Постанова № 75904145, 15.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4740/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Улицького В.З.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - Баїк Ю.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. про визнання відмови протиправною, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Хома О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 17 хв. 20.03.2018р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 28.03.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

18.12.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, із врахуванням остаточно сформульованих позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру у Львівській обл. щодо відмови у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл.; зобов'язати відповідача за результатами розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл., прийняти законне рішення, про зміст якого письмово та обгрунтовано (із відсиланням на відповідні норми законодавства) повідомити його у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду за цим позовом (а.с.3-5, 51-52).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл.; зобов'язано відповідача ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.74-78).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.106-111).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на ту обставину, що 12.05.2017р. позивач звернувся із клопотанням до апелянта про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл. За результатами розгляду цього клопотання апелянтом прийнято рішення про відмову в його задоволенні; причиною відмови слугувала інформація відділу у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. про відсутність розробки містобудівної документації, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проекту землеустрою щодо впорядкування території вказаної сільської ради. За таких умов встановити відповідність місця розташування спірної ділянки містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель, проекту землеустрою щодо впорядкування території вказаної сільської ради не видається можливим, при цьому вимога щодо обов'язковості такої відповідності чітко передбачена в законі.

Окрім цього, за своєю правовою природою діяльність апелянта є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідача, через що суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення відповідача або прямо вказувати суб'єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти.

Позивачем ОСОБА_1 подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необгрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.150-155).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивачем ОСОБА_1 скеровано 12.05.2017р. до відповідача ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (із додатками) (а.с.26).

Вказане клопотання стосувалося земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл.; отримане клопотання відповідачем зареєстроване за вх. № Д-6305/0/5-17 від 13.05.2017р. (а.с.32).

Відповідно до листа Соколянської сільської ради Буського району Львівської обл. № 48 від 10.05.2017р. сільська рада не заперечує щодо передачі спірної ділянки згідно планово-картографічних матеріалів (а.с.27, 28).

У зв'язку із надходженням вказаного клопотання відповідач скерував на адресу Відділу у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. лист № Д-6300/0-3963/6-17 від 17.05.2017р. щодо надання інформації з приводу земельної ділянки, на яку претендує позивач (а.с.37).

Листом № 0-13-0.20-493/102-17 від 30.05.2017р. адресат надав викопіювання з кадастрової карти (плану) та інформацію про земельну ділянку (а.с.24-25).

Згідно листа відповідача № Д-6305/0-4669/6-17 від 12.06.2017р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл. (а.с.6).

Наведена відмова обґрунтована тим, що відповідно до інформації (лист № 0-13-0.20-493/102-17 від 30.05.2017р.), наданої Відділом у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., містобудівна документація, схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель, проект землеустрою щодо впорядкування території сільської ради не розроблялися.

Таким чином, вказана відмова відповідача обґрунтована лише однією обставиною - відсутністю розробки містобудівної документації, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проекту землеустрою щодо впорядкування території вказаної сільської ради.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що приписи ч.7 ст.118 ЗК України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Оскаржувана позивачем відмова відповідача не ґрунтуються на вимогах ЗК України, а відтак належить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також судом обраний такий спосіб захисту прав позивача як зобов'язання відповідача надати останньому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки це не пов'язано із здійсненням відповідачем владних повноважень під час адміністративних процедур.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «а» ч.3 ст.22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 4 ст.122 ЗК України установлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016р., відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а відповідно до п.п.13 п.4 цього Положення він розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Даючи правову оцінку правомірності рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою, колегія суддів враховує наступне.

Виходячи зі змісту ч.7 ст.118 ЗК України, початковим етапом надання земельної ділянки у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якого приймається відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування (у розглядуваному випадку - ГУ Держгеокадастру у Львівській обл.).

При цьому, в абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України встановлено конкретний і вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання громадянина та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Під час судового розгляду встановлено, що підставою для відмови відповідача, яка викладена в листі № Д-6305/0-4669/6-17 від 12.06.2017р., слугувало те, що відповідно до інформації (лист № 0-13-0.20-493/102-17 від 30.05.2017р.), наданої Відділом у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., містобудівна документація, схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель, проект землеустрою щодо впорядкування території сільської ради не розроблялися.

Інші обставини не покладалися відповідачем в основу такої відмови.

Таким чином, наведена відповідь не містить передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання громадянина та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, будь-яких покликань на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, в розглядуваній відповіді ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. не зазначено.

Звідси, відмова ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на підставах, що не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України, через що така суперечить закону та є протиправною.

Таким чином, колегія суддів прийшла до обґрунтованого висновку про те, що рішення ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., що викладено в листі № Д-6305/0-4669/6-17 від 12.06.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл., для ведення особистого селянського господарства, не ґрунтується на вимогах закону.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів виходить з того, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити судове рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

За таких умов суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл.

Задоволення таких позовних вимог фактично призвело до підміни судом компетенції відповідача, перетягування на себе його функцій, а також до фактичного прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, що не належить до компетенції суду.

За таких умов колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача Головне управління Держгеокадастру у Львівській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2017р. (вх. № Д-6305/0/5-17 від 13.05.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл., для ведення особистого селянського господарства, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення.

При повторному розгляду також в обов'язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення.

Наведений висновок також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., що викладено в листі № Д-6305/0-4669/6-17 від 12.06.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл., для ведення особистого селянського господарства; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.05.2017р. (вх. № Д-6305/0/5-17 від 13.05.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл., для ведення особистого селянського господарства, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення; решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

При цьому у порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 1280 грн. сплаченого судового збору.

Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За наведених обставин сплачений апелянтом ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (незастосування закону, який підлягав застосуванню), через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки її висновки в частині повного задоволення позову не у повній мірі відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений ОСОБА_1 позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл., що викладено в листі № Д-6305/0-4669/6-17 від 12.06.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл., для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2017р. (вх. № Д-6305/0/5-17 від 13.05.2017р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с.Грабова Буського району Львівської обл., для ведення особистого селянського господарства, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. (юридична адреса: 79019, м.Львів, пр.Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942) судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. сплаченого судового збору.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Держгеокадастру у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький Дата складення повного судового рішення: 15.08.2018р.