Постанова № 75904170, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18484/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Коротких А.Ю.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_3 та Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року (повний текст виготовлено 01 лютого 2018 року) та Міністерства внутрішніх справ України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не зазначення у довідці від 09 листопада 2016 року № 16312439760690626399 (бланк серії ЦАП № 0464001) відомостей про факт відсутності не погашеної чи не знятої судимості та щодо зазначення відомостей про наявність порушеного кримінального провадження;

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України у м. Києві 24.10.1996р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) довідку, в якій зазначити виключно відомості про відсутність чи наявність не погашених або не знятих судимостей, без зазначення відомостей про наявність щодо ОСОБА_3 порушених кримінальних справ або проваджень;

стягнути з Міністерства внутрішніх справ України 41600, 0 грн. на відшкодування завданої ОСОБА_3 протиправними діями Міністерства внутрішніх справ України моральної шкоди.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року, з урахуванням додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не зазначення у довідці від 09 листопада 2016 року № 16312439760690626399 (бланк серії ЦАП № 0464001) відомостей про факт відсутності у ОСОБА_3 не погашеної чи не знятої судимості та щодо зазначення відомостей про наявність порушеного кримінального провадження;

зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України видати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України у м. Києві 24.10.1996р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) довідку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить змінити рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог та позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, позивач посилається на те, що ефективним способом юридичного захисту його порушених прав є зобов'язання відповідача видати довідку, в якій зазначити виключно відомості про відсутність чи наявність не погашених або не знятих судимостей. Крім зазначеного, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення моральної шкоди.

Відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зазначення у відповідній довідці лише про факт відсутності не погашеної чи не знятої судимості.

31 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, яким заперечує проти її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 20 вересня 2016 року позивач звернувся із запитом до Головного управління НП в м. Києві про надання довідки про відсутність (наявність) судимості, притягнення до кримінальної відповідальності або обмежень згідно з Кримінального-процесуального кодексу України.

04 жовтня 2016 року позивачу надана довідка № 113-20092016/80210 в якій зазначено, що ОСОБА_3 станом на 04 жовтня 2016 року засуджений 07 лютого 2014 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 368-3 Кримінального кодексу України до сплати штрафу у розмірі 7000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права займати певні посади строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 04.08.2014р., значиться таким відносно якого 02 липня 2015 року. ГУ НП у Черкаській області за ч. 3 ст. 368-3 КК України порушено кримінальне провадження № 12015250000000280. Рішення по провадженню до МВС України не надходило.

07 жовтня 2016 року позивач звернувся до керівника Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України із заявою про вилучення недійсних записів про судимість і видачу довідки в якій просив вилучити з усіх інформаційних баз МВС України будь-яку інформацію про нібито наявність у позивача судимості та видати нову довідку про відсутність у не знятої чи не погашеної судимості не вказуючи в ній іншої інформації, зазначення якої законодавством не вимагається.

04 листопада 2016 року листом Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України № 16/4-К-210 позивачу надана відповідь в якій зазначено, що інформацію відкореговано та одночасно повідомлено про можливість звернутися до Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України з метою отримання нової довідки.

14 листопада 2016 року позивач надана довідка від 09 листопада 2016 року №16312439760690626399 в якій зазначено таке: «ОСОБА_3 станом на 09 листопада 2016 року є особою, яку 07 лютого 2014 року Оболонським районним судом м. Києва засуджено за скоєння злочину передбаченого, ч. 4 ст. 368-3 Кримінального кодексу України до штрафу в розмірі 187 000, 0 гривень з конфіскацією майна, з позбавленням права займати певні посади 1 рік. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року вирок змінено: ч. 4 ст. 368-3 КК України перекваліфіковано на ч. 3 ст. 368-3 КК України, вважати засудженим до штрафу в розмірі 119 00,0 гривень, з позбавленням права займати певні посади 1 рік, в іншому без змін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року звільнено від покарання, визначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року, зміненого Апеляційним судом м. Києва від 04 серпня 2014 року, на підставі ч. 2 ст. 86 КК України, п. "в" ст.1 Закону України «Про амністію» в редакції від 06 травня 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року відмінено, справу направлено на нове розслідування в прокуратуру Черкаської області, міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.

25 травня 2016 року ГУ НП в Черкаській області повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, кримінальне провадження № 12015250000000280 від 02 липня 2015 року. Справу 08 червня 2016 року направлено до суду. Відомості про результати судового розгляду до МВС України не надходили.».

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що ні положення Інструкції №823/188, ні вимоги інших актів законодавства чинних на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають внесення до довідок про судимість (несудимість) всієї інформації, що є об'єктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку щодо особи, зокрема, й інформації щодо висунутих проти особи обвинувачень у вчиненні злочинів. Крім зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Відповідно до пп. 9.9 п. 9 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань № 823/188 від 23 серпня 2002 року (далі - Довідка №823/188), інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 Кримінального кодексу України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов'язковою реєстрацією.

Зокрема, згідно п. 2.1 Інструкції №823/188, об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені.

Суд вказує, що для того, щоб отримати довідку про відсутність (наявність) судимості, громадянин звертається до УІПКП « 102» ГУНП, де заповнюється запит встановленого зразку. В останньому зазначається, що довідка містить відомості не тільки про відсутність (наявність) судимості, але й обмежень, які передбачаються кримінально-процесуальним законодавством України.

Також, згідно з п.п. «в» п. 11.1 Інструкції №823/188, з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок.

Знімаються з обліку облікові документи за терміном зберігання після відбування покарання.

Отже, всі процесуальні дії, що стосуються розслідування кримінальних справ, які приймаються посадовими особами, обліковуються УІПКП « 102» ГУНП на підставі наданих процесуальних рішень.

Таким чином, надання фізичній особі відомостей про неї з не обмежується лише інформацією про відсутність (наявність) судимості у особи, але й передбачає надання іншої інформації, що обробляється в ОДК.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, відповідач надав позивачу повну інформацію щодо фізичної особи та її персональних даних, що обробляються в ОДК, без вибіркового принципу надання чи не надання певної частини інформації.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням вищевказаних вимог закону, до довідки про відсутність (наявність) судимості може включатися виключно інформація щодо судимостей особи, що підтверджені відповідними судовими рішеннями.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає таке.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, передумовою для відшкодування моральної шкоди є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень.

Натомість, у межах спірних правовідносин судом не встановлено у діях відповідача ознак протиправності.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

З огляду на висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача, оскільки останній просить задовольнити позовні вимоги, що є похідними.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити: скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні такої позовної вимоги - відмовити. У решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року та на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року у частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо не зазначення у довідці від 09 листопада 2016 року № 16312439760690626399 (бланк серії ЦАП № 0464001) відомостей про факт відсутності у ОСОБА_3 не погашеної чи не знятої судимості та щодо зазначення відомостей про наявність порушеного кримінального провадження - скасувати.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України видати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України у м. Києві 24.10.1996р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) довідку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо не зазначення у довідці від 09 листопада 2016 року № 16312439760690626399 (бланк серії ЦАП № 0464001) відомостей про факт відсутності у ОСОБА_3 не погашеної чи не знятої судимості та щодо зазначення відомостей про наявність порушеного кримінального провадження та про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України видати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України у м. Києві 24.10.1996р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) довідку - відмовити.

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 15.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді А.Ю. Коротких,

А.Ю. Кучма