Постанова № 75903935, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 711/8142/17 Суддя (судді) першої інстанції: Казидуб О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю., Файдюка В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2018 року (повний текст виготовлено 15 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови у призначенні пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити з 22 вересня 2017 року позивачу пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 % від суми його заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Черкаської області від 22 вересня 2017 року № 18-215 вих. 17 без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії за період з 22 вересня 2017 року до моменту здійснення виплати.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що починаючи з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються.

06 червня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким остання підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, починаючи з 22 лютого 2002 року позивач перебуває на службі в органах прокуратури.

У червні 2010 йому призначено пенсію по інвалідності, як інваліду ІІІ групи загального захворювання на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а 22 вересня 2017 року встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності.

Згідно з довідкою прокуратури Черкаської області від 22 вересня 2017 року №11-625вих17, станом на 22 вересня 2017 року стаж роботи позивача в органах прокуратури складає 15 років 07 місяців 00 днів, загальний - 22 роки 11 місяців та 28 днів.

22 вересня 2017 року позивач звернувся до управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області з заявою №3006/8227 про призначення/перерахунок пенсії, згідно з якою просив призначити пенсію шляхом переходу на інший вид пенсії, згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки має понад 10 років стажу роботи в органах прокуратури.

26 вересня 2017 року листом №15924/04 відповідач повідомив, що згідно з рішенням, затвердженим протоколом №63/1, позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, не скасована, не визнана неконституційною, її застосування не призупинене. Більше того, положення цієї статті після набрання ними законної сили змінювались зазначеними вище Законами. Викладене, на думку суду, свідчить, що законодавець визнає юридичну силу положень ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та з його позиції її нормами регулюються правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури. У протилежному випадку вносити зміни до законодавчого акта, який втратив чинність та не застосовується, не має сенсу.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Відмовляючи позивачу у переведенні пенсії, пенсійний орган посилається на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року згідно з яким, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Проте, на час прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII та з 01 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, положеннями ст.50-1 якого регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.

Отже, п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року стосувався положень Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р, і саме за нормами вказаного закону неможливо було призначати пенсію працівникам прокуратури.

Однак, станом на час звернення позивача із заявою, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №686/1709/17.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова позивачу на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, станом на дату звернення до відповідача, набув стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років та йому встановлено інвалідність II групи за загальним захворюванням.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на пенсіювідповідно до ч.9 ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 22 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (а.с. 38).

Натомість, відмова пенсійного органу ґрунтується на неможливості призначення пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 листопада 2014 року №1697-VІІ, що не відповідає поданій заяві до відповідача про перерахунок пенсії та її вимогам про переведення з одного виду пенсії на інший.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначене не врахував та зазначив, що права позивача підлягають захисту, крім іншого, шляхом зобов'язання призначити пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту не відповідає обставинам справи.

Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 (далі Порядок №22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до п. 4-1 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

З матеріалів справи вбачається, що подана позивачем заява про переведення на інший вид пенсії відповідає встановленим вимогам.

Згідно з п. 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання пенсійного органу перевести позивача на пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково: необхідно змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виклавши абз. 2 та абз. 3 у редакції, що відповідає обставинам справи, а у решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т АН О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2018 року - задовольнити частково.

Змінити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2018 року, виклавши абз. 2 та абз. 3 у такій редакції:

«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_2 з 22 вересня 2017 року на пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 % від суми його заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Черкаської області від 22 вересня 2017 року № 18-215 вих. 17 без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії за період з 22 вересня 2017 року, з урахуванням проведених виплат.».

У решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді А.Ю. Кучма, В.В. Файдюк