Постанова № 75904022, 14.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6583/14 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національне агентство України з питань державної служби про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року по справі № 826/6583/14 адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національне агентство України з питань державної служби про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства соціальної політики України №175к від 28 лютого 2014 року «Про звільнення ОСОБА_3.»; поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Департаменту управління персоналом і організаційно-документального забезпечення з 22 квітня 2014 року; стягнено з Мінсоцполітики на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток з 22 квітня 2014 року, але не більш як за один рік; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Департаменту управління персоналом і організаційно-документального забезпечення з 22 квітня 2014 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року по справі № 826/6583/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року скасовано в частині стягнення з Мінсоцполітики на користь ОСОБА_3 середньомісячного заробітку. Постановлено в цій частині нове рішення, яким стягнено з Мінсоцполітики на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток з 22 квітня 2014 року по 23 грудня 2015 року включно у розмірі 260 842, 95 грн. (двісті шістдесят тисяч вісімсот сорок дві гривні дев'яносто п'ять копійок) без врахування податку на заробітну плату та інших обов'язкових платежів; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року скасовано; змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року в частині дати поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Департаменту управління персоналом і організаційно-документального забезпечення Міністерства соціальної політики України з 22 квітня 2014 року на 04 березня 2014 року; скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено; стягнуто з Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 04 березня 2014 року по 15 грудня 2016 року у розмірі 431 038, 35 грн. без врахування податку на заробітну плату та інших обов'язкових платежів.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18 499, 50 грн. без врахування податку на заробітну плату та інших обов'язкових платежів допущено до негайного виконання.

Таким чином, предметом перегляду даного рішення є виключно правомірність стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 за встановлених раніше судами обставин, що жодною із сторін не оспорюються.

На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 01 березня 2013 року № 95-к ОСОБА_3 призначений на посаду начальника Управління кадрового забезпечення Міністерства соціальної політики України за погодженням з Національним агентством України з питань державної служби (лист від 28 лютого 2013 року № 871/80-13).

14 березня 2013 року Міністерство соціальної політики України звернулось до Національного агентства України з питань державної служби з листом № 2768/0/14-13/09 щодо погодження призначення ОСОБА_3 на посаду директора Департаменту управління персоналом та організаційно-документального забезпечення Міністерства соціальної політики України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 21 березня 2013 року № 159-к позивача призначено на посаду директора Департаменту управління персоналом та організаційно-документального забезпечення Міністерства соціальної політики України.

28 лютого 2014 року Міністерством соціальної політики України видано наказ № 175-к, яким звільнено ОСОБА_3 з посади директора Департаменту управління персоналом та організаційно-документального забезпечення з 03 березня 2014 року відповідно до статті 7 КЗпП України. Підставою видання цього наказу вказано пункт 9 Положення № 912 та лист Національне агентство України з питань державної служби України від 20 березня 2013 року № 1323-80/13.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що незаконність звільнення позивача підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, тому наявні всі підстави для стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Мінсоцполітики надано розрахунок заробітної плати ОСОБА_3, з якого вбачається сума заробітної плати за фактично відпрацьовані останні два місяці - січень-лютий 2014 року у розмірі 25 282, 77 грн. (12 295, 38 грн. + 12 987, 39 грн.); кількість відпрацьованих робочих днів складає 41 день (20 +21).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 616, 65 грн. (сума середнього заробітку за два місці 25 282, 77 грн. / кількість відпрацьованих робочих днів 41).

Період вимушеного прогулу позивача обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 04 березня 2014 року по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 15 грудня 2016 року (датою звільнення ОСОБА_3 є 04 березня 2014 року, при цьому датою винесення судом рішення про поновлення позивача на роботі є 15 грудня 2016 року, оскільки саме ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року в частині дати поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Департаменту управління персоналом і організаційно-документального забезпечення Міністерства соціальної політики України з 22 квітня 2014 року на 04 березня 2014 року) та складає 699 робочих днів.

Враховуючи, що спір про поновлення позивача на роботі розглядався понад один рік з причин, що не пов'язані з винними діями позивача, середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, у зв'язку з незаконним звільненням підлягає стягненню за весь період вимушеного прогулу (699 днів) та становить 431 038, 35 грн. (616, 65 грн. х 699 робочих днів), без врахування податку на заробітну плату та інших обов'язкових платежів.

При прийнятті рішення колегія суддів керувалася й п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що період з 03 березня по 18 квітня 2014 року позивачу було оплачено лікарняний (листок непрацездатності), однак в матеріалах справи підтвердження такому посиланню не знайдено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не доводять протиправність вимог позивача.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.