Постанова № 75904184, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2424/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Ключковича В.Ю., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні №37058573 з виконання виконавчого напису №2586 від 15 липня 2002 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. про стягнення боргу у сумі 66305, 45 грн., а саме: ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) на ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, заявником подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року та постановити нову, якою задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи. Зокрема, зазначає, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги до нього перейшли права стягувача у виконавчому провадження, а Окружний адміністративний суд міста Києва є судом, що уповноважений розглядати таку заяву.

14 серпня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, обґрунтовуючи свою позицію неправомірністю дій державного виконавця у межах виконавчого провадження.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 13 вересня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір позики коштів у розмірі 32 580 грн.

13 вересня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір застави для забезпечення повернення позики, посвідчений Першої київською державною нотаріальною конторою.

15 липня 2002 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. вчинено нотаріальний напис на стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг у розмірі 66305, 45 грн.

18 березня 2013 року постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження №37058573 з виконання виконавчого напису №2586 від 15 липня 2002 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. про стягнення боргу у сумі 66305, 45 грн.

02 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики, укладеним 13 вересня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

29 березня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави, укладеним 13 вересня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні №37058573.

Суд першої інстанції у задоволенні заяви відмовив та вказав, що Окружний адміністративний суду міста Києва не розглядав адміністративної справи за участю ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і не видавав виконавчий напис нотаріуса №2586 від 15 липня 2002 року, у зв'язку з чим у суду відсутні процесуальні підстави, передбачені ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України, для задоволення поданої заяви.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Проте, у правовідносинах, що є предметом розгляду у межах даної справи, виконавче провадження розпочато на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ч. 5 ст.. 15 Закону України «Про виконавче провадження» разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Так, ні норми Закону України «Про виконавче провадження», ні норми інших процесуальних кодексів не встановлюють, що такі справи підлягають розгляду у порядку іншого судочинства.

Отже, заяви про заміну сторони виконавчого провадження, розпочатого за виконавчим написом нотаріуса, підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ч. 1 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 512 Цивільного кодексу України та ст..15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора у зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року (№6-122цс13).

Щодо доводів, викладених у відзиві ОСОБА_5 на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Так, предметом апеляційного розгляду є ухвала суд першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Тобто, суд не уповноважений здійснювати перевірку законності дій та рішень державного виконавця, вчинених у межах виконавчого провадження, які по своїй суті не впливають на питання заміни сторони.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні №37058573 з виконання виконавчого напису №2586 від 15 липня 2002 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. про стягнення боргу у сумі 66305, 45 грн., а саме: ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) на ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2).

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 15.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.Ю. Ключкович,

А.Ю. Кучма