Постанова № 75904203, 15.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5939/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Гулида Р.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Боднар Л.Б.;

від відповідача - Пащинська А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Львівській обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-С Компані» про застосування адміністративного арешту коштів на банківських рахунках платника податків (суддя суду І інстанції: Крутько О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 21 хв. 26.06.2018р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 03.07.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

21.03.2018р. Головне управління ДФС у Львівській обл. /надалі - ГУ ДФС у Львівській обл., позивач, податковий орган/ звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив застосувати арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-С Компані» /надалі - ТзОВ «Інтер-С Компані», відповідач/, відкритих у банківських установах (а.с.4-7).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.63-66).

Вказане рішення суду в апеляційному порядку оскаржив позивач ГУ ДФС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.70-72).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 13.03.2018р. ревізором позивача з метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки відповідача здійснено вихід на податкову (фактичну) адресу платника податків, однак останнім відмовлено у допуску до проведення перевірки. При цьому, посадовими особами податкового органу виконані всі вимоги закону для проведення перевірки, зокрема, пред'явлені направлення на перевірку, копію наказу на проведення перевірки.

Також розглядуваний позов поданий податковим органом в загальному порядку, при цьому хибним є висновок суду про відсутність підстав для застосування арешту на банківських рахунках відповідача, оскільки такий є складовою загального арешту майна. В розглядуваному випадку позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом в день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, що відповідає вимоги ст.94 Податкового кодексу /ПК/ України.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач ТзОВ «Інтер-С Компані» перебуває на обліку (основне місце) в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл. (Сихівське відділення); податковою (фактичною) адресою відповідача є: м.Львів, вул.Бузкова, 2 (а.с.8-13).

05.03.2018р. позивачем на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України прийнято наказ № 1394 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Інтер-С Компані» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «НЛК» за березень 2017 року, ТзОВ «Мегаспецторг» за березень 2017 року , ТзОВ «Торговий будинок «Конрад» за червень 2017 року і ТзОВ «Ванмін» за листопад 2017 року (а.с.24).

На виконання вказаного наказу ГУ ДФС у Львівській обл. видано направлення на проведення такої перевірки № 2157 від 06.03.2018р. тривалістю 5 робочих днів, починаючи з 06.03.2018р. (а.с.25).

06.03.2018р. посадовими особами ГУ ДФС у Львівській обл. здійснено вихід за адресою місцезнаходження ТзОВ «Інтер-С Компані» з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача. Перевіркою встановлено відсутність посадових осіб ТзОВ «Інтер-С Компані», або його законних (уповноважених представників), про що складено акт № 207/13-01-14-14/40880772 від 06.03.2018р. (а.с.26).

07.03.2018р. посадовими особами ГУ ДФС у Львівській обл. здійснено повторний вихід за адресою місцезнаходження ТзОВ «Інтер-С Компані». Перевіркою встановлено відсутність посадових осіб ТзОВ «Інтер-С Компані», або його законних (уповноважених) представників, про що складено акт № 214/13-01-14-14/40880772 від 07.03.2018р. (а.с.27).

12.03.2018р. посадовими особами ГУ ДФС у Львівській обл. втретє здійснено вихід за адресою місцезнаходження ТзОВ «Інтер-С Компані». Перевіркою встановлено відсутність посадових осіб ТзОВ «Інтер-С Компані», або його законних (уповноважених) представників, про що складено акт № 219/13-01-14-14/40880772 від 12.03.2018р. (а.с.28).

13.03.2018р. старшим державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Львівській обл. складено акт № 221/13-01-14-14 про відмову від допуску посадовими особами ТзОВ «Інтер-С Компані» до проведення перевірки та акт № 220/13-01-14-14 відмови директора ТзОВ «Інтер-С Компані» розписатися у направленні на перевірку (а.с.29-30).

16.03.2018р. начальником ГУ ДФС у Львівській обл. прийнято рішення № 9706/10/13-01-14-14 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «Інтер-С Компані» підставі ст.94 ПК України (а.с.32).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що зверненню контролюючого органу до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТзОВ «Інтер-С Компані» повинно передувати прийняття рішення про застосування повного або умовного адміністративного арешту майна платника податків, як того вимагає п.94.2 ст.94 ПК України.

Водночас, за змістом пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків виник податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення податкового боргу.

Разом з тим, наявність у ТзОВ «Інтер-С Компані» податкового боргу та відсутність майна для погашення податкового боргу позивачем не доведено.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує наступне.

Із змісту заявленого позову убачається, що податковий орган звернувся до суду для застосування виняткового способу забезпечення виконання платником його обов'язку допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з питань обчислення та сплати податків і зборів (пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України).

Водночас, чинний ПК України передбачає право платника податків недопустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки в разі недотримання спеціальної процедури призначення перевірки.

В розглядуваному випадку відповідач скористався своїм правом та не допустив ревізорів позивача до проведення перевірки.

Отже, у цій ситуації визначальне значення має оцінка правомірності дій відповідача по недопуску ревізорів до проведення перевірки та доведення позивачем дотримання всіх вимог закону щодо призначення і допуску до перевірки.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.42.2 ст.42 цього Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що на позивачу лежить обов'язок до початку проведення перевірки вручити копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, а також підтвердити належними доказами зазначену обставину.

За приписами п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Матеріалами справи стверджується, що вказані вимоги податковим органом дотримані.

Між тим, відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У такому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Підпунктом 94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Процедура адміністративного арешту майна регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затв. наказом Міністерства фінансів України № 632 від 14.07.2017р.

Відповідно до п.п.7.1-7.3 розділу VII вказаного Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Звідси, арешт коштів на рахунках платника здійснюється лише після прийняття рішення керівника контролюючого органу про накладення адміністративного арешту майна цього платника.

Під час судового розгляду з'ясовано, що зверненню податкового органу до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТзОВ «Інтер-С Компані» передувало прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, як того вимагає п.94.2 ст.94 ПК України (а.с.32).

Однак, арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень п.п.94.2, 94.5 ст.94 ПК України.

При цьому, непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Положення пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України застосовуються виключно у сукупності з нормами цієї статті.

Доказів звернення до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків позивачем під час судового розгляду не представлено.

Водночас, відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/ або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, доказів наявності у ТзОВ «Інтер-С Компані» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховані приписи пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, які є спеціальними по відношенню до норм п.94.2 ст.94 ПК України, та якими встановлено окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Із врахуванням викладеного, підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача є відсутніми, оскільки позивачем не представлено доказів наявності у ТзОВ «Інтер-С Компані» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу, а також не надано доказів підтвердження судом обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018р. у справі № 813/4401/16, від 27.03.2018р. у справі № 813/2316/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають обов'язковому врахуванню апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову, через що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДФС у Львівській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. в адміністративній справі № 813/1080/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький Р. М. ГулидДата складення повного судового рішення: 15.08.2018р.