Постанова № 75904040, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Справа № 826/1520/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

позивача ОСОБА_2,

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідачів Христової М.М., Вольвака О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2017 року у справі

за позовом ОСОБА_2

до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури,

Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - відповідач-1), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення КДКА Київської області від 14.11.2013 р. у дисциплінарній справі, яким адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 11.12.2014 р., яким скаргу адвоката ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано рішення КДКА Київської області та прийнято нове рішення, яким адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено доказів, зокрема наявних у дисциплінарній справі та не надано їм правової оцінки, а також на те, що до заяви ОСОБА_7 долучені документи, які не завірені належним чином, і на їх підставі прийнято рішення.

Крім того, апелянт зазначає, що правовідносини, які кваліфіковані відповідачами як порушення ним Присяги адвоката, Правил адвокатської етики та вимог закону, розпочалися ще у 2006 році, в той час як право на зайняття адвокатською діяльністю він здобув у 2007 році. Також, апелянт наполягає на тому, що правовідносини між ним, ОСОБА_7 та її чоловіком мають цивільно-правовий характер і не пов'язані зі здійсненням ним адвокатської діяльності, що він діяв не як адвокат, а як власник ? квартири.

З цих та інших підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ВКДКА просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує на тому, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято на підставі повного з'ясування всіх обставин, з дотриманням вимог законодавства, у встановлені ним строки та у нормативно закріплений спосіб.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.01.2007 р. ОСОБА_2 на підставі рішення Київської обласної КДКА №146-7 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1.

11.07.2013 р. ОСОБА_7 звернулася до КДКА Київської області із заявою щодо порушення адвокатом ОСОБА_2 правил адвокатської етики.

За заявою ОСОБА_7 КДКА Київської області було проведено перевірку зазначених в ній відомостей, за результатом якої складено довідку від 14.10.2013 р. про підтвердження відомостей, наведених заявником.

17.10.2013 р. на підставі вказаної довідки від 14.10.2013 р. та відповідних матеріалів, зібраних у ході перевірки КДКА Київської області прийняла рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2

14.11.2013 р. за результатами розгляду дисциплінарної справи адвоката ОСОБА_2 КДКА Київської області прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за порушення ч. 4 ст. 7, ч.ч. 1, 2 ст. 12 Правил адвокатської етики та Присяги адвоката України і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Таке рішення позивач оскаржив до ВКДКА, якою було прийнято скаргу до розгляду, про дату, час та місце її розгляду позивач не з»явився, його явку визнано обов'язковою.

11.12.2014 р. за результатами розгляду скарги позивача ВКДКА підтверджено обставини, встановлені регіональною КДКА та прийнято рішення № VI-006/2014, яким рішення КДКА Київської області від 14.11.2013 р. скасовано і прийнято нове рішення про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

На підставі вказаного рішення ВКДКА з дня його винесення припинено право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_2 шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, яке видане Київською обласною КДКА на підставі рішення від 25.01.2007 р. №146-7.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факти вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення присяги адвоката України, Правил адвокатської етики та недотримання вимог закону у своєму приватному житті підтверджуються матеріалами дисциплінарної справи і оскаржувані рішення відповідачів прийняті з дотриманням норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оглянувши оригінали дисциплінарної справи, колегія суддів погоджується з правовими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. № 5076-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 5076-VI), Правилами адвокатської етики, затвердженими Установчим з'їздом адвокатів України від 17.11.2012 р., у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила адвокатської етики).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 33 Закону № 5076-VI передбачено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

При цьому, згідно зі ст. 36 Закону № 5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Статтями 38, 39 Закону № 5076-VI передбачено, що заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Згідно зі ст. 40 Закону № 5076-VI розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи.

Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

У ст. 34 Закону № 5076-VI закріплено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

У свою чергу, дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема, порушення присяги адвоката України, порушення Правил адвокатської етики.

Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону № 5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право, в тому числі, скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2 ст 32 Закону № 5076-VI накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі порушення присяги адвоката України; систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.

Частиною 1 статті 11 Закону № 5076-VI регламентовано текст присяги адвоката: «Я, (ім'я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути вірним присязі».

Частиною 4 статті 7 Правил адвокатської етики передбачено, що у своєму приватному житті адвокат зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.

У ч.ч. 1, 2 ст. 12 Правил адвокатської етики закріплено, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві.

Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Згідно зі ст. 31 Правил адвокатської етики адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває в його провадженні, договорів майнового характеру, окрім договорів про засоби забезпечення зобов'язань клієнта щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що приймаючи присягу адвоката особа бере на себе зобов'язання неухильно дотримуватися Правил адвокатської етики, які, у свою чергу, регламентують підвищені, порівняно з пересічним громадянином, вимоги до її поведінки не тільки під час виконання безпосередньо професійних обов'язків, а й у приватному житті.

При цьому, у Рекомендації № R (2000) 21 Комітет Міністрів Ради Європи наголосив на тому, що адвокати повинні здійснювати свою діяльність з метою зміцнення верховенства права, принципи, застосовні до професії адвоката, містять такі цінності як честь та гідність адвокатської професії, доброчесність та бездоганна репутація окремого адвоката.

Разом з тим, у рішенні від 27.06.2017 р. по справі «Лекавічієне проти Литви» Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності вжиття всіх заходів для забезпечення високого рівня не лише правової підготовки, а й моральності як передумови приєднання до професії адвоката, та підкреслив, що адвокат повинен мати високий рівень моральності, зокрема й у його приватному житті.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, порушення Правил адвокатської етики та, відповідно, й присяги адвоката є правовою підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та досліджуючи матеріали дисциплінарної справи адвоката ОСОБА_2, колегія суддів звертає увагу на те, що наявними у ній доказами, зокрема копіями протоколу огляду місця події від 08.07.2006 р., договору оренди від 29.06.2005 р., довідки КМБТІ від 02.08.2012 р., підтверджується порушення позивачем права співвласниці квартири ОСОБА_7 та її малолітніх дітей на користування ? частини житла, виселення зазначених осіб з цієї квартири, вчинення протягом тривалого періоду часу (2006-2014 рр.) перешкод в користуванні вказаними особами належним їм майном, здійснення самовільного перепланування цієї квартири та здавання її в оренду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини були визнані безпосередньо самим позивачем на засіданні дисциплінарної палати КДКА Київської області 14.11.2013 р. /Т.2 а.с. 149-152/.

Крім того, у своїй поясненнях позивач неодноразово підкреслював, що умисно не допускає співвласницю у квартиру та чинить їй перешкоди, оскільки така в нього правова позиція. Крім того, він зазначив, що при наданні ним правової допомоги чоловіку ОСОБА_7 ним був свідомо укладений з останнім договір дарування ? частини цієї квартири, оскільки інакше б нотаріус не оформив договору, бо був ще один співвласник /Т.2 а.с. 152/.

В своїх поясненнях суду, даних безпосередньо в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердив, що раніше він надавав ОСОБА_9 юридичні послуги як фахівець в галузі права. При цьому, він категорично заперечував свою обізнаність про наявність у ОСОБА_9 психічних розладів в тому числі й на момент укладення договору дарування і що цей правочин насправді не був прихованим гонораром за надані ОСОБА_9 юридичні послуги.

Однак, судова колегія не може прийняти до уваги такі пояснення позивача, оскільки вони спростовуються як матеріалами судової справи так і дисциплінарної справи, копії якої долучені судом, а оригінал оглянутий в судовому засіданні. Так, з довідки Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» вбачається,що ОСОБА_9 знаходився на стаціонарному лікуванні в наркологічному відділенні «Соціотерапія» з 09.11.2005 року по 28.11.2005 року. Далі, з 19.01.2006 року по 10.09.2008 року перебував на диспансерному обліку з діагнозом «розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю» і знятий у зв'язку зі смертю 10.09.2008 р. /Т.3, а.с. 35/. Разом з тим, договір дарування частки квартири був укладений з ОСОБА_9 01.02.2006 року /Т.3, а.с.25/, тобто на той момент дарувальник був психічно хворою людиною і користувався юридичними послугами позивача.

Також, аналізуючи інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх необґрунтованими та приходить до висновку, що висновки про те, що дії позивача порушують ч. 4, ст. 7, ч.ч. 1, 2 ст. 12, ст. 31 Правил адвокатської етики та присягу адвоката - ст.11 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , оскільки правовідносини хоча і розпочалися до того, як позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, але мали триваючий характер. Вже після отримання такого свідоцтва ОСОБА_2 свідомо порушив право власності ОСОБА_7, систематично вчиняючи їй у користуванні належною їй часткою квартири. Отже, відповідачами було правильно встановлено наявність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення КДКА Київської області щодо застосування до позивача такого заходу дисциплінарного стягнення як догана вичерпало свою дію за наслідками його скасуванні рішенням ВКДКА про позбавлення позивача права на зайняття адвокатською діяльністю, яке, з огляду на триваючий характер вищезазначених дій позивача щодо порушення Правил адвокатської етики та присяги адвоката, є співрозмірним з вчиненим позивачем дисциплінарним проступком та відповідає вищенаведеній практиці ЄСПЛ та Рекомендації № R (2000) 21 Комітет Міністрів Ради Європи.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що застосування саме такого заходу дисциплінарної відповідальності покликано необхідністю забезпечення реалізації мети функціонування адвокатури як правозахисного органу, довіри та поваги суспільства до нього та взагалі сутності і громадського призначення адвокатської діяльності, що обумовлює дотримання принципу балансу приватного і публічного інтересів при притягненні позивача до такої дисциплінарної відповідальності.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 23.09.1982 р. по справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» та від 11.03.2003 р. «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 р. по справі Федоренко проти України», в яких ЄСПЛ наголошує на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами публічними та приватними шляхом забезпечення пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою.

Доводи апелянта про те, що правовідносини, які кваліфіковані відповідачами як порушення ним Присяги адвоката, Правил адвокатської етики та вимог закону, розпочалися у 2006 році, а право на зайняття адвокатською діяльністю він здобув лише у 2007 році, жодним чином не спростовують вищезазначені обставини, оскільки, здобувши право на зайняття адвокатською діяльністю, він прийняв присягу адвоката та взяв на себе обов'язок неухильно дотримуватися Правил адвокатської етики, а отже, мав вести високоморальний та правомірний спосіб життя не тільки у професійній сфері, а й у приватній, та підвищувати авторитет адвокатури, а не порочити його.

Посилання апелянта на те, що правовідносини між ним і ОСОБА_7 та її чоловіком мають цивільно-правовий характер і не пов'язані зі здійсненням ним адвокатської діяльності, що він діяв не як адвокат, а як власник ? квартири, також є необґрунтованими з підстав, зазначених вище і до уваги судом не приймаються.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не було досліджено доказів, зокрема наявних у дисциплінарній справі та не надано їм правової оцінки, а також на те, що до заяви ОСОБА_7 долучені документи, які не завірені належним чином, і на їх підставі прийнято рішення, жодним чином не спростовують вище встановлених обставин та правильності висновків суду першої інстанції.

Доводи апелянта та його представника про те, що відповідачами було пропущено строк давності для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи вчинене ним дисциплінарне правопорушення є триваючим та, зокрема, продовжувалося й на момент прийняття відповідачами спірних рішень.

Отже, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, та проаналізувавши ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2017 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 15 серпня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: