Постанова № 75904321, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Справа № 825/2222/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_3

до Прилуцького об'єднаного управління

Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.10.2017 р., з урахуванням проведених виплат, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, посилаючись на те, що положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за ним визнано право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а також що Законом № 2148-VІІІ розширено перелік осіб, які мають право на отримання пенсії у вказаному розмірі, та змінено відповідний коефіцієнт, а постановою КМУ № 851, у свою чергу, доповнено постанову КМУ № 1210.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що військовозобов'язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є військовослужбовцями та прирівнюються до осіб, які перебувають на дійсній строковій військовій службі.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наголошуючи на тому, що положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поширюються лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби, а позивач був лише призваний на збори та направлений в зону відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому, на думку відповідача, на позивача не поширюються положення вказаної законодавчої норми.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, колегія суддів ухвалила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив строкову військову службу в період з 18.05.1971 р. по 13.06.1973 р.

У період з 14.01.1975 р. по 03.11.2006 р. позивач працював в НГВУ «Чернігівнафтогаз».

З 14.04.2011 р. позивач перебуває на обліку в Прилуцькому ОУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що йому видано відповідне посвідчення (категорія 1) серія НОМЕР_1 з вкладкою, та інвалідом 3-ї групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2.

Відповідно до довідки серії МСЕ-ЧНВ № 054387 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

30.03.2018 р. позивач звернувся до Прилуцького ОУПФ із заявою про перерахунок пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017 р.

До вказаної заяви позивачем додано: копію посвідчення учасника ЛНА на Чорнобильській АЕС з вкладкою; копію документу, що підтверджує статус військовослужбовця у розумінні статті 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; копію пенсійного посвідчення.

Листом від 06.04.2018 р. № 91/10/Ш-3 Прилуцьке ОУПФ відмовило позивачу у перерахунку пенсії з наведених у відзиві підстав, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 проходив строкову службу в період з 18.05.1971р. по 13.06.1973 р., а в період з 14.01.1975 р. по 03.11.2006 р. працював в НГВУ «Чернігівнафтогаз», тому на нього не поширюється дія ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач, вважаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку його пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС поза межами проходження ним дійсної строкової служби, а тому він не має права на перерахунок пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), постановою КМУ від 15.11.2017 р. № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 851).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній з 05.10.2006 р. по 01.10.2017 р. було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній з 01.10.2017 р. та на теперішній час, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У Змінах, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених Постановою № 851, також зазначено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, у ч. 3 ст. 59 вказаного Закону в останній редакції розширено перелік категорій осіб, на яких розповсюджується така норма, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань; 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності одночасної сукупності наступних умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

При цьому, зазначена законодавча норма є чіткою та не передбачає можливості здійснення розширеного тлумачення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.05.2018 р. по справі № 820/1148/18.

Виходячи з цього та перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач проходив дійсно строкову службу у період з 18.05.1971 р. по 18.06.1973 р., а в період з 30.04.1986 р. до 28.05.1986 р. він був призваний на збори та направлений в зону відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що в сукупності з іншими обставинами даної справи виключає наявність достатніх та необхідних правових підстав для перерахунку його пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо наявності в нього права на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, зокрема в редакції з 01.10.2017 р., є безпідставними.

Більш того, навіть Постановою КМУ № 851 (зокрема й затвердженими нею Змінами), на яку посилається апелянт, передбачено таку обов'язкову умову, якій має відповідати особи для здійснення відповідного перерахунку її пенсії як її участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 15 серпня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: