Ухвала суду № 75903836, 16.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16 серпня 2018 року м. Київ№ 826/1676/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Павленко Ю.В., розглянувши у судовому засіданні питання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити діїза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд (з урахуванням уточнення позовних вимог): визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у включенні до реєстру кредиторів ОСОБА_1, зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1, який має право на включення до реєстру кредиторів для відшкодування коштів за вкладом у Банку в розмірі 667 000, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено позивачу 200 000 грн., однак, в подальшому, з метою виплати їй залишку за вкладом позивач звернувся до відповідача із заявою про задоволення вимог кредиторів та повернення належних коштів у розмірі 667 000, 00 грн., однак позивачу було відмовлено у включенні до реєстру вимог кредиторів з підстав пропуску останнім 30 - денного терміну, однак позивач вважає дану відмову протиправною, такою, що порушує його право власності.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що Уповноважена особа діяла в межах та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якого протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії кредитори мають право заявити уповноваженій особі свої вимоги до банку, однак позивач в установлений строк не звернувся.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.08.2014 між ОСОБА_1, як вкладником з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк», як Банком з іншої сторони укладено Договір банківського вкладу «Марафон лояльності_Подвійний дохід Статус ЕПС» №834619/2014 в національній валюті.

Згідно п. 1.1 предметом даного Договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «Марафон лояльності_Подвійний дохід Статус ЕПС» в національній валюті України строком на 13 місяців з дня укладення Договору, з щомісячною виплатою процентів, надалі - вклад. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_1.

Сума початкового вкладу - 700 000, 00 грн. (п. 1.4 Договору).

19.11.2014 між ОСОБА_1, як вкладником з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк», як Банком укладено Договір банківського вкладу «НВУ» №862902/2014 в національній валюті.

Згідно п. 1.1 предметом даного Договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «НВУ» №862902/2014 в національній валюті строком на 3 місяці з дня укладення Договору, з щомісячною виплатою процентів, надалі - вклад. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок №26306031003362, код банку 380537.

Сума початкового вкладу - 167 000, 00 грн. (п. 1.3 Договору).

19.03.2015 Правління Національного банку України постановою № 188 відкликало банківську ліцензію ПАТ «ВіЕйБі Банк» та прийняло рішення про його ліквідацію.

20.03.2015 Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» і призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

26.03.2015 відомості про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду були опубліковані в газеті «Голос України».

16.11.2016 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про задоволення вимог кредитора за договорами банківського вкладу «Марафон лояльності_Подвійний дохід Статус ЕПС» №834619/2014 від 18.08.2014 та банківського вкладу «НВУ» №862902/2014 від 19.11.2014.

12.12.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом №13/2-56914 повідомила ОСОБА_1 про те, що кредитори банку мали право подавати кредиторські вимоги з 26.03.2015 по 24.04.2015 включно, у зв'язку з чим ОСОБА_1 пропустив строк на звернення із кредиторськими вимогами.

Позивач у свою чергу зазначив, що пропустив строк для подання заяви про включення до реєстру вимог кредиторів, внаслідок перебування на лікуванні у період з 22.04.2015 по 30.04.2015, на підтвердження вказаного надав довідку Лозуватської амбулаторії №89 від 28.04.2017.

У зв'язку із невключенням ОСОБА_1 до реєстру кредиторів, вважаючи своє право порушеним, останній звернувся із даним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених ст. 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини щодо яких виник спір, стосуються дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, зобов'язання внести зміни до зазначеного реєстру та подання цих змін до Фонду гарантування для затвердження.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4).

Отже, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п.4 ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч.1 ст.48 наведеного Закону збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч.3, 5 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У другій черзі задовольняються грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У сьомій черзі задовольняються вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають і зобов'язань банку перед позивачем, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

З вищевказаного слідує, що правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних у наслідок ліквідації та продажу майна банку.

Аналогічна позиція викладене у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/7532/16 та у постанові від 23.05. 2018 у справі № 811/568/16

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, з урахуванням правової позиції наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Роз'яснити, що позивач має право звернутися із даним позовом до суду цивільної юрисдикції.

Підстави для розподілу чи присудження судових витрати за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 238-239, 241-244, 248, 256, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №826/1676/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз'яснити позивачу про право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур