Беркут», а також обладнання, встановленому на ньому, та вжитих заходів реагування, а саме звернення до правоохоронних органів, судові позови, оскарження тощо, а тому відсутні законні підстави для надання згоди на списання судна морський буксир «Беркут» з балансу. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що повноваження щодо вирішення питання про надання згоди на списання майна в даному випадку належать до дискреційних повноважень Міністерства інфраструктури України.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 Порядку списання об'єктів державної власності, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №1314 - з метою отримання згоди на списання майна суб'єкт господарювання подає суб'єкту управління разом із зверненням стосовно списання майна такі документи: 1) техніко-економічне обґрунтування необхідності списання майна, в якому містяться економічні та/або технічні розрахунки, інформація про очікуваний фінансовий результат списання майна та про те, як воно вплине на фінансовий план (для державних підприємств), а також напрями використання коштів, які передбачається одержати в результаті списання; 2) відомості про майно, що пропонується списати за даними бухгалтерського обліку (крім об'єктів незавершеного будівництва), згідно з додатком 1; 3) акт інвентаризації майна, що пропонується до списання, згідно з додатком 2; 4) акт технічного стану майна, затверджений керівником суб'єкта господарювання (не подається у разі списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача); 5) відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом з відповідними підтвердними документами); 6) відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, із зазначенням напрямів подальшого використання земельних ділянок, які вивільняються, а також копії відповідних підтвердних документів, зокрема державного акта на право постійного користування землею, кадастрового плану; 7) відомості про об'єкти незавершеного будівництва, а саме: дата початку і припинення будівництва, затверджена загальна вартість, вартість робіт, виконаних станом на дату припинення будівництва (ким і коли затверджено завдання на проектування, загальна кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт, кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт, виконаних до їх припинення, стадії виконання робіт).

У разі потреби суб'єкт управління, державний орган приватизації за місцезнаходженням суб'єкта господарювання можуть запитувати від суб'єкта господарювання додаткові документи, необхідні для прийняття рішення про списання майна (технічні паспорти, суднові документи, витяги з реєстрів, висновки спеціалізованих організацій, договори або їх проекти тощо). Вичерпний перелік додаткових документів надсилається суб'єкту господарювання у 10-денний строк з дати надходження зазначених у підпунктах 1 - 7 цього пункту документів.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» (правонаступником якого є позивач) звернулось до заступника Міністра інфраструктури України листом №47лк-17 від 01 лютого 2017 року, згідно якого з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», уникнення розбіжностей між відображеним у обліку та фактично наявним майном, керуючись Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1314 від 08 листопада 2007 року направлено пакет документів для прийняття рішення щодо надання згоди на списання судна морський буксир «Беркут» з балансу ДП «Морська аварійно-рятувальна служба», а саме:

- техніко-економічне обґрунтування необхідності списання морського буксира «Беркут»;

- відомості про майно, що пропонується списати за даними бухгалтерського обліку, згідно додатку 1 до Порядку;

- акт інвентаризації майна, що пропонується до списання, згідно з додатком 2 до Порядку;

- акт технічного стану м/б «Беркут»;

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- копія договору тайм-чартеру судна м/б «Беркут» від 28 листопада 1996 року;

- копія рішення Сінгапурського суду від 22 лютого 1999 року;

- копія рішення Сінгапурського суду від 20 серпня 1999 року;

- копія ухвали Верховного суду Сінгапуру від 21 жовтня 1999 року;

- копія оголошення про продаж судна в офіційному друкованому органі «Straits Times» від 01 жовтня 1999 року;

- копія купчої від 17.12.1999 року;

- копія оголошення щодо продажу судна в офіційному друкованому органі «Straits Times» від 24 грудня 1999 року;

- копія мирової угоди від 29 серпня 2000 року;

- Printscreen.

Також, 06 квітня 2017 року (лист №120 лк) додатково до листа №47лк-17 від 01 лютого 2017 року, ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» надало довідку про майно, що пропонується до списання (Додаток 7) та інформацію щодо фінансових ресурсів, передбачених у фінансовому плані державного підприємства на 2017 рік для операцій з відчуженням шляхом продажу, списання тощо (Додаток 10).

Крім того, позивачем було повідомлено, що 17 грудня 1999 року, на виконання рішення від 20 серпня 1999 року, помічником шерифа Верховного суду Сінгапура James Leong Qui Yiu судно м/б «Беркут» продано з торгів компанії «Ezra Marine Services Pte Ltd», у зв'язку з чим зміни доходної та витратної частин діяльності підприємства від списання судна м/б «Беркут» не очікується.

Проте, листом №8551/16/10-17 від 31 серпня 2017 року, Міністерство інфраструктури України керуючись вимогами пункту 7 Порядку списання об'єктів державної власності та рішенням Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном від 17 серпня 2017 року (протокол від 17 серпня 2017 року №32/17), повідомило позивача про відмову у наданні згоди на списання майна з балансу ДП «Марс».

Згідно протоколу №32/17 від 17 серпня 2017 року вирішено відмовити у списанні майна з балансу ДП «Марс» та надано Мінінфраструктури матеріали щодо обставин встановлення факту нестачі м/б «Беркут» (інв.№5017230), а також обладнання, встановленого на ньому, та здійснених заходів реагування (звернення до правоохоронних органів, судові позови, оскарження тощо) та прийняті рішення.

Отже, враховуючи те, що перелік документів для отримання згоди на списання майна, які повинен надати суб'єкт господарювання згідно п.6 Порядку №1314 є вичерпним та відповідачем не запитувалися додаткові документи, колегія суддів вважає, що апелянтом виконані вимоги Порядку списання об'єктів державної власності №1314 щодо звернення та надання документів стосовно списання майна, а саме в повному обсязі надані відповідні документи, на підставі яких суб'єкт управління приймає рішення стосовно списання майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивачем в порушення п.п.5 п.6 Порядку списання об'єктів державної власності не було надано на розгляд Комісії документів підтверджуючих обставин встановлення факту нестачі м/б «Беркут», а також обладнання, встановленому на ньому, та вжитих заходів реагування, а саме звернення до правоохоронних органів, судові позови, оскарження тощо є помилковими, оскільки це не було зазначено підставою для відмови у наданні згоди.

Разом з цим, відповідно до п.7 Порядку списання об'єктів державної власності - рішення про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна приймається відповідним суб'єктом управління протягом 30 днів з дати надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, та після погодження з державними органами приватизації відповідно до абзацу третього пункту 5.

Рішення про надання згоди на списання майна оформлюється у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про відмову в наданні згоди на списання майна приймається у разі, коли: майно не відповідає вимогам, визначеним у пункті 4 цього Порядку; суб'єкт управління визначив інші шляхи використання майна, що пропонується до списання; суб'єкт господарювання подав передбачені цим Порядком документи з порушенням установлених вимог, а також коли в документах наявні суперечності; у техніко-економічному обґрунтуванні доцільності списання майна відсутні економічні а/або технічні розрахунки, що підтверджують необхідність списання майна; відповідно до законодавства заборонено розпорядження майном.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано те, що підстави для прийняття рішення про відмову в наданні згоди на списання майна, які визначені Порядком №1314 є також вичерпними та згідно протоколу засідання Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном від 17 серпня 2017 року та листа №8551/16/10-17 від 31 серпня 2017 року, відповідачем не зазначено підставу, яка слугувала для відмови у наданні відповідної згоди, а тому доводи апелянта, що рішення про відмову у наданні згоди на списання майна не відповідає вимогам п.7 Порядку №1314 списання об'єктів державної власності є обґрунтованими.

Окрім цього, у відзиві на апеляційну скаргу (вхід. №11424 від 13 червня 2018 року) та під час судового засідання, Міністерством інфраструктури України не зазначено, що саме стало підставою для відмови у наданні згоди у відповідності до п.7 Порядку №1314.

Також, колегія суддів зауважує на тому, що Міністерством інфраструктури України порушено встановлений 30 денний строк на прийняття рішення про відмову в наданні згоди на списання майна, який вираховується з 06 лютого 2017 року (дата отримання документів зазначених у п.6 Порядку), оскільки воно було прийнято лише 31 серпня 2017 року, тобто майже через півроку з дати отримання відповідачем відповідних документів.

Таким чином, враховуючи надання КП «Морська пошуково-рятувальна служба» в повному обсязі документів для розгляду звернення щодо списання майна, які були прийняті без зауважень та відповідачем не було витребувано додаткових документів, колегія суддів приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні згоди на списання майна є неправомірною.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги КП «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання бездіяльність (ненадання згоди) Міністерством інфраструктури України згоди на списання судна «Беркут» із наявним на ньому майном з балансу протиправною, оскільки відповідачем фактично були прийняті та розглянуті документи, що в свою чергу спростовує доводи про бездіяльність суб'єкта управління при розгляді спірного питання.

Також, вимоги КП «Морська пошуково-рятувальна служба» про зобов'язання Міністерство інфраструктури України надати згоду на списання з балансу зазначеного майна не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, за змістом Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно п.4 ч.1 ст. 5 КАС України позов може містити вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тобто у випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти відповідне рішення чи зробити певну дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку зобов'язання Міністерство інфраструктури України надати згоду на списання з балансу Судно «Беркут» з його обладнанням, буде свідчити про перебирання судом повноважень суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, віднесено розгляд звернень про надання згоди на списання майна у порядку, визначеному законодавством, та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути в разі прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При цьому, апеляційним судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 та від 02 лютого 2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Міністерство інфраструктури України повторно розглянути документи Казенного підприємства «Морська пошуково-аварійна служба» щодо списання 4 інв. одиниць основних засобів з балансу Казенного підприємства «Морська пошуково-аварійна служба» (листи від 01 лютого 2017 року №47лк-17, від 06 квітня 2017 року №120 лк-17), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення у відповідності до вимог діючого законодавства.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою адміністративний позов задовольнити частково.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким адміністративний позов Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до Міністерства інфраструктури України про зобов'язання надати згоду на списання майна задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство інфраструктури України повторно розглянути документи Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» щодо списання 4 інв. одиниць основних засобів з балансу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (листи від 01 лютого 2017 року №47лк-17, від 06 квітня 2017 року №120 лк-17).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова