Постанова № 75903990, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Саранюк Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Справа № 367/5166/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Бабенка К.А., Губської Л.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_2

до Ірпінського об'єднаного управління

Пенсійного фонду України в Київській області

про визнання дій протиправними

та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач) про:

- визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу основний розмір пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 та додатковий розмір пенсії відповідно до ст.ст. 50, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 04.08.2014 р. і довічно.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду через порушення строків звернення до суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року зазначену ухвалу в частині щодо залишення без розгляду позовних вимог з 08.02.2017 р. скасовано та направлено справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції, а в іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано відповідача призначити та виплачувати позивачу основний розмір пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 та додатковий розмір пенсії відповідно до ст.ст. 50, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 08.02.2017 р. та довічно.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що позивачу призначена і виплачується пенсія, з приводу якої вона звертається у цій справі, однак в розмірі, встановленому КМУ, оскільки Закон визначає лише основні положення щодо реалізації соціальних прав громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, а порядок і розміри виплат, встановлюються КМУ, про що прямо передбачено, зокрема у ст.ст. 39, 50, 54 Закону.

Також апелянт наголошує на тому, що дана категорія справ вже пройшла апробацію практикою ЄСПЛ, який став на бік держави.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи і порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, колегія суддів ухвалила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляційної скарги повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі стало те, що вона вважає порушеними свої права на отримання пенсії в порядку Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у належному розмірі.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу, ніж постанови КМУ, а тому розмір основної та додаткової пенсії позивача повинен визначатися за вказаним Законом.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 1210).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. внесено зміни, зокрема, до ст.ст. 39, 50, 54 Закону № 796-XII. Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2015 р.

Згідно ст. 50 Закону № 796 -ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У ст. 54 Закону № 796-ХІІ визначено, що Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначається відповідний розмір виплат на підставі Закону № 796-ХІІ.

Згідно п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями КМУ встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що позивач є інвалідом 2-ї групи, особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, та перебуває на обліку в Ірпінському ОУПФУ у Київській області і отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 796-ХІІ.

До 19.06.2011 р. виплата позивачу пенсії з відповідними доплатами за ст.ст. 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ здійснювалася у розмірах, вказаних у Законі № 796-ХІІ.

Після вказаної дати та на теперішній час виплата пенсії позивача здійснюється за вказаним Законом, однак у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач, виплачуючи позивачу пенсію у порядку та розмірах, встановлених Постановою № 1210, діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень, а тому підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 р. по справі № 193/877/16-а, висновки якого, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для інших судів.

При цьому, в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області підлягає задоволенню, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2018 року - скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області - задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2018 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 15 серпня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: