Постанова № 75903973, 16.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року справа №805/1953/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г.,

секретар судового засідання – Токарева А.Г.,

з участю: представника відповідача та третьої особи – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 805/1953/18-а (головуючий І інстанції Стойка В.В., повний текст складено 31 травня 2018 року у м.Слов’янську Донецької області) за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_3 в березні 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Міністерство юстиції України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо непризначення ОСОБА_2 на посаду начальника Мангушського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; зобов’язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Мангушського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; зобов’язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (а.с.3-7).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року вищезазначену позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с.88-89).

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на відсутність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки бездіяльність відповідача є триваючою (а.с. 99-102).

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, звернувся з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача та третьої особи заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, перевірив доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За матеріалами справи встановлено, що в березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Міністерство юстиції України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо непризначення ОСОБА_2 на посаду начальника Мангушського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; зобов’язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Мангушського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; зобов’язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

4 квітня 2018 року до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що неправомірне непризначення на посаду позивача є триваючим правопорушенням, яке триває і по теперішній час. Крім того, справа щодо призначення його на посаду знаходилась на розгляді суду.

Також позивач зазначив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі № 805/2752/15-а за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо непризначення ОСОБА_2 на посаду начальника відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області та зобов’язання винести відповідний наказ, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, позов задоволений частково, внаслідок чого визнано неправомірною бездіяльність Державної виконавчої служби України в особі її голови щодо непризначення ОСОБА_2 на посаду начальника відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області, в задоволені позовних вимог про призначення на посаду позивача - відмовлено.

Позивач вказав, що не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, він оскаржив її у касаційному порядку. Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року № К9901/1435/18 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Зазначену постанову позивач отримав 6 березня 2018 року. З даним позовом до суду позивач звернувся 13 березня 2018 року, тому вважає поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та просить поновити строк звернення до суду з даним позовом (а.с. 26-27).

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про залишення позову без розгляду в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду з адміністративним позовом та відсутністю підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду? виходячи з наступного.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі № 805/2752/15-а за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не призначення ОСОБА_2 на посаду начальника відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області та зобов’язання винести відповідний наказ, встановлено наступне.

З 9 вересня 2013 року ОСОБА_2 працював державним виконавцем у Відділі ДВС.

22 травня 2014 року ДВС України винесено наказ 239/к про стажування ОСОБА_2 на посаді начальника Відділу ДВС.

В період з 26 травня по 30 травня 2014 року позивач проходив стажування на базі Головного управління юстиції у Донецькій області та з 2 червня по 6 червня 2014 року на базі ДВС України.

За результатами стажування складено позитивний висновок, підписаний начальником управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Донецькій області, а також позитивний висновок щодо можливості використання стажиста на державній службі, підписаний заступником голови ДВС України.

Відповідно до довідки Головного управління юстиції у Донецькій області про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_2, інформації, що перешкоджає зайняттю останнім посади, не виявлено.

9 липня 2014 року начальником управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Донецькій області направлено голові ДВС України подання про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Відділу ДВС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» вирішено ліквідувати Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

У зв’язку з ліквідацією посади, на яку претендує позивач, та у зв’язку зі зміною суб’єкта, який здійснює призначення на аналогічну посаду, у задоволенні вимоги про зобов’язання ДВС видати наказ про призначення позивача на посаду начальника відділу ДВС, суд відмовив ОСОБА_2 у зобов’язанні Державної виконавчої служби винести наказ призначення ОСОБА_2 начальником Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції.

Таким чином, позивачу було відомо про ліквідацію посади начальника відділу ДВС та про зміну суб’єкта, який здійснює призначення на аналогічну посаду з дня прийняття постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі № 805/2752/15-а.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі № 805/2752/15-а залишено без змін.

Відповідно положень статті 254 КАС України (в редакції чинній на час набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі № 805/2752/15-а) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова у справі № 805/2752/15-а від 13 серпня 2015 року, на яку посилається позивач, як на підставу позовних вимог, набрала законної сили 26 жовтня 2015 року.

Тобто, з 26 жовтня 2015 року у позивача почався перебіг строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. При визначенні початку перебігу строку до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення, а також, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення її прав, свобод та інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду в адміністративному судочинстві розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Отже, законодавець встановив, що в разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків.

Отже, починаючи з 26 жовтня 2015 року позивач мав всі підстави для звернення до суду з даним адміністративним позовом, проте, звернувся лише у березні 2018 року.

Таким чином, позивачем пропущений місячний строк звернення до суду з позовом щодо проходження публічної служби, оскільки про порушення своїх прав він дізнався 26.10.2015 року, а з позовом до суду звернувся тільки в березні 2018 року.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26 лютого 2018 року № К/9901/1435/18, як на підставу пропущення строків звернення до суду, оскільки судове рішення у справі № 805/2752/15-а набрало законної сили 26 жовтня 2015 року, про що позивач був обізнаний.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За встановлених обставин та норм процесуального закону в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом щодо проходження публічної служби та залишенню позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись ч. 3, ч.5 ст.122, ч. 3 ст. 123, ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ч.1 ст.325, ст.328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 805/1953/18-а за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії залишити без змін.

Повний текст постанови складений 16 серпня 2018 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_4