Постанова № 75903751, 14.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/714/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність стосовно виплати не у повному обсязі грошової допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; зобов'язати сплатити недоплачену суму допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за період з 04 серпня 2017 року по 21 грудня 2017 року в розмірі 21 462,91 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року даний адміністративний позов - задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що в даному випадку необхідно керуватися виключно Механізмом обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у разі настання страхового випадку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, відповідно до якого для нарахування допомоги по вагітності та пологах враховуються нараховані в розрахунковому періоді всі виплати, які увійшли в базу справляння єдиного соціального внеску (ЄСВ) в складі заробітної плати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу, апелянт зазначив, що позивач не має правових підстав на здійснення перерахунку, оскільки нарахування допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами проведено у відповідності до Методичних рекомендацій, які розроблено у відповідності до наказу ДФС України від 09 грудня 2015 року № 973, що є обов'язковими для використання всім підпорядкованим підрозділам та територіальним органам ДФС України, відповідно до яких грошова допомога по вагітності та пологах оплачується як лікарняний, виходячи із основних видів грошового забезпечення, без врахування премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 відповідно до наказу № 183-«о» від 10 квітня 2017 року перебуває на посаді заступника начальника слідчого відділу фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

В даний час, позивач відповідно до наказу № 451-в від 22 грудня 2017 року перебуває у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 грудня 2017 року по 17 жовтня 2020 року.

Відповідно до поданих для оплати листків непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами, а саме листка непрацездатності серії АДІ № 885129 від 29 серпня 2017 року та серії АДІ № 884905 від 18 жовтня 2017 року позивачу було нараховано та виплачено суму допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за період з 04 серпня 2017 року по 07 грудня 2017 року в сумі 13 308,00 грн. та за період з 08 грудня 2017 року по 21 грудня 2017 року в сумі 1 584,29 грн., а всього у розмірі 14 892,29 грн., однак вважаючи, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства виплатив не в повному обсязі таку допомогу, звернулась до податкового органу з проханням здійснити перерахунок та отримала відмову.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати грошової допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За визначенням термінів, що вживаються у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон № 1105-XIV) загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (п. 3 ч. 1 статті 1 цього Закону).

Об'єктом соціального страхування є страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування (п. 6 ч. 1 статті 1 Закону № 1105-XIV).

Страховим випадком за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг (п. 10 ч. 1 статті 1 Закону № 1105-XIV).

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом (ч. 1 статті 19 Закону № 1105-XIV).

Пунктом 2 ч. 1 статті 16 цього Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

За страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як, зокрема, допомога по вагітності та пологах (п. 2 ч. 1 статті 20 Закону № 1105-XIV).

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами оплачується відповідно до статті 9 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» якою визначено, що допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення. До розрахунку виплати береться щомісячне грошове забезпечення на момент настання події, включаючи премію.

Відповідно до п. 17 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством. А у відповідності до п. 61 вказаного положення, додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку вагітністю та пологами. Тривалість відпустки у разі ускладнених пологів становить 140 календарних днів.

Статтями 7, 9 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають всі жінки, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається, зокрема, у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення із розрахунку на місяць.

Механізм обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у разі настання страхового випадку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 зі змінами та доповненнями (надалі - Порядок 1266).

Згідно п. 25 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Середньоденна зарплата за один календарний день згідно п. 3 Порядку № 1266 обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (тобто 12 календарних місяців) зарплати, на яку нараховано ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

У рахунку середньої заробітної плати для нарахування допомоги по вагітності та пологах беруть участь нараховані в розрахунковому періоді виплати, які увійшли в базу справляння єдиного соціального внеску (ЄСВ) в складі заробітної плати.

Їх суми роботодавець відображає в графі 18 таблиці 6 Звіту за формою № Д4 та обліковуються Пенсійним фондом України у персоніфікованому обліку.

Однак, в порушення вказаних вимог законодавства відповідачем при нарахуванні позивачу грошової допомоги не було враховано всі види отриманих нею коштів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно даних довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» ОСОБА_3, а також даних довідки про доходи, наданої Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, нарахована їй заробітна плата за період з серпня 2016 року по липень 2017, тобто за останні 12 місяців включно, на момент настання події, складає 94 784,07 грн.

Відповідно, середньоденна заробітна плата за вказаний період складає 94 784,07 грн. (365 днів = 259,68 грн.)

Таким чином, нарахована та виплачена сума допомоги за час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, повинна складати 259,68 х 140 календарних днів, що дорівнює 36 355,20 грн.

Відтак, в оскаржуваній постанові вірно встановлено, що сума недоплаченої грошової допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами становить 21 462,91 грн. Посилаючись в апеляційній скарзі на невірний розрахунок суми, відповідач не вказав в чому саме судом допущено помилку.

Крім того, апелянт зазначає, що в даному випадку необхідно керуватися Методичними рекомендаціями з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, відповідно до наказу ДФС від 09 грудня 2015 року за № 973 із змінами, внесеними наказом ДФС від 28 грудня 2015 року за № 1005. Так, особам начальницького складу податкової міліції, що знаходяться на лікуванні зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержаному на день хвороби, без урахування премії, але не більше чотирьох місяців поспіль, крім випадків коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.

Колегія суддів апеляційного суду з даним твердженням не погоджується, оскільки вказаний нормативний акт на правовідносини, що склалися в межах розглядуваного спору, не розповсюджується, позаяк регулює зовсім інші випадки лікарняного, в той час як застосований судом першої інстанції Порядок №1266 стосується саме лікарняного у зв'язку з пологами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.