Постанова № 75903768, 14.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13424/17 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2016 року №№ 0019741306, 0019751306.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року даний адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДФС в період з 09 по 15 листопада 2016 року проводилась документальна невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

За наслідками вказаної перевірки Контролюючим органом складено акт № 6351/26-56-13-06-05/2499115534, яким встановлено порушення ОСОБА_3 пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, зокрема, позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України та не сплачено податок на сум 239 766,69 грн.; порушення п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, ОСОБА_3 не сплачено військовий збір на суму 18 028,17 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного Акту, ОСОБА_3 24 листопада 2016 року подав до ДФС заперечення, в яких просив визнати результати перевірки недійсними та зауважив про надання додатково інформації щодо податкових зобов'язань.

За результатами розгляду вказаних заперечень, ДФС надано відповідь, згідно якої висновки Акту - залишено без змін.

06 грудня 2016 року, на підставі Акту перевірки, ДФС винесені податкові повідомлення-рішення № 0019741306 та № 0019751306, якими у зв'язку з порушенням позивачем пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.1 ст. 176, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України збільшено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 239 766,69 грн. та з військового збору в розмірі 18 028,17 грн., а також застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 59 941,67 грн. і з військового збору в сумі 4 507,04 грн.

У грудні 2016 ОСОБА_3 подано скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0019741306 та № 0019751306, однак, 14 квітня 2017 року контролюючим органом прийнято рішення, яким повторну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі прощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", укладено договір про надання споживчого кредиту № 11298659000, відповідно до п. 1.1. якого позивач отримав кредит у сумі 100 000,00 доларів США, що становило 505 000,00 грн. за курсом НБУ на дату укладення.

Через неможливість погашення суми кредиту, зумовлену значною девальвацією національної валюти України, ОСОБА_3 і ПАТ "УкрСиббанк" досягли домовленості про конвертування заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000 від 14 лютого 2008 року з доларів США у гривні шляхом укладення нового кредитного договору у національній валюті України для погашення частини заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000 та одночасного анулювання ПАТ "УкрСиббанк" частини заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000, що залишиться після такого погашення.

З цією метою, 09 грудня 2015 року між ОСОБА_3 і ПАТ "УкрСиббанк" укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11298659000 від 14 лютого 2008 року, за якою ПАТ "УкрСиббанк" погодилося анулювати заборгованість ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000 від 14 лютого 2008 року за умови подання останнім клопотання (заяви) про анулювання боргу та погашення ним заборгованості у розмірі не меншому ніж 1 035 728,44 грн.

Цього ж дня між ОСОБА_3 і ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11477533000, за яким позивач отримав 1 035 728,44 грн. для погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000 від 14 лютого 2008 року.

Відповідно до пункту 2.4. договору про надання споживчого кредиту № 11477533000 від 09 грудня 2015 року кредит був наданий позивачу шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок у ПАТ "УкрСиббанк", з якого грошові кошти були спрямовані на погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000 від 14 лютого 2008 року.

11 грудня 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" здійснив прощення (анулювання) залишку заборгованості позивача за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000 від 14 лютого 2008 року у розмірі 51 709,61 доларів США (1 208 366,66 грн. за офіційним курсом НБУ на 11 грудня 2015 року), з яких сума основного боргу становила 51 431,96 доларів США (1 201 878,45 грн. за офіційним курсом НБУ на 11 грудня 2015 року), а сума відсотків - 277,65 доларів США (6 488,21 грн. за офіційним курсом НБУ на 11 грудня 2015 року).

Отже, згідно відомостей, хці та від ПАТ "УкрСиббанк", встановлено, що позивач у 2015 році отримав від ПАТ "УкрСиббанк" дохід у розмірі 1 201 878,45 грн., що є додатковим благом і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором відповідно до норм пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та пп. 1.2, 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, без визначення суми нарахованого та сплаченого податку.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 22.1 статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.п.23.1, 23.2 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

За змістом статті 14.1.56 та 54 ПК України вбачається, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно статті 14.1.47 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Підпунктом 162.1.1 п.162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п.163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Правовою підставою для нарахування і сплати «доходу» є норма абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України, яка до січня 2015 року мала таку редакцію: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

В січні 2015 року вступив в силу змінений варіант цієї норми: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: (164.2.17) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України від 09 квітня 2015 року №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07 травня 2015 року, внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Згідно з п.8 підрозділу 1 р.XX ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума прощена (анульована) кредитором, у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділ 1 р.XX ПК України.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, слід розглядати окремо.

Таким чином, до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі спрощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Підпунктом 1.7 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Після погашення ОСОБА_3 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000 від 14 лютого 2008 року у розмірі 1 035 728,44 грн ПАТ "УкрСиббанк" анулював позивачу суму основного боргу за кредитом у розмірі 51 431,96 доларів США. Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день прощення суми боргу, 11 грудня 2015 року (23,368319 грн. за 1 долар США), в гривневому еквіваленті вона складала 1 201 878,45 грн. Ця ж сума прощеного боргу відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01 січня 2014 року в гривневому еквіваленті становила 411 095,66 грн.

Таким чином, різниця між основною сумою боргу ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту № 11298659000 від 14 лютого 2008 року, визначена за офіційним курсом НБУ станом на 11 грудня 2015 року, та сумою цього боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року, у сумі 790 782,79 грн. (1 201 878,45 грн. - 411 095,66 грн.) не є оподатковуваним доходом у формі додаткового блага.

Відтак судом першої інстанції вірно було встановлено, що за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року сума оподатковуваного доходу позивача у формі додаткового блага становила 411 095,66 грн. (1 201 878,45 грн. - 790 782,79 грн.).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України у редакції, що діяла на момент отримання позивачем доходу, ставка податку на доходи фізичних осіб становила 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів у формі додаткового блага, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Якщо база оподаткування перевищувала десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовувалася ставка 20 відсотків.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 218,00 грн.

З огляду на вищезазначені обставини, відповідач повинен був визначити позивачу розмір податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2015 рік, а також штрафних санкцій наступним чином:

- об'єкт оподаткування: 51 431,96 доларів США анульовано (прощено) х 7,99300 (курс НБУ на 01.01.2014) = 411 095,66 грн.;

- податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 %: 12 180,00 грн. х 15% = 1 827,00 грн.;

- податок на доходи фізичних осіб за ставкою 20 %: 398 915,66 грн. (411 095,66 грн. - 12 180,00 грн.) (об'єкт оподаткування) х 20% (ставка податку) = 79 783,13 грн.;

- військовий збір: 411 095,66 грн. (об'єкт оподаткування) х 1.5% (ставка збору) = 6 166,43 грн.;

- штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб: 81 610,13 грн. (сума несплаченого податку) х 25 % (розмір штрафу) = 20 402,53 грн.;

- штрафні санкції з військового збору: 6 166,43 грн. (сума несплаченого збору) х 25% (розмір штрафу) = 1 541,61 грн.

Таким чином, при визначенні позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу відповідач безпідставно не застосував норми п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України і протиправно нарахував 158 156,56 грн. податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та 11 861,74 грн. податкових зобов'язань з військового збору, а також 42 504,57 грн. штрафних санкцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню у цій частині.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.